Хто бував в українському степу, знає, якого чару додають їй стовпчиками застиглі біля своїх нір «вартові». А їхній посвист — особлива нотка у степовій пісні.
Бабак, більше подібний до добродушного плюшевого ведмедика, аніж до гризуна, насправді близький родич звичайних мишей і пацюків. Але на відміну від них цей симпатичний лінюх може бути дуже моторним у хвилини небезпеки. Найменша загроза — і бабак ховається в нірку, свистом попереджаючи інших про появу ворога. Отака бабакова солідарність!
Особливо популярним став бабак завдяки цінному хутрові та унікальним властивостям жиру. Скільки бабаків заплатили людині сумну «данину» за цю популярність!
А ворогів у них у природі вистачає — чотириногі і пернаті хижаки не проти того, щоб упіймати неуважного бабака. Особливо непереливки молодим звіряткам, природна цікавість яких часто-густо бере гору над почуттям небезпеки. А без цих маленьких степових вартових чогось не вистачає. Ніби з оркестру забрали одного музиканта...
