Відмовити в порушенні кримінальної справи...

За радянських часів Прилуцька дослідна станція була центром з вирощування м’яти в Україні. Тоді в регіонах її вирощували на 7—8 тисячах гектарах у 56 господарствах. Дослідна станція готувала для них насіннєвий матеріал на 200 гектарах, виводила високоврожайні, зимостійкі сорти ефіроолійної культури. Нині все це у минулому.

— Ринок України заполонили дешеві синтетичні замінники продуктів переробки м’яти, — зазначив завідувач відділу селекції, насінництва та агротехніки ефіроолійних та лікарських рослин Прилуцької дослідної станції Микола Шило. — Тому ще в дев’яностих роках практично всі господарства, з якими ми співпрацювали, припинили її вирощування.

Отже, у препаратах серцево-судинної дії, парфумерній промисловості тепер використовують переважно компоненти штучного походження. Це знижує дію мазей, пігулок, але разом з тим і здешевлює продукцію, що сприяє зростанню попиту (чи не парадокс?) на неї.

Постановою Президії УААН України від 19 вересня 2001 року внесено корективи у головні напрями діяльності Прилуцької дослідної станції. Згідно з її статутом тепер головними видами наукової та господарської роботи колективу стали розробка теоретичних та практичних основ розвитку селекції, первинного насінництва і розсадництва квітково-декоративних, плодово-декоративних, лікарських культур, ефіроолійних рослин, зокрема м’яти. Тобто остання, з огляду на реалії сьогодення, стала непрофілюючим об’єктом дослідження.

— Дослідні ділянки з м’ятою нині займають до 15 гектарів, — повідомив М. Шило. — На них підтримуватимемо наші сорти. Є попит на м’яту суху. З реалізацією ефірної м’ятної олії дещо складніше. Надсилали листи до фармацевтичних підприємств, та вони нашими пропозиціями на сьогодні не зацікавились.

Таким чином, хоч під Прилуками і виростять м’яту, питання зі збутом олії з неї залишається відкритим. Що не стимулює розширення посівів культури.

Науковим директором Прилуцької дослідної станції з 1 жовтня 2001 року працює Олександр Попов. Людина він енергійна, емоційна, швидка, у чому я переконався з перших хвилин знайомства: керівник, дізнавшись про мої зустрічі з його опонентами, бурхливо зреагував і навіть поривався на знак протесту залишити кабінет.

— Мене попросили порятувати цю дослідну станцію, — зрештою сказав, втихомирившись, він. — Вона посідала останнє місце з усіх показників і за урожайністю, і за надоями молока. Різко згорнулася наукова робота.

Щоб довести, які зміни відбулися за час його роботи, О. Попов попросив вирушити з ним безпосередньо на виробничі дільниці. У полі справді стали свідками завершення сівби ранніх зернових.

— Цього року на ходу 10 тракторів, 4 сівалки, — прокоментував подію головний інженер дослідного господарства Микола Носко.— Вчасно їх відремонтували, посівна пройшла якнайкраще. Зовсім інша картина у цьому плані тут була раніше...

Кардинально змінилася ситуація і на фермі дослідного господарства у селі Тихому. Тут утримують 418 корів та телят на відгодівлі — череда ВРХ збільшилася на 150 голів. Надої молока — мають 160 корів — зросли у 2,3 разу. Головний зоотехнік дослідного господарства Аркадій Городницький перейшов сюди працювати з села Заїзду, де 30 років робив у тваринництві.

— У нашому селі ферма занепала, — зізнавався. — А тут, навпаки, все відроджується. Зроблено реконструкцію корівника. Встановлено доїльну систему «Брацлавчанка» з молокопроводом, викладено підлогу керамічною плиткою, механізовано гноєприбирання. Кормами худоба забезпечена. Тому й надої, і прирости зростають.

На фермі відкрили також пташник, планують реконструювати і телятник. У селі завдяки турботам О. Попова нещодавно запрацював магазин.

Відновлюють завод з переробки ефіроолійної сировини (закупили два транспортні візки, відновили два котли, викопали ставок). Чимало рідкісних рослин з’явилося у дендропарку, закладеному 2002 року. Тобто у бутті наукового та господарського підрозділів, керованих О. Поповим, помітні позитивні зміни. Ці головні його козирі фактично засвідчили досить істотну перемогу у спростуванні постулатів опонентів.

Як на мене, головне «вузьке місце» у О. Попова — його стиль керівництва. Можливо, Прилуцьку дослідну станцію не відвідували б стільки перевіряючих комісій, якби у головному кабінеті правили бал компроміс та далекоглядність. Ось, скажімо, історія зі звільненням наукового співробітника, голови об’єднаного профкому дослідної станції Людмили Бортник. Рішенням атестаційної комісії від 18 липня 2003 р. їй винесено суворий вердикт: «Не відповідає займаній посаді наукового співробітника».

— Вважаю, що вона не має право обіймати посаду наукового співробітника, — прокоментував атестаційний висновок О. Попов. — А інших вакансій у нас нема.

До паперів щодо звільнення жінки, звичайно, важко підкопатися. Та все ж таки викликає сумнів категорична відмова співпрацювати з людиною, яка має вищу освіту, 3 квітня 2003 р. одноголосно(!) її було обрано головою профкому. Особливо, якщо зважити, що з семи наукових співробітників дослідної станції частина не має навіть вищої освіти!

Чимало працівників за керівництва О. Попова звільнилися «за власним бажанням». Начебто нічого у тому поганого немає. А автор заяв у вищі інстанції Володимир Білаш (працював директором дослідної станції у 1972—1993 роках та півроку при О. Попові. — Авт.) стверджує, що це зовсім не так.

— Я вказав Попову на неправомірні дії його племінників, яких він поставив замість «звільнених за власним бажанням» спеціалістів головним агрономом та керуючим відділенням, — зазначив співрозмовник. — Та це науковому директору не сподобалось. Я змушений був залишити посаду, бо фактично важелі управління перейшли до його родичів.

За проханням опонентів О. Попова я ознайомився в Прилуцькій міжрайонній прокуратурі зі справою про залучення майже 20 співробітників дослідної станції та дослідного господарства до садіння картоплі, її догляду і збирання на площі понад гектар у селі Петрівці Бобровицького району (за 60 кілометрів від Прилук), де проживає мати наукового керівника. Як засвідчують показання більшості опитаних, вони у вихідні «за власним бажанням надавали допомогу», з ними проведено розрахунок сортовим насінням різних овочевих культур. Лише Ніна Зайчикова, Оксана Рудопас своє звільнення пояснюють тим, що відмовилися їхати у Петрівку (а потім слізно просили дозволу, щоб їх звільнили не за статтею). Але написані останніми власноруч заяви про небажання працювати в колективі не є аргументом для обвинувачення керівника у протиправних діях...

Як повідомила помічник прилуцького міжрайонного прокурора Вікторія Чумак, під час проведених перевірок за зверненнями В. Бортника та В. Білаша було винесено три постанови про відмову в порушенні кримінальної справи щодо О. Попова у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину. Отже, опоненти наукового директора зазнали поразки. Перемога О. Попова з вищезгаданих питань, схоже, посилила його позиції у стосунках з підлеглими. Та чи зняло загалом це напруженість у колективі й додало авторитету керівникові? Важко сказати. Адже не тільки цифрами та успішними виробничими показниками здобувається останній.

Чернігівська область.