Асоціація вторинних металів України 3 червня проведе свій VІІ з’їзд, але він буде свого роду ювілейний — виповниться рівно п’ять років від дня її реєстрації. Напередодні ми зустрілися з президентом Асоціації Валентином Куліченком.
— Валентине Арсентійовичу, ще кілька років тому мені здавалося, що послуги недержавних заготівельників металобрухту країну цікавили мало. Які зміни сталися за останні роки у вашому сегменті ринку?
— Ви не помиляєтеся. До того ж на момент юридичного оформлення свого народження Асоціація не мала досвіду взаємодії з міністерствами і відомствами, органами місцевої влади. На першому з’їзді до складу Асоціації входило лише 47 суб’єктів підприємницької діяльності, нині — 125. Окрім того, кілька колективних членів, зокрема, Українське об’єднання вторинних ресурсів, Донецька асоціація металобрухту, Львівська асоціація та інші. На сьогодні ми представляємо інтереси понад півтисячі суб’єктів підприємництва, які обіймають 80 відсотків ринку брухту чорних металів. Нас визнали на всіх рівнях. Та й ставлення держави до можливостей і впливу Асоціації змінилося на краще. Підвищилися авторитет і значення брухтопереробної галузі, утвердилось розуміння, що вона є важливою для металургів країни.
— Я знаю, що Асоціація з перших днів свого існування відстоювала принципово новий підхід до оцінки виробничої діяльності з брухтом чорних металів. Якщо просто, то в чім його сіль?
— А ви озирніться і побачите, яка сила-силенна законодавчих і нормативних актів нежиттєздатна через заборонний характер, всілякі запобіжні заходи. Ми вважаємо, що необхідно усувати всі перепони, які обмежують діяльність з брухтом чорних металів, суперечать чинному законодавству. Якщо ми помиляємося, ринок нас виправляє. За час існування Асоціація наполегливо працювала у двох головних напрямах. Забезпечити стабільне правове поле для ефективної діяльності в сфері з металобрухтом. І завдяки цьому максимально зняти проблему забезпечення вітчизняного металургійного комплексу брухтом чорних металів. До речі, ця проблема в Україні була завжди.
— Який вплив на його обсяги здійснює нині тридцятиєврове вивізне мито?
— Як на мене, мито вже ні до чого. Кон’юнктурою рухає потужний попит. Зважте, що від грудня минулого року до кінця квітня нинішнього ціни на металобрухт на зовнішніх ринках зросли в середньому зі 120—130 доларів США за тонну до 250—260 доларів, і 30 євро за таких цін не вирішують справу.
— Деякі металургійні комбінати стверджують, що галузь потерпає від сировинної кризи...
— Нісенітниця. На сьогодні брухтом чорна металургія забезпечена на 120 відсотків. Але не зважати на тектонічні цінові зміни, які сталися останнім часом на зовнішніх ринках, не можна. А там від грудня до сьогодні листовий та сортовий прокат подорожчав мало не вдвічі — подекуди до 400 доларів США за тонну. Звідси й потужне зростання експортних поставок на зовнішні ринки, для чого потрібно більше сировини. І добре. Але це ще один аргумент на користь того, що не ламати треба мережу суб’єктів господарювання з металобрухтом, а розвивати. 7—8 мільйонів тонн металобрухту щорічно з неба не впадуть.
— Обсяги внутрішніх і зовнішніх поставок мають обов’язково регулюватися...
— Ми згодні, але не обов’язково регулюватися шляхом заборон, квотування тощо. Сьогодні ефективно цю проблему розв’язує механізм балансового методу регулювання поставок металобрухту, виходячи з потреб, який здійснюють Мінпромполітики і Міністерство економіки та з питань євроінтеграції із залученням Асоціації. Саме завдяки цьому механізму 2003 року ми збільшили поставки металобрухту споживачам на 800 тисяч тонн порівняно з попереднім роком. Ще сприятливіша ситуація складається нинішнього року.
— Я чув, ви зверталися з листом до Президента України....
— Авжеж, на початку квітня. Ситуація тоді з постачанням металобрухту була нормальна. У березні та квітні рівень поставок становив близько 700 тисяч тонн на місяць, перевищував балансові орієнтири. Металурги, звісно, затоварилися. І природно почали знижувати ціни, відмовлятися від поставок... Але, що цікаво, водночас справа доходила до вимог металургів саме в цей час обмежити і заборонити експорт металобрухту, який і передбачено у затвердженому на рік балансі як захід, що компенсує такі дії з боку металургійних підприємств і не дозволяє згорнути систему заготівлі металобрухту.
І ми звернулися до Президента з листом, в якому висловили своє тверде переконання у недоцільності забороняти експорт металобрухту. До того ж, на жаль, сьогодні легко підмінити інтереси галузі інтересами окремих власників металургійних комбінатів. До нашого голосу прислухалися. Мені здається, важливо досягти одного: нормальних взаємовигідних відносин між металургами і постачальниками сировини. І тут ми вже просунулися істотно вперед.
— Які проблеми ви маєте намір порушити на з’їзді?
— Проблем накопичилося чимало. Вони стосуються і зависоких залізничних тарифів, і технологічного забезпечення напружених завдань. Фактичні показники роботи за п’ять місяців цього року дають змогу забезпечити поставку споживачам 8,5 мільйона тонн брухту чорних металів, у тім числі 6,7 — на внутрішній ринок. Йому надається незаперечний пріоритет. Але про те, як цього досягти, і йтиметься на з’їзді.