Кодекс шукає спадкоємців

Новий кодекс, нові традиції. Тепер заповідач має право скласти заповіт, не надаючи іншим особам, зокрема нотаріусу, можливості ознайомитися з його змістом (секретний заповіт). Посвідчувати такий заповіт може лише нотаріус. Він має підписати конверт, поставити печатку і в присутності заповідача помістити його в інший конверт. Отож до смерті заповідача ніхто не вправі ознайомитися зі змістом заповіту. По смерті спадкодавця нотаріус призначає день, в який письмово запрошує всіх родичів померлого зібратися за «круглим столом». Якщо йому не відоме місцезнаходження близьких небіжчика, нотаріус розміщує відповідне оголошення у друкованих ЗМІ. Коли всю сім’ю зібрано, нотаріус у присутності двох свідків відкриває конверт. Як буває далі, вже давно відзняли англійські кінематографісти. Але Україна — не Англія, після відкриття секретного конверта конфліктів та родинних чвар, що перекочують до судів, у нас буде більше, ніж у англійців. Потенціальний спадкодавець не завжди добре знайомий з правилами написання заповітів та особливостей їх складання. Навіть після роз’яснення нотаріуса помилок у документі не бракує.

У заповіті має бути сказано все до дрібниць. Приміром, батько з якихось високих міркувань вирішив не залишати своєму непрацездатному або неповнолітньому сину, який був єдиним спадкоємцем за законом першої черги, спадщини. Але той має законне право на обов’язкову частину спадщини. За новим кодексом, це — половина майна, решта перейде до спадкоємців за заповітом. Але лише тоді, коли про такого спадкоємця за законом у заповіті взагалі не згадано. А якщо спадкодавець спеціально зазначив, що позбавляє конкретну людину спадщини, то про жодну частку вже не йдеться. Право на спадок за заповітом може бути певно обумовлено. Зокрема, право на спадщину може бути обумовлено наявністю інших спадкоємців або народженням спадкоємцем дитини, здобуттям освіти тощо. Приміром, заповідач може зазначити, що його донька одержить право на спадкування в разі, якщо на час відкриття спадщини житиме в Україні чи матиме дітей. Єдине: в заповіті неприпустиме визначення умови, яка суперечить закону або моральним засадам суспільства.

За сміливим спостереженням Бенджаміна Франкліна, смерті та податків неможливо уникнути. У спадковій справі обидві ці неприємності поєднуються. І якщо знаходяться спритники, здатні уникнути податків, то від смерті ще ніхто не втікав. Тож кожному з нас варто подумати, яку спадщину ми залишимо своїм нащадкам. А тим, хто її отримає, — знати, яку частину з цього скарбу він зобов’язаний віддати державі. Закон України про оподаткування фізичних осіб визначає суму, котру спадкоємцю треба перерахувати до бюджету. Залежить вона від того, що саме успадковано і від кого. Якщо спадщину отримає один із подружжя, то вона оподатковується за нульовою ставкою (тобто зовсім не оподатковується). Якщо спадщина дістається іншим членам родини: доньці, сину, матері, батькові — їм уже доведеться сплачувати податок за ставкою 5 відсотків. Гроші та депозитні сертифікати, які передають у спадщину члену сім’ї першої черги, оподатковуються так: до ста мінімальних зарплат — податок 5 відсотків, більш ніж ця цифра — 13 % (з 2007 року — 15 %). Якщо спадкоємець не є членом родини померлого, себто не належить до першої черги (тітка, дядько, племінник, брат, сестра тощо), то з нього податок — 13 % (з 2007 року — 15 %). Цінні папери, промислова та інтелектуальна власність, корпоративні права, об’єкти бізнесу обкладатимуть за ставкою 13 % (з 2007 року — 15 %) незалежно від того, від кого вони були залучені. Тобто якщо дружина успадкує від чоловіка пакет акцій чи фірму, вона перерахує до бюджету 13 % від їхньої вартості.

Найслабше місце нового закону про оподаткування фізичних осіб — оподаткування закордонної спадщини. Відповідно до нього спадщина, отримана із-за кордону, оподатковується за подвійною ставкою. Це вітчизняне ноу-хау. Найпевніше, така норма спровокує нелегальне ввезення в країну успадкованих грошей. В Україні вже з’являються фірми, які на цьому заробляють. «Гроші приймають у Канаді під прикриттям поштових платежів, — пояснює президент Укрін’юрколегії Данило Курдельчук, — потім перевозять до польського банку в Перемишль. А звідти їх везуть Івану, Степану тощо». Отже, через це побільшає випадків, коли сам спадкоємець «за пазухою» перевозитиме свої мільйони. «Знаю про випадок, коли чоловік у такий спосіб віз додому гроші, його зупинили і забрали все. Він навіть не пискнув. Його просто вбили б», — розповідає Данило Курдельчук. На думку експертів, це положення закону про оподаткування фізичних осіб спровокує нову хвилю таких злочинів. Юристи сподіваються, що спільними зусиллями їм удасться переконати депутатів внести відповідні зміни. Час є, адже в цій частині закон набуває чинності лише з наступного року.