У сховищі Центрального державного історичного архіву України (Київ) є документи, що відображають життя держави більш як за 600 років. Про святая святих — історію нашої країни в документах — розмовляємо з директором ЦДІАУ Іваном КІСІЛЕМ (на знімку).
— Які скарби зберігаються в архіві?
— Наша історія! Найдавніший пам’ятник писемності в архіві — Євангеліє грецькою мовою ХІІІ століття. У фондах архіву є привілеї литовських князів і польських королів, універсали українських гетьманів, грамоти російських царів, документи з підписами видатних діячів України та інших країн, книги судово-адміністративних, релігійних і станових установ, матеріали ревізій, описів... Написані вони 17 мовами: латиною, старослов’янською, українською, французькою, турецькою, арабською, китайською...
До революції в архіві значилося актових книг 5838 одиниць. У роки Другої світової він зазнав величезних втрат. Під час окупації багато чого вивезли до Німеччини. Після війни повернуто лише третину вивезеного. Нещодавно ми довідалися, що три актові книги з колекції зберігаються в архівах Польщі, одна — в Латвії. Повернути їх в Україну дуже складно...
— Для збереження документів потрібні особливі умови?
— Найкраще — не тривожити. Якщо підтримувати нормальний режим температури і вологості, документ житиме довго. Якщо пересохне — може зламатися, а зайва вологість може активізувати розвиток грибків. Але найголовніше — світловий режим. Світло руйнує основу, документ жовтіє. Важливі й спосіб зберігання, і положення, в якому він зберігається. Деякі справи понад 300 років зберігаються тільки вертикально! Переклади їх горизонтально — і підуть внутрішні розриви.
— Чи доводилося рятувати документи, реставрувати?
— При архівному комплексі є Державний центр забезпечення схоронення документів, тут талановиті й досвідчені реставратори. Погляньте на краї цього відреставрованого документа — папір у стик, ювелірна робота! Найкраща реставрація — яку не видно, за якої зберігається первісний вигляд. Але іноді доводиться вдаватися й до інших несподіваних варіантів порятунку. Приклад того — атлас І. Б. Гофмана, що належав митрополитові Київському, в якому з одного боку були карти, а з другого — подорожні нотатки митрополита: де він був, що бачив. Користуючись документом, дослідник просто б убив його. Тому вирішили реставрувати посторінково — щоб зберегти й відомості на зворотах.
Ще приклад: «Привілей місту Черкасам». Нам вдалося виявити текст, який на оригіналі вже й видно не було! Його сфотографували в інфрачервоному світлі (у Центральному державному кінофотофоноархіві ім. Г. Пшеничного).
— Як швидко надаєте документ, що розшукує читач?
— Намагаємося створити нормальний режим роботи з мінімальними втратами часу: сьогодні замовив справу — завтра отримав. Пільг, як таких, немає. Усі громадяни рівні у праві доступу до архівних документів. Якщо в людини є потреба в архівній інформації, ми просто зобов’язані йому допомогти!
— А зарубіжні дослідники — які теми їх цікавлять?
— Популярна тема в західних дослідників — історія національних меншин південного заходу Російської імперії, у першу чергу — євреїв і поляків.
— Українці, напевно, шукають, в основному, своє коріння?
— Так. У нашому суспільстві відроджується інтерес до свого минулого, до життя предків. Оскільки у ЦДІА України зберігається одна з найбільших колекцій метричних книг, то найбільше дослідників приймає саме він. Значна частина їх досліджує історію власної родини.
За підтвердженням факту народження до нас також часто звертаються люди, що бажають повернутися в Україну, — із усього колишнього Союзу (їм для одержання громадянства треба підтвердити, що вони — вихідці з України).
— Чи вдалося знайти невідомі документи до річниці Тараса Шевченка?
— Безумовно. Архівні установи України провели колосальну роботу, виявлено кілька сотень раніше невідомих і маловідомих архівних документів, що стосуються родини Т. Шевченка, його життя й творчості, людей, які його оточували. Багато цікавих документів передали нам колеги з інших країн! До підготовки цієї виставки приєднався й Національний музей Тараса Шевченка (понад 100 документів). Співробітники Центрального державного кінофотофоноархіву ім. Г. Пшеничного виявили дуже цікавий фільм про відкриття в 1918 році погруддя Т. Шевченка в Петрограді, яке простояло усього вісім років, а потім його ліквідували. Була тільки одна замітка в газеті — три рядки, і все. А тут — цілий фільм! І ще знайшли один фільм про відкриття пам’ятника Тарасові в Харкові.
— Ви можете похвалитися унікальними виданнями документів?
— Так, нам є чим пишатися! «Пакти і Конституції Української козацької держави» (2012) — має премію Львівського форуму видавців. Оригінали цих документів були знайдені в Російському державному архіві прадавніх актів у Москві. Співробітники архіву та Інституту історії України підготували й видали це безцінне історичне джерело.
«Українська ідентичність і мовне питання в Російській імперії: спроба державного регулювання (1847—1914): Збірник документів і матеріалів» — це збірник унікальних документів, серед яких і документ 1905 року (звернення редактора Кропивницького до голови Комітету міністрів Вітте про повернення права українському народові користуватися рідною мовою в галузі освіти, науки), і висновки Імператорської академії наук про значення української мови для імперії, де сказано: «будете торкатися питань про мову — імперія розпадеться». Недавно цю книгу видав Інститут історії. Однак тираж — 200 штук! Але в Інтернеті, на сайті Інституту історії України, її можна скачати.
...На жаль, не всі книги, видані коштом держави багатотисячним тиражем, справді мають цінність. А державному архіву з таким серйозним потенціалом, як у нас, неймовірно важко потрапити до програми державного видавничого фінансування.
Віталій КУСТОВ, спеціально для «Голосу України».
Фото автора.
