Уперше в історії України вжито ефективних заходів у справі соціального захисту трудящих, що відповідає здоровому глузду, як у відомому прислів’ї: «По праці і шана».
Про це раніше ми тільки мріяли! І от закон прийнято. З’ясувалося, що до цього суспільство не готове — як було радянське, так і залишилося. Раніше сторожі, чергові, вахтери всіх мастей, розсильні і посильні, табельники й інші «працюючі» прирівнювалися до інженерів, металургів, гірників, шахтарів, льотчиків та інших трудівників провідних професій народного господарства. Промовистіше за слова той факт, що і вахтер гуртожитку, і головний механік БМУ одержували однакову пенсію.
Уперше в історії країни (!) наш уряд, розділивши людей за кількістю та якістю їхньої праці і тривалістю виробничого стажу, віддав кожному по його заслугах...
Так, деякі недоліки є, але без цього не обійтися нікому. Щось, вочевидь, треба виправити, але те, що людину праці стали цінувати за конкретний трудовий внесок, рівносильно Подвигу. Саме цей факт підняв на ноги всіх тих, хто не особливо обтяжував себе роботою. Їм потрібна зрівнялівка для того, щоб і далі сидіти на шиї в тих, хто своєю працею створює добробут суспільства... Зчинили лемент і деякі політичні сили. Створюючи димову завісу навколо «порушення соціальної справедливості», вони рвуться до влади.
Хочеться звернутися до уряду з пропозиціями. Ні кроку назад! Тільки розмір середнього заробітку і тривалість виробничого стажу можуть бути критеріями під час визначення розміру пенсії! Адже це так просто: «що заробиш, те і з’їси»!
Щиро бажаю уряду успіхів!
З повагою, Микола ЖУРБІН, учасник бойових дій у ВОВ, пенсіонер з 56-річним виробничим стажем, колишній будівельник.
Орджонікідзе
Дніпропетровської області.
