«Єнісей»: ліпше синиця в руці, ніж журавель у небі

Красноярський «Єнісей» відтепер можна вважати і українським кораблем степів. У райцентрі Лозова створено сучасний комбайнобудівний завод. Адміністрація україно-російського підприємства «Лозівський комбайновий завод» вважає, що краще мати інтеграційний комбайн у полі, ніж «чистокровний» український у кресленнях і мріях.

У колишньому СРСР лише два підприємства — «Ростсільмаш» і Красноярський комбайновий завод забезпечували потреби величезної аграрної країни в зернозбиральних комбайнах. Тепер тільки на Харківщині створено два нові комбайнові виробництва, а загалом їх у державі вже налічується, мабуть, не менше десяти. Проте ще трохи, і українські хлібороби жатимуть серпами.

Про перспективи українських комбайнобудівних заводів в минулі роки у вітчизняних ЗМІ говорили так часто, що складалося враження, начебто незабаром цих комбайнів на полях країни буде більше, ніж легковиків на автодорогах. Однак ані пропагандистська кампанія, ані витрачені мільйони стан справ не виправили.

На початку 90-х в Україні було 112 тисяч зернозбиральних машин. Сьогодні залишилося не більш як 65 тисяч. При цьому 50 тисяч із них — металобрухт. Замінити його немає чим. Закордонні машини не по кишені. Річний випуск продукції вітчизняного комбайнобудування обчислюється десятками, у кращому разі кількома сотнями машин. До того ж створені на вітчизняних підприємствах зернозбиральні комбайни вирізняються не тільки більш високою ціною навіть порівняно з російськими марками, а й непередбачуваною ненадійністю. Час роботи до першого збою становить лише 10 годин. Час, використовуваний на ремонт, дорівнює часу роботи комбайна в полі.

Схоже, тепер треба проводити нову економічну політику в сільгоспмашинобудуванні, в основу якої буде покладено не великоукраїнські амбіції, а економічну доцільність і міжнародну кооперацію. Саме з такої постановки завдання узялася за розв’язання проблеми Українська промислова енергетична компанія (УПЕК), що має багаторічний успішний досвід відтворення машинобудівної галузі країни.

— Красноярський комбайновий завод останнім часом випускає 2500—3000 комбайнів на рік, — каже виконавчий директор ТОВ «Україно-російське підприємство «Лозівський комбайновий завод» Сергій Роменець. — Це істотно, якщо врахувати, що за радянських, благополучнішіх, часів флагман вітчизняного комбайнобудування «Ростсільмаш» випускав щорічно не більш як 10000 комбайнів. Мало хто знає і те, що в красноярського «Єнісею» українські корені. У роки Другої світової війни Запорізький комбайновий завод був евакуйований у Красноярськ, швидко налагодив там випуск військової продукції, а після війни так і залишився в Сибіру. Однак більшу частину комплектувальних для головного конвеєра виготовляли на українських підприємствах. Традиційно в Україну постачали комбайни Ростовського заводу, але в південні та північні регіони — красноярські машини. Тобто ця техніка для нас не нова, українські селяни її добре знають.

— Чи можна казати, що «Єнісей» — той комбайн, що потрібен сучасному українському селу?

— Якщо порівняти, наприклад, продуктивність двох комбайнів «Єнісей-950» та «Дон-1500», які найбільше купують на теренах СНД, то, хоч це і різний клас комбайнів, можна сміливо стверджувати, що «Єнісей» — найоптимальніше рішення за наших нинішніх сільськогосподарських досягнень. Коли врожай зернових не перевищує 40 центнерів з гектара, «Єнісей» не поступається «Дону» ні в чому, адже в цій машині конструктивно краще вирішено завдання очищення зерна, вища швидкість руху машини, надійніші і продуктивніші й деякі інші вузли та агрегати. Тому фактична змінна продуктивність двох комбайнів за однакових умов роботи залишається, як правило, рівною.

Красноярський завод вкладає великі кошти в модернізацію устаткування

— Вибір партнера визначили технічні характеристики чи історичні корені?

— Безперечно, враховували все. Однак вирішальне значення у створенні спільного підприємства мала економічна формула «ціна-якість». Останніми роками Красноярський завод комбайнів вкладає великі кошти в модернізацію устаткування. Придбано нові обробні центри, нормою стає «лазерний розкрій» деталей, конструктори багато працюють над дизайном, технічною досконалістю і надійністю. Велике значення має, наприклад, центральне розташування кабіни: кращий огляд поля, добре видно роботу жниварки. Комбайн працює лічені тижні на рік. І якість, і терміни збору врожаю чималою мірою залежать від того, в яких умовах працює комбайнер, наскільки уважно і легко він може виконувати свою роботу. Тому відійшли в минуле важелі, усе покладено на електричні та гідравлічні приводи. Комбайнерові залишається лише стежити за роботою механізмів, одержувати зворотну інформацію в зручному електронному вигляді і вчасно натискати потрібні кнопки.

— Усе, про що ви говорите, — бальзам на душу комбайнерам. Але всім добре відоме ставлення до праці, до якості продукції і російських, і українських виробників. То чи потрібно про всяк випадок возити в кабіні кувалду?

— Комбайн Красноярського заводу сертифікований за системою міжнародної якості ІSO 9001. Я думаю, зайво пояснювати, що це незалежний міжнародний експерт, якому дуже важко замилити очі. Щодо древнього інструмента, то комбайнери напевне знають: іноді без нього під час ремонту не обійтися. У сучасному «Єнісеї», однак, його возити з собою аж ніяк не обов’язково. Важливіше — не забувати про графік обслуговування.

— У Харкові вже є комбайновий завод, створений на базі танкобудівного підприємства. Чи не надто багато комбайнових заводів за відсутності комбайнів? Чи не краще створити одне пристойне виробництво?

— Торік лише 60 відсотків парку комбайнів країни брало участь у збиранні врожаю. Практично половина машин з тих, що ще залишилися нібито на ходу, стоїть під парканом. Ресурс зернових комбайнів давно вичерпано. Дефіцит, за найскромнішими підрахунками, — не менш як 1000 машин на рік. Окрім нашого підприємства, існують і профільні комбайнові заводи, і складальні цехи. І навіть кустарні майстерні намагаються «клепати» комбайни. Але що вони створили за роки свого існування? Спільними зусиллями — не більше тисячі машин. Про яку конкуренцію можна говорити? Що ж стосується створення «пристойного виробництва», то в сучасних умовах будувати в Україні велетні не лише не доцільно, а й марнотратно.

— Чи можна казати сьогодні про те, що завод уже відбувся?

— Ми впевнені, що наш проект має майбутнє, що ми дамо сільгоспвиробникам гарний комбайн, який вартий уваги і за якістю, і за ціною. До розвалу Союзу майже 70 відсотків комплектувальних на Красноярський комбайновий завод постачали підприємства України. Сьогодні ця пропорція істотно не змінилася, зменшилися хіба що кількісні замовлення. Тож своєрідне переведення частини складального виробництва на українську землю тільки здешевить остаточний продукт для місцевих споживачів, але в жодному разі не знизить його якості.

— У Лозовій здійснюватиметься так зване викруткове складання?

— Звісно ж, ні. По-перше, як я вже казав, багато вузлів та іншіх комплектувальних виготовляють в Україні. По-друге, на українських підприємствах спеціально під наш проект розроблено дуже важливі агрегати, що становлять основу будь-якого комбайна. Наприклад, жниварка, яка визнана головним заводом кращою за ту, що виробляли для комбайна раніше. Фахівці Лозівського ковальсько-механічного заводу зайняті розробкою ведучого і веденого мостів. Є надія, що комбайн незабаром вийде в поле і з українським двигуном. До кооперації залучено величезну кількість провідних підприємств країни — усіх не перелічити. При цьому позиція Красноярського заводу залишається незмінною: усе, що виробляється під маркою «Єнісей» поза цехами головного конвеєра, має бути не гіршої якості.

— Скільки до початку жнив буде складено комбайнів? Усе це серйозно?

— Про серйозність намірів можна судити з багатьох ознак. Але насамперед з інвестування коштів у створення виробничої бази. Витрати, повірте, чималі. До початку збирання врожаю плануємо випустити 60 машин, до кінця цього року — ще 50. У наступному — збільшити випуск комбайнів удвічі. Обов’язкова умова — гарантійне і сервісне обслуговування, продаж у кредит. У базовій комплектації ціна на «Єнісей» не перевищуватиме 320 000 гривень. Додатково можна замовити устаткування для збирання соняшнику, кукурудзи, подрібнення соломи тощо. Машина економічна, добра для невеликих підприємств, напевно, влаштує фермерські господарства. Українські хлібороби давно заслужили працювати на гарних комбайнах.