У селі Тинна нібито вже літ десять блукає привид у білому адміральському мундирі
Тинна — за півгодини їзди від міста Дунаєвець на Поділлі. Колись тут жив чоловік з дивним для України іменем Шарль-Генріх-Ніколя-Оттон принц де Нассау-Зіген.
Принц Нассау був маршалом французької армії та адміралом російського флоту, іспанським грандом і німецьким курфюрстом, російським поміщиком і польським магнатом. Усі звання і почесті отримав після блискучих військових перемог.
Шарль народився у замку своєї прабабці в Сен-Арпоні, Пікардія. Він походив з роду Оттона Нассауського, що був полководцем у німецького імператора Генріха Птахолова. Дивна сімейка: бабуся Шарля так ненавиділа свого чоловіка, що приховала від нього народження сина, і той, законнонароджений, втратив привілеї. Тому й Шарль у спадок отримав лише титул, а не землю.
15-літній Шарль подався на війну, став ротмістром драгунів. Далі, молодий та гарний, дістався Парижа, мав успіх у дам та повагу в чоловіків. Йому швидко набридли бали й полювання, де він славився тим, що стріляв птахів на льоту. І принц рушив у кругосвітні мандри на фрегаті «La Boudeuse» — на два роки раніше за експедицію Кука. Він любив фантастичні проекти. Хотів заснувати нове царство на півдні Африки! А медовий місяць провів на Гібралтарі, командуючи там плавучими батареями, і мало не загинув.
Іспанці пропонували принцові очолити Валлонську гвардію. Та він відмовився: «Керуючи найпрекраснішим військовим формуванням Європи, я матиму велику пенсію. Але провести півжиття в Іспанії — це надто довго, особливо з тих пір, як я знаю Варшаву!»
Так писав Шарль своїй принцесі, чарівній полячці Кароліні Гоздській, колишній княгині Сангушко. Блиск польського королівського двору справді підкорив його. А ще більше чарувала дивовижна земля Україна, де Кароліна мала маєток неподалік Дністра. Принц хотів пустити кораблі по цій річці й возити товари до Франції та Іспанії. Воїн став купцем? Ні, інше: Нассау-Зіген любив неймовірні плани, навіть невигідні.
«Навіжений!» — сказала про Нассау Катерина ІІ, коли Потьомкін рекомендував вдатися до послуг цього зірвиголови. А вже в грудні 1786-го принц зустрівся з Потьомкіним у Кременчуку, вступив на російську службу, боронив Крим від турків, командував гребним флотом, тричі розбив турецького адмірала Гассана. Він служив імперії десять літ, до смерті Катерини. Й став непотрібний, бо Павло І ненавидів фаворитів матері.
Була одна дорога — до маєтку в Тинну. Землі у принца та принцеси були і в Криму, Білорусі, Польщі, але найбільше любили вони подільське село. Шарль вирощував небачені тут квіти, цвітну капусту. А ще обговорював з Наполеоном план спільного походу росіян і французів на Індію! Але Росія й Франція посварилися. Принц трохи не дожив до походу Наполеона на Москву й помер у Тинній 1808 року, на 63-му році життя.
Старі люди ще розказують про принца, який любив... порпатися в землі. Це й усе, що зосталося в пам’яті. Маєток розібрано, костьол, перлину подільської архітектури, збудований володарями Тинної, знищили в 1956 році атеїсти. А могилу принца з гарним надгробком стерли з лиця землі літ десять тому під час спорудження нового костьолу. Нібито заважала вона будівництву. От і «посунули» колишнього володаря, й сліду не знайти. Може, тому й блукає він сільськими стежками. Кажуть, бачили, як сидить у присмерку біля костьолу, взявши голову в руки. А може, то маячить людська совість? Бо нині навіть той, хто руйнував святині, їх відбудовує. Тільки б не коштом нових руйнацій...
Хмельницька область.
