Оплата праці має бути гідною

Роботодавці і профспілки вперше домовилися, що мінімальна тарифна ставка робітника становитиме не менш як 120 відсотків від розміру мінімальної заробітної плати

Зрозуміло, що стан, коли в собівартості української продукції заробіток працівників ледве сягає 13 відсотків, не може влаштовувати ні найманих працівників, ні владні структури. Дедалі більше переконуються у згубності таких економічних перекосів і роботодавці, шукаючи вихід, щоб закріпити кваліфіковану робочу силу.

Стосовно цього бувають і недоречні пропозиції. Саме за ініціативою представників роботодавців до проекту Трудового кодексу було внесено пункт про заборону найманим працівникам влаштовуватися на конкуруюче підприємство. Нині цю новацію із проекту вилучено, але спроба така була.

Чи там ми шукаємо резерви?

Уже кілька років поспіль Федерація профспілок порушує питання про низький рівень заробітку в собівартості продукції. Хіба можна порівняти цей показник у розвинених країнах, де він сягає 50 відсотків, з українським?

Про це з високих трибун вже кажуть вищі посадові особи держави.

Президент України Леонід Кучма привернув увагу до проблеми на конференції (що не так давно відбулася в Києві) з питань стратегії сталого розвитку та структурно-інноваційної перебудови української економіки на 2004—2015 роки. Він зазначив, що йдеться про одну з базових функцій уряду, яка реалізується незадовільно, бо пущена на самоплив, тим часом актуальність проблеми полягає в істотному збільшенні, «можливо, на цілий порядок», вартості робочої сили.

«Наше завдання, — сказав Президент, — протягом найближчих років створити об’єктивні передумови підвищення зарплати щонайменше до 300 доларів на місяць. Розрахунки вказують, що це нам під силу». Глава держави зазначив, що цю позицію поділяють профспілки, посилаючись на мій виступ на цій конференції.

Прем’єр-міністр України Віктор Янукович у вступному слові перед підписанням Генеральної угоди на 2004—2005 роки сказав, що сьогодні в собівартості продукції від 8 до 12 відсотків заробітку, тоді як в розвинених країнах — майже 50 відсотків. «Завтра, — сказав він, — ми такого не досягнемо, але треба прагнути постійно збільшувати складову зарплати в собівартості продукції, що її виробляють, і це спільний обов’язок і над цим треба працювати».

Розуміння проблеми є, але потрібні конкретні кроки. На жаль, не всі урядові структури та роботодавці переймаються розв’язанням такої надзвичайно гострої проблеми.

Варто зазначити, що вирішення питання гідної оплати робочої сили, тобто істотне підвищення заробітної плати, для переважної більшості працівників, скажімо, у промисловості, знімає з порядку денного низку інших проблем. Через оподаткування більших сум зростають відрахування до бюджету, а це дає можливість збільшити оплату праці бюджетникам, розміри допомоги багатьом категоріям громадян. Збільшаться надходження і до Пенсійного фонду, а отже, буде можливість підвищити розміри пенсійних виплат.

Збільшення оплати праці, безперечно, зменшить відплив робочої сили, до того ж кваліфікованої, із України за кордон, сприятиме поверненню тих, хто зміцнює економіку інших країн, а не українську.

Є ще низка варіантів, котрі варто взяти на озброєння для запровадження більшої ціни робочої сили. Що мається на увазі?

Треба оперативно розробити і затвердити у Верховній Раді державну програму розвитку трудового потенціалу країни на тривалий період. Така спроба вже була в 2000 році, але її значущість не було відповідно оцінено владою.

Заслуговує на увагу і пропозиція про створення на законодавчому рівні сприятливих економічних умов, які стимулювали б мотиваційні механізми щодо збільшення капіталовкладень роботодавцями в людський потенціал робочої сили. Приклад має показати передусім держава як роботодавець для мільйонів.

Нарешті потрібно змінити саму ідеологію, підхід до витрат на робочу силу за залишковим принципом. У цьому аспекті Федерація профспілок пропонує соціальним партнерам — урядові й Федерації роботодавців спільно опрацювати і запровадити модель переходу від дешевої до високооплачуваної, конкурентоспроможної, високопродуктивної робочої сили, виходячи з позицій зміцнення середнього класу, з принципу, що кваліфікований робітник, фахівець, менеджер становлять основу суспільства, є запорукою соціальної стабільності в будь-якій країні.

Питому вагу середнього класу, за словами Президента України на згадуваній уже конференції, «потрібно у найближчій перспективі подвоїти, довести щонайменше до 45—50 відсотків від загальної кількості населення, одночасно скоротивши частку людей з доходами, нижчими за прожитковий мінімум».

Важлива роль у формуванні кваліфікованого середнього класу має належати підготовці та перепідготовці робочих кадрів, і на виробництві, і в системі вищої і спеціальної середньої освіти, в тому числі і за держзамовленням. Адже постало багато різних проблем, зокрема, нестача деяких фахівців і надмірна кількість їх у певних сферах виробництва. Є і напрацювання, пропозиції в галузевих та регіональних профспілкових центрах, окремі пункти з цих питань — предмет галузевих та регіональних угод.

Питання ціни робочої сили є актуальним у регіонах. Скажімо, в областях, що мають кордони з країнами, де заробіток набагато вищий від українського, триває відтік робочої сили. Такі нюанси потрібно вивчати і враховувати в державних програмах.

Початок розв’язанню проблеми підвищення ціни робочої сили вже покладено. У затвердженій нещодавно Генеральній угоді на 2004—2005 роки роботодавці і профспілки вперше домовилися, що мінімальна тарифна ставка робітника першого розряду (крім установ, організацій та окремих закладів бюджетної сфери) становитиме не менш як 120 відсотків від розміру мінімальної заробітної плати. Це дасть змогу вирішити таку надзвичайно важливу соціальну проблему, як виведення із-за межі бідності працюючої людини.

Угодою передбачено також заходи щодо поетапного наближення мінімальної заробітної плати до розміру прожиткового мінімуму, підвищення середнього рівня заробітку, збільшення кількості працівників, які отримуватимуть заробітну плату вищу за прожитковий мінімум, тощо.

Вважаю, що конкретні шляхи розв’язання питання підвищення ціни робочої сили мають знайти відображення у стратегії економічного та соціального розвитку, розроблення якої ініційовано Президентом України.

Федерація профспілок вже приступила до напрацювання пропозицій до цього важливого документа.

Якщо всі сторони соціального діалогу працюватимуть під гаслом «Від дешевої робочої сили до високооплачуваної» і вживатимуть конкретних заходів, чимало економічних проблем в Україні буде розв’язано найближчим часом.

Федерація профспілок готова до співпраці в цьому напрямку.