Більш як десять відсотків наших школярів пишуть лівою рукою
У кабінеті окуліста медсестра натхненно лякала молоду матір жахами, котрі чекають на її дочку — майбутню першокласницю. А все через те, що, «наслідуючи дурну західну моду», «молода, недосвідчена» (читай дурна) мати не переучила свою дівчинку-лівшу писати правою рукою. «А як вона у школі вчитиметься? Ви подумали?» — закінчила свій монолог медсестра, відповівши на свої ж запитання стверджувальним «ні». Серед безлічі аргументів, котрі вона навела переляканій мамі, був і особистий приклад: онука не переучили і тепер він лівша-двієчник з цілим букетом хвороб — від короткозорості до сколіозу, а от онуку вона не віддала на поталу безголовим батькам. І тепер не нарадується.
Чи права медсестра з районної поліклініки? На це й інші запитання про тих, хто лівою рукою володіє краще, ніж правою, «ГУ» попросив відповісти завідувача кафедри дитячої, соціальної і судової психіатрії КМАПО імені П. Шупика професора Анатолія ЧУПРИКОВА.
— Сьогодні можна сказати, що поширена в СРСР боротьба з ліворукістю закінчилася, але вона залишається локальною. У деяких місцях і родинах. Більшість вчителів у школах ставляться до ліворуких дітей з розумінням. Перестають переучувати їх удома й у дитячих садках. З огляду на це кількість ліворуких серед школярів різко зросла — з 3 до 10—11 відсотків.
— У чому полягають страждання тих, кого переучують?
— Це цілий спектр проблем. Серед лівшів, котрих переучили, більшість дітей не любить і не хоче писати. Зрозуміло, які результати матиме це небажання в подальшому. У мене був пацієнт із Дніпропетровська, якого відрахували зі школи, визнавши його психічно неповноцінним і таким, якого неможливо навчати. А все через те, що він пише не просто лівою рукою, а ще і дзеркально. Якби до нього знайшли підхід, поставилися як до індивідуальності й дозволили писати не в зошитах, а на аркушах кальки, то, перевернувши такий аркуш, учитель міг би без великих зусиль прочитати все, що виклав.
Переучування провокує різноманітні психологічні комплекси і хвороби. Тому в нас у країні саме лікарі завжди були в перших лавах захисників ліворуких дітей, хоча за кордоном цим завжди переймалися психологи. У 1985 році в Луганську відбулася перша й остання всесоюзна конференція з охорони здоров’я ліворуких дітей. Пам’ятаю, одна з чиновниць українського Міністерства охорони здоров’я казала мені: «Що це за проблема ліворуких? Адже ніхто з батьків не скаржиться на ліворукість дитини!». Однак переучені діти страждали на таку кількість захворювань, що залишалося тільки ставити їх всіх на диспансерний облік.
Є ціла низка захворювань, що частіше зустрічаються серед ліворуких. Крім того, традиційні нервово-психічні хвороби мають у таких дітей свої особливості лікування. Наприклад, їм бажано вводити ряд препаратів, які не потрібні праворуким. І сьогодні наша кафедра навчає лікарів, як треба діагностувати і лікувати хвороби в ліворуких. До нас приходить багато майбутніх психологів, намагаємося прищепити їм дбайливе ставлення до ліворуких, як до людської індивідуальності. Це вельми важливо.
— Кажуть про якусь обраність ліворуких. Про їхні геніальність і талант. Праворукі стверджують, що все це казки. А ви як вважаєте?
— Ліворукі деякими своїми особливостями привабливі для оточуючих. Найголовніша вісь поведінки ліворукого, його психіки — це емоційність.
Наприклад, напередодні виборів ми багато чуємо про імідж політика. Про те, як важливо, щоб він посміхався, був привітний, артистичний. Згадайте Біла Клінтона, Буша-старшого. От і Росія в особі Путіна одержала в президенти якщо і не лівшу, то людину з функціональною активністю правої півкулі головного мозку. Про це свідчить не лише годинник на правій руці глави російської держави, а й доповіді, що лежать у Володимира Володимировича у правій кишені піджака, а виймає він їх, завважте, лівою рукою. На жаль, наші політики здебільшого малоемоційні, закриті. Серед нинішніх реальних кандидатів у президенти я не бачу лівшів...
Ще вирізняє ліворуких така особливість мислення, як бачення предмета цілісно. Лівша не затримується на аналізі. Він прагне до узагальнення. У ліворуких, особливо непереучених, є дивна схильність до творчого рішення часом тривіальних задач. Одні в школі незвичайно розв’язують математичні задачі, інші разюче опановують лінгвістику. Вони піднімають нам настрій, а в деяких країнах навіть ведуть уперед. Так би мовити, до світлого капіталістичного майбутнього. До того ж найкращим шляхом.
Іноді я діагностую лівшу за тим ореолом життєрадісності, що привносить у спілкування з іншими ця людина. Найчастіше вона — емоційний лідер. Однак не всі лівші закінчені оптимісти. Наприклад, дівчатка частіше схильні до зниженого настрою. У дитячому віці емоційність поєднується з деяким розгальмуванням, рухливістю, з нестійкістю уваги. Маленький лівша часто погано сприймає інформацію на слух. Ліворуким унаслідок функціональної активності правої півкулі головного мозку в перших класах характерне прагнення писати справа наліво, читати справа наліво. Розв’язувати приклади в зворотному порядку. Їм не зовсім затишно у праворукому світі. Приміром, лівша опускає жетон у метро лівою рукою і відповідно йде у правий прохід, де його боляче вдаряє автомат, що спрацював... За кордоном уже давно є магазини з товарами для ліворуких: годинниками, чашками, ножицями. У нас поки що немає. Проте в деяких випадках ліворукий дасть фору праворукому. І навпаки.
— Наприклад?
— Ліворукий льотчик — це нісенітниця. Доведено, що в критичній ситуації вони починають невірно зчитувати показання приладів. Канадські дослідники кажуть, що ліворукі у праворукому світі частіше потрапляють у травматичні ситуації, вважається, що ліворукі не є довгожителями.
— Багато батьків не хочуть переучувати дітей, однак не знають, як правильно вчити лівшу писати. Чи є, наприклад, прописи для ліворуких?
— Є прописи. Це поки що перша ластівка. Оскільки в них ще не букви, а ті гачечки і кружальця, які передують письму. Однак якщо дитина заповнить усі сторінки, то матиме певні потрібні навички. Справжні прописи готують нині в Херсоні. Спільно ми також готуємо методичку для вчителів.