Чи прогодує «базарник» пенсіонера?

На Хмельниччині, за даними Головного управління Пенсійного фонду в області, кількість зайнятого населення становить 430 тисяч осіб. Практично стільки само у краї пенсіонерів. Отож і виходить, що один працюючий окрім себе та своїх дітей повинен прогодувати ще й одного пенсіонера. А як це зробити, коли торік номінальна зарплата, нарахована на одного штатного працівника, становила приблизно 340 гривень. Отже, ділитись з Пенсійним фондом особливо немає чим. Недивно, що у виплаті пенсій область практично на сорок відсотків залишається дотаційною. І навіть мінімальне її підвищення викликало серйозні проблеми: де назбирати гроші до пенсійного гаманця?

З бізнесмена по гривні — пенсіонеру сорочка?

У Хмельницькому «базарники» становлять левову частку працюючого населення. Аж ніяк не всі вони можуть похвалитися тисячними прибутками. А п’ять—десять гривень на день — така середня такса найманого продавця — даються їм не так вже й легко. Недивно, що тисячі дрібних підприємців тривалий час змушені були залишатися в тіні, бо сплачувати податки їм було не під силу.

Але як тільки відчули податкову відлигу у вигляді спрощеної системи оподаткування, чимало з них поспішили легалізувати свою невеличку справу. Якщо у двохтисячному році за спрощеною системою оподаткування працювало 14, 5 тисячі фізичних осіб, то наприкінці минулого кількість їх зросла майже вдвічі. І ще одна цікава деталь: в ті ж терміни кількість фізичних осіб, що сплачували податки за загальною системою, скоротилося з дев’яти до п’яти тисяч чоловік. Так само вдвічі зросла кількість «спрощенців» юридичних осіб. Навряд чи можна говорити про механічний перехід від однієї категорії до іншої. Очевидно, той крок, який було зроблено назустріч малому бізнесу, все-таки дав свої позитивні результати: тисячі людей готові працювати чесно і прозоро, коли це відповідає їхнім фінансовим можливостям.

— І в цьому не може бути жодного сумніву, —переконана голова асоціації приватних пекарів та кондитерів, керівник обласної організації роботодавців «Хмельниччина» Надія Погосян. — А тепер, коли, приміром, власники невеличких пекарень змушені окрім фіксованого податку сплачувати ще й за кожного працівника по 65 гривень до Пенсійного фонду, це спричинить масове закриття невеличких виробництв. А в такому разі у програші будуть всі: і сам власник, котрий сяк-так годував свою сім’ю, і наймані робітники, котрі втратять роботу, і той самий бюджет та Пенсійний фонд, котрі в результаті не отримають від безробітного нічого. Навпаки, потрібно буде ще йому сплатити допомогу.

Начальник обласного управління Пенсійного фонду Ольга Заярнюк переконана в іншому: сьогодні, коли середня пенсія в області не дотягує і до півтори сотні гривень, не платити до Пенсійного фонду просто злочинно. То хто тоді правий?

Тривалий час після початку дії нового пенсійного закону на місцях не могли зорієнтуватися, кому і скільки треба платити. Усі, хто раніше працював на єдиному податку, знав, що, сплачуючи його, він автоматично віддає 42 відсотки і до Пенсійного фонду. Від інших сплат він звільнявся. Тепер підприємець змушений доплатити і до власного пенсійного страхового внеску, а головне — щомісяця віддати на майбутню пенсію кожного із своїх найманих працівників не менш як 65 гривень.

— Таким чином один закон перекриває дію іншого, створюючи систему подвійного оподаткування, — вважає голова клубу бухгалтерів Хмельницького Ірина Ковальчук. — А наслідки можуть бути непередбачувані. Вже тепер дрібні підприємці масово звільняють своїх учорашніх платників. Ті змушені реєструватись як приватні підприємці. Від них сплати до Пенсійного фонду знову будуть мізерні, зате по малому бізнесу це серйозний удар. Усі знову почали шукати можливість сховатися від податків.

Протестуючи проти ситуації, що склалася, ряд громадських організацій Хмельницького, пов’язаних із приватним бізнесом, організував демонстративний похорон бізнесу. Труна на них хоча і була, але, на щастя, порожня. Чи й справді вона може заповнитися заявами від збанкрутілих бізнесменів?

Для управління Пенсійного фонду в області це питання зовсім не риторичне. Зважаючи на складну фінансову ситуацію, що склалася в сільському секторі, для цієї категорії платників накладено тимчасовий мораторій під час відрахувань до Пенсійного фонду. Промисловість теж особливо не має чим порадувати. На спільному зібранні, організованому Пенсійний фондом та організацією роботодавців області, Ольга Заярнюк назвала такі цифри: на початок року недоїмка з платежів до Пенсійного фонду становила 43 мільйони гривень, що на десять мільйонів більше, ніж торік. Частка промислових підприємств при цьому становить 57 відсотків. А пообіцяти, що найближчим часом ситуація може різко змінитися на краще, ніхто не наважився. При цьому знову прозвучала думка про те, що великі підприємства змушені працювати прозоро і брати на свої плечі весь тягар податків, в той же час приватний бізнес ухиляється від них за допомогою пільг. Як не подивись, а відьм знову почали шукати саме у цьому секторі економіки. Бо навіть бюджетники, а це аж ніяк не найбагатша категорія працівників, торік дали близько 30 відсотків надходжень до обласного Пенсійного фонду. Багатостраждальне село спромоглося заплатити 11,6 мільйона гривень. Та й приватники, котрі працювали за загальною системою оподаткування, сплачували щомісяця по 112 гривень.

А от за спрощеною відраховували лише від 5 до 28 гривень. Що й казати, цифри незрівнянні. Спрощена система, за якою в області працює шістдесят відсотків платників, торік перерахували до фонду лише п’ять відсотків від загальної суми зібраних коштів. Небагато. Але ж отих дев’ятнадцять мільйонів гривень вони все-таки зібрали. І якщо порівняти з двохтисячним роком, коли тільки почала діяти спрощена система оподаткування, то цифра ця зросла майже в чотири рази. Якщо тепер дрібного підприємця знову загнати в тінь, то, найімовірніше, можна буде позбавитися і цього. То чи варто йти на такий крок?

Хмельницький.