Любов Скрипникова і Ганна Кунець, котрі мешкають у містечку Оріхів Запорізької області, — сусідки. Правда, останнім часом Любов Андріївна у своєму будинку не проживає. За її словами, через конфлікт із Ганною Гаврилівною.
«А будинок руйнується, — скаржиться у листі до редакції нашої газети Любов Андріївна, — його опалювальна система виведена з ладу. Хто мені ці збитки тепер відшкодує? І все через той гараж...»
Коли сусідка лише починала зводити «той гараж», Любов Андріївна забила на сполох. І мала на те всі підстави. Комісія у складі представника міськради і спеціаліста відділу земельних ресурсів своїм актом від 28 липня 1998 року засвідчила, що гараж Ганна Кунець будує на відстані всього 20 сантиметрів від межі із сусіднім обійстям без відповідного дозволу, технічної документації, з порушенням усіляких будівельних норм. Згодом у цьому переконалися і в райдержадміністрації (Оріхів — місто районного підпорядкування), і в управлінні містобудування та архітектури облдержадміністрації. Однак Ганна Гаврилівна на те не зважала. Будівництво гаража тривало. І допоки Любов Андріївна ходила зі скаргами по кабінетах державних посадовців, він був збудований.
Не описуватиму в деталях подальший марафон нашої читачки коридорами місцевої влади. Минали роки. Змінювалися посадові особи. А «той гараж» стояв непорушно, як фортеця. І з його даху, який, до речі, зведено з нахилом на обійстя Любові Андріївни, вже чимало води збігло під її будинок.
Згідно із ст. 105 чинного на той час Цивільного кодексу України, об’єкт самовільного будівництва за відповідним рішенням виконкому міськради зносять або ті, хто його звів, або ж за їхній рахунок. Проте стосовно гаража Ганни Кунець виконком Оріхівської міськради жодного рішення не ухвалював, бо навіть не розглядав скарги Любові Скрипникової. Чому?
Саме з цим запитанням Любов Андріївна звернулася до прокурора району, а Іван Присяжнюк, який в той час очолював районну прокуратуру, — до тодішнього міського голови Степана Здановського. Прокурор виносить один припис, другий, третій, четвертий...
Врешті-решт Іван Присяжнюк домігся, щоб міськвиконком 24 травня 2001 року своїм рішенням визнав гараж Ганни Кунець самобудом, який підлягає знесенню. Виконувати особисто це рішення Ганна Гаврилівна не поспішала. А міська влада... скасувала його через два місяці. І тоді знову у перебіг подій втрутився прокурор району.
Щоб змусити Ганну Кунець знести самовільно збудований гараж, міськвиконком звертається із позовом до місцевого суду. Суд відбувся 11 липня 2002 року. Тобто досудовий марафон Любові Андріївни коридорами місцевої влади тривав більш як чотири роки. На жаль, він не закінчився й сьогодні.
Суд, як і міськвиконком, визнав гараж Ганни Гаврилівни самобудом і зобов’язав її знести його за свій рахунок, але...
— Схоже, виконанням судового рішення ніхто не цікавиться, — розповіла Любов Андріївна. — Добре, що я — третя особа на стороні позивача, бо він свою позицію відстоювати не прагне. Ходжу тепер то в міськраду, то в прокуратуру, а звідти — в районний відділ державної виконавчої служби. Такий собі бермудський трикутник... Вже майже два роки ходжу. Посадовці ведуть між собою ділове листування, а гараж той як стояв, так і стоїть. Чому не виконують судове рішення? А якщо воно не виконується протягом трьох років, то, як мені відомо, втрачає свою чинність. Ще одну таку п’ятирічку мені не здолати. Тому й звернулася до «Голосу України».
Нещодавно я побував в отому «бермудському трикутнику». У прокуратурі Оріхівського району мені казали, що суддя, розглядаючи справу за позовом міськвиконкому до громадянки Ганни Кунець, винесла «вузьке» рішення.
— Ми порадили, щоб суд відповідним доповненням уточнив своє рішення, — наголошував нинішній прокурор району Ігор Асауленко. — Виконати його мав відповідач, але Кунець відмовляється зносити самовільно збудований гараж. Як бути? Суддя послалася на статтю 207-му Цивільно-процесуального кодексу України. Якщо Кунець добровільно не зносить свій гараж, то, згідно із цією статтею, позивач (міськвиконком) має право виконати рішення суду за рахунок відповідача. Має право... Але ж не зобов’язаний!
Справді, між поняттями «мати право» і «бути зобов’язаним» є істотна різниця. Проте саме на ст. 207-му ЦПК України посилаються і в райвідділі державної виконавчої служби, куди ще 12 грудня 2002 року надійшов відповідний виконавчий лист. Тоді само було відкрито і виконавче провадження. У постанові про нього для Ганни Кунець встановлено строк добровільного виконання рішення суду. За ігнорування вимог державного виконавця її двічі притягували до адміністративної відповідальності. Але, певно, її гараж був того вартий...
28 липня минулого року Ю. Закладний, старший держвиконавець ВДВС Оріхівського РУЮ, звернувся до міського голови М. Бережка: «Керуючись ст. 207-ю ЦПК України, направляємо вам лист-зобов’язання для вживання заходів щодо Кунець Г. Г.».
— Це листування із райвідділом державної виконавчої служби і прокуратурою триває вже другий рік, — зазначив заступник оріхівського голови Олександр Мірошниченко. — Згідно з чинним законодавством, міськвиконком у вирішенні спірного питання Скрипникової вичерпав свої повноваження у повному обсязі.
...В Оріхові один із чиновників запитав мене: «Невже ваша поважна газета писатиме про якусь суперечку між сусідами?! Ви погляньте, що діється навколо...» Отож-бо.
Запоріжжя—Оріхів—Запоріжжя.
