Похвальних уже не хвалять...

«Захистіть від неслави!» — пролунав по телефону знайомий голос героїв нашої публікації («ГУ» від 27 грудня 2002 р.) про унікальний євпаторійський сімейний дитбудинок. Телефонували Людмила Леонідівна і В’ячеслав Миколайович Похвальні.

Під час відрядження за тривожним дзвінком переконався, що проблеми у родини почалися після того, як сімейний дитбудинок передали з відання Міністерства освіти під патронат Управління у справах сім’ї та молоді Євпаторійського міськвиконкому. Між новими «шефами» та Похвальними одразу склалися напружені стосунки, які й надалі ускладнюються стосами документів, заліплених печатками й підписами відповідальних людей.

Настрій дедалі частіше псували прикрі емоції від судів-пересудів. Їхнє сімейне гніздечко, яке раніше нагадувало дружний вулик, почало обростати зітканими навіщось плітками про казкове багатство Похвальних за рахунок спонсорів, держави і... дітей, яким вони буцімто недодають належне, яких обділяють найнеобхіднішим. А приміщення дитсадка ніби вже давно приватизували, не прописуючи сюди прийомних дітей.

Чому плелися подібні нісенітниці так активно й вигадливо? Одним не давала спокою добра слава сім’ї Похвальних. Іншим муляла заздрість до нагороди мами-Люди орденом княгині Ольги III ступеня та до подарованого державою автобуса «ГАЗель». А може, не давав спокою їхній нинішній ошатний дім біля моря, який було, врешті, передано Похвальним, що далося сім’ї ціною великих зусиль? До речі, їх досі (за десять років життя у ньому!) не прописали. Сюди великій родині вдалося переїхати з будинку, який шкодив здоров’ю, давав значний радіаційний фон, лише завдяки наполегливості Людмили Похвальної та її відповідальності за долю вчорашніх сиріт. Колишній зруйнований дитсадок вони самотужки вже майже відремонтували. Дім біля моря стає дедалі привабливішим. Чи не в ньому причина появи документів на кшталт: «Відповідно до п. п. 4, 17 Положення про дитячий будинок сімейного типу вирішити питання про припинення дії угоди, усунення Похвальних від виконання своїх обов’язків та подальше влаштування вихованців». Або: «В разі невиконання батьками-вихователями вказаних вимог... вважаю за необхідне надалі призупинити дію угоди про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу Похвальних, на засіданні виконавчого комітету міської ради розглянути питання про ліквідацію дитячого будинку й подальше влаштування вихованців. В управлінні у справах сім’ї та молоді сформовано банк даних потенційних батьків-вихователів, кандидати пройшли навчання в Інституті проблем сім’ї і молоді (Київ)»?

То де ці нові волонтери щоденної каторги утримання сімейного дитбудинку, якщо тільки недавно залишені в міському пологовому відділенні два десятки немовлят дотепер без батьківської опіки? А наважилася стати послідовником справи Похвальних тут лише ОДНА родина — Сергія і Галини Павленків. З 1998 року вони безуспішно звертаються до влади Євпаторії з проханням посприяти у відкритті дитбудинку сімейного типу. Основною перешкодою міськвиконком вважає відсутність приміщення. Хоча Павленки пропонували чимало прийнятних варіантів. Усі вони відхиляються навідріз. Зокрема, і намір відкрити дитбудинок у власній квартирі Сергія та Галини (свої четверо дітей уже дорослі) або розділивши перегородкою просторе приміщення друзів — Похвальних. Вони одностайно — «За!», а ось у міськвиконкомі кажуть: «Ви з ними не вживетеся!». Офіційна відмова: мовляв, тут одна кухня. Але ж є де облаштувати другу, поставити дві електроплити. Навіть те, що Павленки 2003 року пройшли спеціальне навчання в Києві, отримали сертифікати в Державному інституті проблем сім’ї і молоді, стали дипломованими спеціалістами в справі виховання прийомних дітей, не посприяло відкриттю їхнього сімейного дитбудинку. Остання відповідь із міськвиконкому: «Приходьте пізніше, вашу справу перенесено на 2005 рік»...

У Криму нині вже більш як п’ять тисяч дітей-сиріт, і лише сто з них живуть в одинадцяти дитячих будинках сімейного типу. Тата і маму для сироти знайти досі нелегко. Не в усіх районах місцева влада знаходить кошти на відкриття й утримання дитбудинку. Адже саме місцевим бюджетам доручено нести витрати з оплати комунальних послуг, виплати зарплатні батькам і грошей на утримання та виховання дітей. Місцеві органи влади знають, що в майбутньому їм доведеться брати турботу про дитбудинок на себе, гарантувати майбутнє дітей. На жаль, ентузіазму в деяких чиновників це не викликає. 

Досі невідомо, чим же завинили батьки-педагоги Похвальні, чому відбирають ними виплеканих дітей, які вже п’ятнадцять років називають саме їх татом і мамою? 

То чи є правда в керівних документах, у яких Похвальних звинувачують у тому, що вони буцімто: «ставлять під загрозу життя й здоров’я малолітніх вихованців», «принижують честь і гідність, ображають нецензурними словами, залишають без обіду чи вечері, б’ють ременем...». Кляузники доходять до парадоксів. Приміром, підгледіли, як дружно Похвальні готують собі вечерю, і вже є офіційне звинувачення в «експлуатації дитячої праці». 

Після надто пристрасного збору функціонерами компромату в донедавна благополучній родині з’явилися тріщинки. Дівчатка в сльозах розповідають мамі, що їх перестрівають на вулиці й допитуються: чи не заходить, часом, до них в спальню тато? Якось ці самі «активісти» настійно розпитували одного з вихованців Похвальних, чи не виготовляють у них в родині порнофільми? Брутально руйнують психіку дітей, нагнітають знервованість, підозри. Чи, може, це такий розрахунок: кривдити батьків і завдавати травм дітям? Хіба таким має бути шефство над дитбудинком?

Нині уряд автономії затвердив заходи з розвитку сімейних форм виховання дітей-сиріт і малюків, позбавлених батьківської опіки. Склав план розвитку мережі дитбудинків сімейного типу. Нові родини вчорашніх сиріт мають з’явитися в Євпаторії, Алушті, Саках, Ялті, Білогірському та Нижньогірському районах. Створюється банк даних сімей, які побажають взяти сиріт на виховання. Документами передбачано посилити соцзахист цієї категорії: першочергове оздоровлення в лікувально-профілактичних і санаторно-курортних закладах дітлахів з дитбудинків сімейного типу і прийомних родин, краще розв’язання питань профорієнтації, освіти й працевлаштування, створення умов для відпочинку, естетичного виховання і фізичного розвитку. 

Шкода лише, що надто мало ще бажаючих взятися за самовіддану справу, гідну найнижчого поклону і подяки співгромадян. Тож віддамо належне Похвальним і захистимо їх від огуди.

Крим.