Наталю Волотовську він обцілував щедро. Студентка Тернопільської медичної академії — справжній самородок.
Свою першу книжку «Наталчина абетка» (короткі вірші, власні ілюстрації) вона подала до друку в одинадцять років. Видавець Богдан Будний казав: «Якщо не зароблю, то зроблю це для майбутнього». І видав абетку п’ятитисячним тиражем. Вона швидко розійшлася в Україні та Польщі. А Наталя видала ще три збірки: «Слово кришталеве», «Розп’яття українського вікна», «Дзвенить віків коштовне скло», підготувала до друку ще дві.
Дехто каже: росте майбутня Ліна Костенко. Це звучить як комплімент на виріст, але від її поезії віє такою свіжістю, дорослою мудрістю! Це оцінили й знавці, коли присудили Наталі Волотовській перше місце в номінації «поезія» у Всеукраїнському огляді-конкурсі «Нові імена України-99».
А за рік перед тим юна тернополянка в цьому самому конкурсі перемогла в номінації «живопис». Малярство — друге крило її творчої натури. Ще школяркою Наталя здобула гран-прі Міжнародного фестивалю дитячого мистецтва «Чарівна книжка», потім ще двічі ставала лауреатом цього фестивалю.
Нещодавно в Тернополі відбулася художня виставка Наталі Волотовської під назвою «Весняна молитва». Її малярські роботи — філософські, як і поезія. Можливо, професіонали матимуть зауваження до рівня її художніх робіт, але ось щодо свіжості сприйняття, філософського підходу, то ця дівчина може дати фору багатьом. Пише олією, гуашшю, олівцем. Охоче ілюструє твори свої і чужі, ілюструє навіть нудну методичну літературу, яка від цього стає доступнішою і веселішою. До 150-річчя академіка І. Горбачевського, чиє ім’я носить Тернопільська медакадемія, Наталя намалювала його портрет, написала текст гімну академії.
Також вона чудово грає на фортепіано, має сильний голос. Ще школяркою перемогла на Всеукраїнському фестивалі академічного співу «Українське бельканто-2000». Журі дивувалося: «Такий голос, а вона хоче бути лікарем!» Заслужена артистка України Любов Ізотова, у якої Наталя бере уроки вокалу, також казала: «Тобі треба співати».
Але Наталя, закінчивши школу із золотою медаллю, таки пішла в медицину. Це сімейна традиція: дідусь, батьки — лікарі, і раніше були в родині цілителі. Хоче бути офтальмологом, мріє допомогти дідусеві, який втратив зір. Закінчує третій курс. Оцінки лише відмінні. А заочно навчається в інституті менеджменту Тернопільської академії народного господарства — й теж успішно. Двічі завойовувала призові місця в конкурсі «Молода економіка», організованому Інститутом реформ України. Отака Наталя: не може опуститися нижче тієї планки, яку підняла перед собою.
У розмові вона старанно обминає слово талант. Каже: це все — праця. До праці привчила бабуся Галина Андріївна Лукащук, її перша порадниця, продюсер і спонсор водночас. Щоб видати книжку, поїхати на фестиваль чи конкурс, треба постукати у двері не одного кабінету. Щоправда, тепер талановиту студентку всіляко підтримує ректор академії Леонід Ковальчук.
Не знаю, ким стане Наталя Волотовська, як зуміє поєднати «красиве і корисне», розпорядитися своїми талантами. Головне, щоб ми навчилися цінувати і підтримувати таких, як Наталя.