А вздовж дороги перукарі з ножицями стоять?

— Михайле Михайловичу, у чому суть згаданої Державної програми і чим вона вигідна Україні?

— Відомо, що індустрія моди та фешн-бізнес у всьому світі приносять великі прибутки в держбюджети. Тому кожна країна зацікавлена в розвитку цієї сфери й у виході на ринки інших держав. Український ринок — ласий шматок. Ми опинилися перед вибором: нехтувати її і годувати чужих підприємців чи розробити нормативно-правову базу, котра захищає інтереси наших виробників і підприємців у сфері перукарського мистецтва і декоративної косметики.

— А що, хтось зазіхає на наш ринок?

— Вже є приклади. Ризька мережа перукарень

«Майя», що надає послуги класу А і лише в Ризі має приблизно 40 тисяч клієнтів, планує вкласти 2 мільйони доларів для входження на ринки України й Росії. Зокрема, відкрити 19 салонів у Росії і 10 — в Україні. Для цього створюються спільні з місцевими підприємцями фірми, а згадані 2 мільйони — гроші російських та українських партнерів. Запитую: кому вигідно, щоб в Україні не розвивалися свої перукарська індустрія і фешн-бізнес загалом? Це, якщо хочете, питання національної безпеки України і захисту економічних інтересів держави.

— Програма передбачає розробку державних стандартів освіти в сфері перукарського мистецтва і декоративної косметики. Навіщо перукарю вища освіта?

— Одержувати чи не одержувати вищу освіту — справа особистого вибору. Перукар і модельєр-перукар — це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці. Перукар — робоча професія, яку можна одержати на шестимісячних курсах або в ПТУ, і працюй собі все життя у звичайних перукарнях! Але тим, хто хоче рости в професійному відношенні, підвищити кваліфікацію і більше заробляти, працюючи модельєром-перукарем у VІP-салонах, салонах-люкс, салонах вищої категорії, — вища освіта обов’язкова. Рівень цих установ вимагає не лише практики, напрацьованої техніки, а й спеціальних професійних знань. Мистецтво модельєра-перукаря — це творчо-практична спеціальність, те саме, що мистецтво художника або композитора. Для цього потрібні і талант, і фундаментальна професійна підготовка в області теорії та історії мистецтв, художнього проектування і моделювання, дизайну зачісок, іміджелогії, кольорознавства, медицини... Людина, яка відвідує (до того ж за солідну плату) косметологічний центр або салон краси, має бути впевнена в тому, що їй не нанесуть на обличчя крем, від якого потім буде алергія чи опіки шкіри.

— Але є багато курсів з підготовки таких кадрів!

— Ніхто у світі не візьметься підготувати фахівця з вищою освітою за півроку. І якщо вам за 3—6 місяців обіцяють підготувати модельєра-перукаря, художника найвищого класу, то це вас просто обдурюють. Мало того, більшість курсів узагалі не мають ліцензії Міністерства освіти і науки, і їхні свідоцтва і довідки з водяними знаками не мають жодної юридичної сили. Адже, подивіться, нині ситуація така, що хто завгодно може відкрити салон краси, хто завгодно може в ньому працювати. Водночас ніхто не несе відповідальності за якість послуг і здоров’я клієнтів.

— Хочете сказати, що в університеті культури модельєрів-перукарів готують надійніше і краще?

— Безумовно! Студенти проходять фундаментальну професійну підготовку в області мистецтва, психології, іміджелогії, стилістики, візажистики, анатомії, фізіології, матеріалознавства, інформаційних і комп’ютерних технологій. Вони вивчають техніку художнього конструювання, логіку художнього образу, художній дизайн зачісок, ейдо-технології у фешн-бізнесі, організацію фешн-шоу, створення віртуальних фешн-колекцій і презентацій у рамках інноваційних освітніх програм, що відбивають сучасні тенденції розвитку світової моди, активно розвивають художньо-творче й аналітичне мислення. Студенти проходять серйозну творчо-практичну підготовку в елітних лабораторіях університету із спеціалізованим обладнанням передових європейських фірм.

— Де на все це набрати викладачів?!

— Ми дуже постаралися, знайшли кращих фахівців, першокласних практиків і теоретиків, навіть із близького і далекого зарубіжжя. Минулого літа наші викладачі брали участь у семінарах фірми «Цеко» в Німеччині, у жовтні — в Санкт-Петербурзькому семінарі за системою «Півот-Поїнт». Технологи фірми «Цеко», у свою чергу, провели семінари на базі університету культури і мистецтв. У листопаді-грудні це був семінар з фарбування волосся, в березні — із сучасних технологій хімічної завивки. На початку весни представники фірми «Шварцкопф» провели семінари щодо останніх тенденцій моди і нових технологій стрижки, фарбування й укладання волосся. Сергій Звєрев регулярно проводить у нас тренінги і знайомить студентів з новітніми світовими технологіями стрижки, укладання, фарбування, стилістики, візажу. Після міжнародного семінару в Лісабоні Сергій Звєрев прилетів до нас, і студенти Київського національного університету культури і мистецтв перші отримали новітні розробки в галузі розвитку світової індустрії моди.

— Такі високоосвічені модельєри-перукарі встановлюватимуть і високі ціни?

— Це з області чуток, розрахованих на нагнітання неіснуючої проблеми. Ось проста аналогія: хіба випускник інституту фізкультури за свою вищу освіту одержує в школі за уроки набагато більше? Якщо в медзакладах ціни значно різняться, то до чого тут система освіти? Ціни тут ні до чого, їх як встановлювали, так і встановлюватимуть самі салони. У деяких салонах краси взагалі космічні ціни, але чи впевнені ви, що очищення шкіри вам робить професіонал, який знає анатомію й фізіологію?

— Тобто клієнти звичайних перукарень можуть не хвилюватися?

— Що стосується звичайних перукарень, то якщо в них працюють фахівці з відповідною робочою професією — нехай і далі собі працюють. Люди мають великий досвід роботи в цій сфері. Мало того, я вважаю, що потрібно ввести додаткові пільги на перукарські послуги для певних категорій населення. Я виступаю за те, щоб у кожнім районі працювали перукарні, фінансовані районною радою, для обслуговування пенсіонерів, ветеранів війни і праці, малозабезпечених верств населення. І в кожнім районі мають бути дитячі перукарні з відповідними цінами.

— Але й у нас, і за рубежем будь-який майстер може взяти собі учня, навіть підготувати його до конкурсу, і успішно! Хоча багато хто з конкурсантів не має вищої освіти.

— Яке відношення система освіти має до того, що в майстра може бути приватний учень? В Україні чимало людей, які навчають приватно. Так, гарний футболіст візьме собі учня і навчить його грати у футбол — та не закривати ж нам після цього інститути фізкультури? І не ліквідувати навчальні заклади з підготовки менеджерів — хоча є люди, які досягли успіху в бізнесі без вищої освіти. А є талановиті діти, котрі в п’ятому класі музичної школи грають краще, ніж дехто в консерваторіях, — ліквідуємо ще й консерваторії? Відчуваєте абсурд і підміну понять?

— Та хто сперечається: вища освіта — це цілісна система професійної підготовки...

— Так, саме система. Коли кожен навчає не так, як йому хочеться, а згідно з державними стандартами освіти. Ви можете вчити кого завгодно приватно. Але якщо ви претендуєте на видачу сертифіката про освіту, тим паче такого, що дає право на діяльньсть, пов’язану зі здоров’ям і системою професійної підготовки, то доведіть на це право, як це роблять усі без винятку навчальні заклади. Покажіть, за якими навчальними планами, програмами ви працюєте, яким освітнім стандартам вони відповідають. А якщо комусь однаково, в кого стригтися, лікуватися чи навчатися — з дипломом чи без диплома, в лікаря, екстрасенса чи шамана, — то це їх особиста справа. Розумієте, тут наявні ще й стереотипи, пов’язані зі сприйняттям певних професій.

— Що ви маєте на увазі?

— Уявіть, що в нас немає інститутів фізкультури. Який гамір здійнявся б, якби хтось вирішив ввести вищу освіту для спортсменів! О, ціла армія тренерів і викладачів фізкультури на всіх кутках кричала б: навіщо футболісту вища освіта? А тим паче чемпіону? Відповідаю: для того, щоб мати право надавати освітні, тренерські або інші професійні послуги. Якщо в Україні є цікаві, оригінальні авторські школи перукарського мистецтва, то потрібно інтегрувати їхні зусилля в напрямі професійної освіти, а не критикувати саму ідею освіти.

— А як бути з атестацією тих, хто працює у сфері перукарських послуг?

— Така атестація — не наш винахід, вона була ще в СРСР. Студент закінчував училище, одержував спеціальність перукаря. Щоб стати майстром 2-го класу, йому потрібно було відпрацювати не менш як п’ять років. А для 1-го класу — ще два роки. Загалом сім років. Виняток становили ті, хто перемагав на конкурсах —обласних, всесоюзних, міжнародних, — їм класність могли присвоїти раніше. І тільки після цього посилали вчитися у школи модельєрів — Ризьку, Львівську, Московську, Одеську. І ніхто не дивувався.

— Чому скасували таку атестацію?

— А її ніхто не скасовував. Просто після розпаду СРСР, коли процес став безконтрольний, про атестацію і присвоєння класності «забули». І кожен пішов гуляти сам по собі. «Сам п’ю, сам гуляю, сам стелюся, сам лягаю».

— Говорячи про вищу освіту в цій сфері, ви насамперед маєте на увазі рівень вашого університету культури та його матеріальної бази. У чому специфіка цієї бази?

— Ми пішли шляхом створення мережі тютор-лабораторій: це аналоги найсучасніших підприємств фешн-бізнесу. Ці лабораторії обладнано європейською апаратурою, за останнім словом техніки, вона відповідає міжнародним стандартам якості і використовується у престижних салонах Європи. Нині в нас встановлено останні моделі німецької та італійської техніки.

— З якою косметичною продукцією працюють ваші студенти?

— У нас безліч пропозицій на ринку косметичної продукції. Сьогодні студенти працюють із препаратами таких відомих фірм, як «Шварцкопф», «Велла», «Цеко», «Лонда», та інших. Цю продукцію закуповує університет культури.

— Які стосунки складаються у вас з українськими авторськими школами перукарського мистецтва?

— Я з великою повагою ставлюся до творчих особистостей: пана Антонюка, котрий очолює Союз перукарів України, ціную талант Людмили Абрамової, яка очолює дніпропетровську школу, В’ячеслава Дюденка, Володимира Тарасюка та інших майстрів цієї справи. Як сказано, Сергій Звєрев проводить тренінги з перукарського мистецтва в нашому університеті. Такі тренінги — обов’язковий елемент професійної підготовки. Але водночас, врахуйте, система підготовки не обмежується лише тренінгами з техніки стрижок. Адже художник — це насамперед уміння думати, творити. До речі, Сергій і не претендує на те, щоб свої тренінги «обзивати» авторською школою з «дипломами від Звєрева». Наше основне завдання — розвиток перукарського мистецтва — маємо вирішуватися спільними зусиллями. Для цього слід відкинути особисті амбіції і працювати разом на позитив. Від цього виграють усі.

— Звучить переконливо, але люди думають ось як: а, цю Державну програму придумав Поплавський? Виходить, він буде щось з цього мати! Михайле Михайловичу, скажіть відверто, якщо не говорити про «національну безпеку» та інші високі матерії, в чому для вас тут винятково корпоративний інтерес?

— А ви щось маєте проти корпоративного інтересу?

— Не маю, тому й запитую: у чому він для вас? Можна подумати, що тепер усі повинні будуть навчатися лише у вас? Крім того, до вас вишикується довга черга, щоб одержати довідки про підтвердження своєї кваліфікації? Ось картина: а вздовж дороги перукарі з ножицями стоять!

— Давайте по порядку. Я не приховую, що маю корпоративний інтерес — як людина, що очолює цей вищий навчальний заклад. Ми єдині на ринку, хто почав підготовку національних кадрів модельєрів-перукарів з вищою освітою. База розширюватиметься, інші вузи відкриватимуться, виходить, ми думаємо не лише про себе. Та й тепер є безліч курсів при салонах краси, і там, до речі, платять за навчання навіть більше, ніж у нас. Ну і добре, нехай пройдуть атестацію, одержать підтвердження кваліфікації і працюють на здоров’я! Йдеться про те, щоб усіх поставити в рівні умови. Адже наш університет атестацію проходить — і нічого! І не до нас «по довідки» ходитимуть, адже атестаційні комісії — справа місцевої влади. Ліцензування освітніх послуг — справа Міністерства освіти і науки. А розробляє атестації Міністерство економіки та євроінтеграції, а не Поплавський.

— А ваш університет міг би існувати без допомоги цієї Державної програми?

— Міг би. Існує ж бо!

— То навіщо це вам?

— Я хочу, щоб центр світової індустрії моди перемістився з Парижа до Києва, а це неможливо без створення певних європейських стандартів.

— Ну, мені однаково, мене дружина стриже. Та ось питання драматичне. Тринадцять років люди добивалися у своїй справі успіху без будь-якої допомоги держави. І раптом ця сама держава похопилася: гей, хлопці, йдіть сюди і доведіть мені, що ви гарні! А придумав усе це Поплавський, саме той, хто процвітав лише завдяки самому собі! І хто він після цього?! Чому він раптом згадав стару радянську атестацію?

— Не стару, а з огляду на те, що змінилося. Від старої залишиться хороше. Наприклад, пільги для ветеранів...

— А половина з них лисі! Оце бюджет зрадіє!

— Е, не скажіть, гроші всюди крутяться: тут копієчка, там копієчка. Але якщо казати серйозно і глобально, то повторю: програма розрахована на те, щоб допомогти цілій галузі в рин-ко-вих у-мо-вах! Коротше і повніше сказати не можу. А тепер у мене запитання: як ви збираєтеся проілюструвати цю бесіду?

— Двома портретами: зачіска Поплавського до і після атестації.

— Що ж, валяйте, я не ображуся!