В унісон з Болонським процесом

— Ярославе Юрійовичу, нещодавно у Верховній Раді відбулися парламентські слухання стосовно реформування вищої освіти. Ви, як ректор одного з елітних вузів, безпосередньо брали в них участь і у своєму виступі, зокрема, розповіли про перспективу змін у відомчій освіті. Якщо можливо, окресліть основні, на вашу думку, напрямки такого реформування.

— Насамперед хочу підкреслити, що вже сам факт проведення таких слухань у Верховній Раді є надзвичайно важливою подією для подальшого вдосконалення системи вищої освіти нашої держави. Завдяки Міністерству освіти, профільному комітетові Верховної Ради, ми вперше наважилися узагальнити пропозиції з реформування вищої освіти на такому високому державному рівні. Адже той, хто не дбає про свою державу і своє суспільство, хто не дбає про освіту сьогодні, той не матиме майбутнього.

Реально оцінивши ситуацію, що склалася у системі вищої освіти, було запропоновано декілька серйозних змін. Насамперед — розробити механізм чіткішого й стабільнішого фінансування освіти, визначення джерел фінансування, законодавчо закріпити автономію ректорів у розпорядженні коштами, що їх заробляє заклад від надання освітянських послуг. Друге. Парламентські слухання закцентували увагу на необхідності вжиття заходів для входження національної системи освіти і науки до європейського простору, участі України у Болонському процесові, суть якого полягає у створенні системи освіти, яка б забезпечувала можливість постійного навчання впродовж усього життя людини, сприяла б привабливості та конкурентоспроможності освіти, мотивованому залученню до навчання. Наразі ми не можемо стояти осторонь процесів, які відбуваються у Європі, наше завдання гармонійно увійти до європейської системи освіти. Доречно буде нагадати, що Україна вже зробила чимало того, що передбачає Болонський процес. В академії, наприклад, запроваджено двоступеневу систему вищої освіти (бакалавр, магістр), активно впроваджується кредитно-модульна система. Болонським процесом закріплено рекомендації, напрацьовані європейською спільнотою роками, а тому від їх запровадження Україна нічого не втратить, а навпаки, отримає більш досконалу систему підготовки фахівців.

— Академію внутрішніх справ називають навчально-науково-практичним комплексом, що це означає? 

— Освітянська діяльність академії здійснюється за ліцензією, наданою Міносвіти, чим визнано, що наша матеріально-технічна база, професорсько-викладацький склад, науковий потенціал дають змогу здійснювати підготовку юристів високого класу, відповідно до запроваджених стандартів, постійно вдосконалюючи навчальний процес. Адже, як відомо, меж для вдосконалення немає і не може бути. Це щодо слова «навчально».

Стосовно слова «науково». У структурі академії діє науково-дослідний інститут, який займається проблемами боротьби із злочинністю, проблемами вдосконалення управління органами внутрішніх справ, розслідування і розкриття злочинів. Рекомендації, напрацьовані спеціалістами інституту втілюються і передаються практичним структурам органів внутрішніх справ, освітянам, іншим державним чи недержавним структурам. До речі, наші вчені беруть активну участь у підготовці проектів відповідних законодавчих чи урядових документів.

У сфері практичної діяльності академії увага акцентується на забезпеченні підготовки спеціалістів для виконання миротворчих операцій. Крім того, є ще інші практичні аспекти, які відповідно до статусу навчального закладу здійснює професорсько-викладацький склад, командний та науковий персонал, наприклад, участь у забезпеченні правопорядку під час проведення масових заходів, свят.

— А ще я нещодавно дізнався, що у вас є і ліцей.

— У структурі академії є ліцей для дітей, батьки яких загинули чи отримали каліцтво під час проходження служби з охорони громадського порядку, що є своєрідним соціальним захистом працівників міліції. Скажу відверто, що не просто утримувати подібний заклад, у якому навчається майже 200 учнів. Найближчим часом частина цих дітей стане курсантами академії. Не можу не відзначити, що учні ліцею підтримують добрі стосунки з авіаційним науково-технічним комплексом імені Антонова. Я дуже вдячний генеральному конструкторові Петру Васильовичу Балабуєву, який систематично зустрічається з нашими ліцеїстами, добре знає їхні проблеми і всіляко допомагає у їх розв’язанні. Ця людина пройшла непростий життєвий шлях, виросла без батька, має надзвичайно великий вплив на ліцеїстів і є прикладом для них. На підтвердження цього підкреслю, що деякі учні після закінчення ліцею йдуть навчатися не в академію, а в Харківський авіаційний інститут, до інших навчальних закладів, щоб, як і Петро Балабуєв, стати авіаконструкторами.

— Країна відзначила День миротворця. Ви казали, що практичний напрямок діяльності академії — це підготовка миротворців. Можна детальніше?

— Користуючись нагодою, хочу привітати всіх миротворців з минулим професійним святом.

Миротворча діяльність у нашій країні розпочалася з набуттям нею незалежності. Раніше таких функцій МВС не виконувало. Події, які відбулися у світі останнім часом, призвели до виникнення регіонів з дуже серйозними релігійними чи міжетнічними проблемами. І для стабілізації ситуації в них, підтримання миру і спокою постала необхідність втручання мирних поліцейських сил. Яких саме — визначають ООН, ОБСЄ та інші міжнародні структури.

Хочу нагадати, що виконувати миротворчі місії довірено не всім країнам. Україна такий мандат довіри отримала. Наша академія здійснює підготовку миротворців відповідно до програм, розроблених з урахуванням спеціальних вимог і стандартів. Після завершення навчально-практичної підготовки фахівців іспити приймають наші викладачі разом з міжнародними експертами, після цього вже формуються підрозділи, і миротворців направляють до їх нового місця несення служби.

— У яких країнах несуть службу наші міліціонери-миротворці?

— Конго, Ліберія, Македонія, Косово, Боснія і Герцеговина, Східний Тімор. Зараз там перебуває 230 наших миротворців.

— Як ставляться місцеві мешканці до міліціонерів-миротворців?

— Я не можу сказати, що у наших миротворців у стосунках з місцевим населенням є якесь напруження чи склалися неприязні стосунки. Вони мають добру підготовку, що дає їм можливість швидко встановлювати контакт з людьми країн, де розташовані місії, а це допомагає ефективно боротися з правопорушеннями. Наведу лише один приклад. Під час здійснення миротворчих функцій нашими кінологами торік вилучено понад 30 кг чистого героїну.

Про рівень підготовки миротворців свідчить і те, що ми не маємо втрат серед наших миротворців. І це найголовніше. А деякі наші представники, офіцери вже навіть мають кар’єрний ріст — обіймають не рядові, а керівні посади у миротворчих місіях.

— Скажіть, будь-ласка, які плани має академія, чи є перспективи у підготовці кадрів?

— Змінюється суспільство, а з ним і наша академія. На жаль, суспільство реформується не тільки в позитивному напрямку — є й негативні процеси. І саме для усунення цих негативних процесів і розв’язання проблем у правоохоронній галузі, забезпечення необхідними фахівцями, академія постійно вдосконалює навчальний процес, підвищує якість підготовки кадрів. До процесу підготовки спеціалістів залучаються досвідчені практики, запроваджується кредитно-модульна система освіти — система підбору таких дисциплін, які дають можливість нашому випускникові без додаткової адаптації в практичному середовищі виконувати відразу непрості завдання з охорони правопорядку.

— А як академію фінансують сьогодні? Чи надають кошти на все, що просите?

— На жаль, не дають. Стосовно зарплати питань нема — заборгованість відсутня. А щодо матеріально-технічного забезпечення навчального процесу, то проблеми існують. І ми намагаємося їх розв’язувати. Адже не можна сьогодні навчити «на пальцях», як виконувати складні завдання розкриття і розслідування злочинів. Зважте, не дрібних, а складних злочинів — злочинний світ теж не стоїть на місці, він вдосконалюється, вдосконалює і методи скоєння злочинів. Наше завдання готувати ПРОФЕСІОНАЛІВ, які, вміють володіти комп’ютерною технікою не на рівні простого користувача, а працювати із складними інформаційними системами та удосконалювати їх.

Спеціаліст, підготовлений в академії, має бездоганно володіти автомобільною технікою. Це вимагає відповідної навчальної бази, техніки. Хоча б від нашого Запорізького автозаводу.

Академія повинна мати кошти для того, щоб купити техніку, а держава має забезпечити академію, якщо вона справді вболіває за належний стан правопорядку. І тоді ми готуватимемо професіонала, який дасть раду в складній оперативній обстановці не лише собі, а й захистить інших людей. Під час розгляду питань фінансування таких закладів, як наш, необхідно враховувати те, що міліція працює в екстремальних умовах, захищаючи права людини. І навчати, наприклад, проведенню сучасних, складних експертиз на обладнанні, що може бути лише цікавим експонатом музею, не можливо.

— Ви сказали, що випускники академії зобов’язані володіти автомобільною технікою. Всі ваші випускники мають право на управління автотранспортом?

— Так усі. Автомобільна підготовка для наших курсантів є обов’язковою, як і інша підготовка — комп’ютерна, мовна, медична.

Наприклад, рівень знань наших випускників з іноземної мови досить пристойний, принаймні всі вони володіють мовою на рівні, якого достатньо для спілкування. Поряд з англійською, німецькою, французькою запроваджуємо вивчення польської, румунської, угорської.

— Тобто фактично, ви вводите до навчального процесу мови держав, які межують з Україною?

— Так. Цього вимагають життя й практичний досвід. Працівники міліції, які проходитимуть службу в регіонах, що межують з іншими державами, мають знати мову сусіда.

— А не плануєте запроваджувати вивчення східних мов? Адже сьогодні в деяких містах України вже виникають місця компактного проживання людей з інших країн, так звані китайські та інші схожі квартали?

— Наша країна стала доступнішою, відкритішою, сьогодні відбуваються активні міграційні процеси, що призводять до припливу в українське суспільство інших етнічних груп. Відкритість країни передбачає міграцію, але в цьому питанні все треба робити в рамках закону і не допускати нелегальної міграції. Міграційні питання дуже складні, і до їх розв’язання треба підходити розважливо, враховуючи безліч чинників. Новий етнос, який асимілюється, має свою культуру, погляди і спосіб життя, віру, що зумовлює певну специфіку в забезпеченні правопорядку в місцях компактного проживання нацменшин. І вже сьогодні нам треба враховувати можливі наслідки їх зростання, вивчати практику інших країн щодо співіснування в таких умовах, запобігання злочинності в середовищі мігрантів, підвищення рівня підготовки правоохоронних кадрів.

— Нині в Україні функціонує майже дві сотні вузів юридичного спрямування. І вже зараз відчувається певне перенасичення фахівців-юристів на ринку праці. Як виглядають на цьому тлі випускники академії, чи є проблеми з їх працевлаштуванням?

— Кожен наш випускник гарантовано має робоче місце. Це стосується курсантів, які навчаються на стаціонарі за рахунок державного бюджету.

До речі, повертаючись до початку нашої розмови, хочу сказати, що на парламентських слуханнях також наголошувалося на необхідності звільнення випускників вузів (молодих спеціалістів) від сплати податку на доходи впродовж перших трьох років роботи. Якщо Верховна Рада ухвалить відповідний закон — це буде історична подія. Цим кроком наше суспільство реально закріпить спеціалістів на найважливіших ділянках роботи — там, де ці фахівці потрібні найбільше, зокрема, в сільській місцевості.

— Ярославе Юрійовичу, наша зустріч відбувається, як кажуть, у «гарячі» дні академії. Низка науково-практичних конференцій, організованих академією, випуск офіцерів-спеціалістів, початок чергового набору і ще багато інших важливих щоденних справ. Чи з’явилися нові вимоги до абітурієнтів академії?

— Цього року вже затверджено правила прийому до навчальних закладів, з урахуванням вимог Болонського процесу. Запровадили кілька етапів з відбору і набору на навчання. Кандидатів у курсанти спочатку відбирають у місцевих органах внутрішніх справ. Наступним етапом є відбір з урахуванням їх морально-психологічної, фізичної підготовки до навчання і служби. На останньому, третьому етапі — проводяться вступні іспити.

Здійснюємо ретельний відбір кандидатів у курсанти, і це — природно. Людина не повинна помилитися у своєму виборі.

З цього року запроваджуємо вступний іспит з іноземної мови. А іспит із фізичної підготовки стає заліком. Більше уваги надається відбору на навчання осіб із числа військовослужбовців і, особливо, сільської молоді. Цьогоріч почали активніше працювати з Малою академією наук, де навчаються чудові, талановиті діти. Хочеться, щоб прийшли кращі.

— Розкажіть, будь ласка, про музей, який нині створюється в академії.

— Це буде центральний музей органів внутрішніх справ. Передбачається, що його експозиція демонструватиме різноманітні документи, матеріали з історії розвитку системи МВС. Наразі проводяться відповідні підготовчі роботи. Плануємо відкрити музей до Дня незалежності України.

 Музей найперше буде розрахований на широкі кола громадськості. Люди мають знати і знайомитися з минулим і сучасним української міліції. Звісно, експонати музею будуть використовуватися і в навчальному процесі, для виховання курсантів на кращих міліцейських традиціях. Свою історію треба добре знати.

— А якими є традиції академії?

— Заради цікавості, ми підрахували традиції академії, за кількістю їх 40. Утім основними є спортивні: багато років поспіль займаємо чільні місця серед навчальних закладів майже за всіма видами спорту. Крім цього, наші щорічні зібрання нинішніх і колишніх курсантів, слухачів і ветеранів ОВС, викладачів, що відбуваються у Національному академічному театрі ім. І. Франка. До речі, ці зустрічі є своєрідною спадкоємністю поколінь випускників академії, зв’язком минулого, сучасного і майбутнього академії.

— У квітні цього року виповнилося десять років, як ви очолюєте академію. Адже це теж сторінка вісімдесятилітньої історії навчального закладу, навіть не сторінка, а розділ. Десять років — можна підбити певні підсумки. Чи вдалося здійснити задуми, з якими йшли на цю посаду?

— Те, що я зробив в академії краще оцінити іншим. Я зробив і роблю все, що можу. Головне — рухатися вперед. І це виходить. А стосовно того, що не вдалося зробити, скажу словами одного філософа: «Хто після мене прийде — хай зробить краще».

— Дякую за бесіду.