Рефат Чубаров: «Доля політика — щодня стояти за права народу»

— Рефат-ага, що вас покликало в політику, коли у 1987 році ви приєдналися до опального правозахисного об’єднання Мустафи Джемілєва?

— Привабили безкомпромісність, чисті методи боротьби, ставка на міжнародне визнання, підтримку демократичних рухів, самовіддана праця над пробудженням національної, громадянської свідомості людей різних народів. І, звісно, переконливість небуденної особистості, Мустафи Джемілєва — стратега, теоретика і філософа, котрий бачить далеко наперед і глибше за багатьох, належить до когорти самовідданих борців за людські права. Скоєні стосовно кримських татар репресії, кривда і наруга плекали в мені нестримне прагнення справедливості та правди ще змалку. Всі діти нашого народу, живучи у вигнанні, дорослішали раніше своїх однолітків. Ми жили з гірким відчуттям обікраденості, знедоленості, страждали від вимушеної відірваності від рідного краю і вантажу історичних принижень, з постійним прагненням якнайшвидше повернутися на землю предків. Бо у вигнанні людина щасливою бути не може.

— Як ви ставитеся до того, що нині дехто використовує сумні дати в українському календарі, зокрема, річницю депортації кримських татар, для власного політрейтингу, принесення в суспільство нових страхів та недовіри один до одного?

— Переконаний: на землі є одна цивілізація — людська. І ті політики, які ділять світ, чинять, на мою думку, підступно. Наш іслам — віротерпимий. У провокаціях під час масових траурних заходів кримських татар зацікавлені ті сили, які й сьогодні виступають і проти повернення кримськотатарського народу на свою Батьківщину, і проти подальшої демократизації українського суспільства. Акції протесту кримських татар не можуть загрожувати безпеці України чи півострова. Такі волевиявлення людей відбуваються лише через вкрай незадовільне, затяжне вирішення найактуальніших для репатріантів проблем, особливо з наділення їх земельними ділянками для будівництва власного житла та господарювання. Кримські татари відчувають, що держава посильно і послідовно підтримує процес їх повернення. Інша річ — якою мірою щирі й професійні дії багатьох чиновників. З першого дня незалежності України кримські татари залишаються однією з найпослідовніших продержавницьких сил і на півострові, і в Україні загалом. Проблема в тому, що нормалізувати ситуацію в Криму без важелів загальнодержавного масштабу неможливо. Питання повернення, облаштування і відновлення прав кримськотатарського народу, як і розвитку автономії, можна вирішити лише за умови реалізації комплексної і збалансованої довгострокової програми. На жаль, численні зусилля державних органів України з ефективного вирішення цих масштабних і складних питань практично не пов’язані між собою. Звідси і незначна ефективність рішень, які реалізують. Досі дехто намагається штучно відділити загальнокримські питання від кримськотатарських. Це й призводить до виникнення нових проблем.

— То як нормалізувати ситуацію?

— Треба домогтися нарешті гласності й прозорості всіх відповідних рішень. Скажімо, ми роками безуспішно закликаємо владу опублікувати у ЗМІ всі дані про те, кому, де і скільки було виділено землі в Криму за 13 років. Кримські татари становлять невід’ємну частину українського суспільства і плекають великі надії на Українську державу для відновлення всіх їхніх зневажених прав. Новому поколінню істориків треба згадати справжню спільну історію українського і кримськотатарського народів. Адже протягом віків наші народи перебували у тісній взаємодії. Історія стосунків наших народів хоча й строката, та не завжди войовнича і антагоністична. У ній було чимало прикладів добросусідства (зокрема, Кримська Олешківська Січ, коли козацтво Війська Запорозького, рятуючись від кривавої помсти Петра І, отримало прихисток у межах Кримського ханства).

— Ви вважаєте, що в майбутньому треба створити національну кримськотатарську автономію у межах України чи навіть окрему державу?

— Кримськотатарський національний рух вважає, що в Україні мають бути створені політико-правові умови, які дають нашому народові впевненість у завтрашньому дні, збереженні цілісності нації з властивою їй самобутністю. Наше спільне завдання — знайти такі форми самовизначення, які цілком відповідатимуть інтересам і кримських татар, і держави Україна та всім її громадянам. У кримських татар не було і немає жодних намірів реалізовувати свої права поза Українською державою. Такі сумніви інспірують недоброзичливці, які за всяку ціну прагнуть загальмувати наш подальший рух інтеграції у європейську міжнародну спільноту.

— Ваше життя нині цілком пов’язане з політикою. Як ви відновлюєте свої сили, звідки черпаєте наснагу?

— Наснаги додає унікальна своєю чарівністю рідна земля — Крим. Шкода, що бракує часу для відпочинку тут. Однак щороку у перший тиждень серпня обов’язково приїжджаю до загубленого в горах під Судаком села Ай-Серез (нині Міжріччя). Тут народилися і жили всі мої предки, звідси в 1944 році депортували моїх батьків — тоді одинадцятилітніх дітей. Гою серце зустрічами зі своїми односельцями на місці стертого з лиця землі віковічного кладовища. Неподалік відновлених моїми земляками могильних каменів розстилаємо скатертини, співаємо, ведемо задушевні бесіди про найважливіше в житті. Такі зустрічі завжди додають сил. Доля політика — щодня стояти за права народу. Адже відповідальність особистості, котра береться розв’язувати складні проблеми суспільства, незмірно більша, ніж у людей інших професій. Головне — бути зрозумілим людям у всіх своїх вчинках.