Увести війська легше, аніж вивести

Цього тижня у ВР відбулися закриті слухання щодо ситуації в Іраку. Спроба ухвалити постанову про виведення наших військ із цієї країни успіхом не увінчалася. Підсумки голосування коментують експерти Валерій АБЛАЗОВ, заступник голови Держкомітету у справах ветеранів:

— Рішення про введення та виведення має прийматися виважено. І коли вводиш війська, завжди треба думати, як їх виводити. Це набагато складніше. Приміром, рішення про виведення наших військ із Афганістану було прийнято 1985 року, а виведення відбулося 1989-го. Думаю, уроки Афганської війни цілком не враховано. У східних країнах надовго затримуватися не можна. Про це ми не раз казали і нашим представникам, і американським, коли вони вводили війська в Афганістан та Ірак. Нині ми — у складі коаліції, і вирішувати питання про виведення, не погоджуючи його з учасниками коаліції, звісно, не можна. Головне — принципово визначитися, виводити війська чи ні. Всі аргументи зводяться до того, що робити це потрібно. Але необхідно визначити порядок і терміни. Якщо говорити про найближчу можливість виведення, не зіпсувавши своє реноме, то це можна зробити після передання влади адміністрації Іраку 30 червня.

Володимир МАЛИНКОВИЧ, політолог:

— Думаю, що найраціональніша дата оголошення про виведення військ з Іраку — 30 червня, день передання повноважень іракській адміністрації. І останньою ми не домовлялися про перебування наших військ в Іраку. Тож маємо офіційну можливість вивести свої війська в разі, якщо не буде мандата ООН. Вважаю, Верховній Раді варто повернутися до цього варіанта. Але такі рішення треба готувати, заздалегідь обговорювати у ЗМІ, проводити попередні переговори. Так провалилася конституційна реформа і не пройшло чимало рішень, що їх було «кинуто» в зал без попередньої підготовки. У нашій системі багато чого залежить від закулісних переговорів, погоджень і пакетних рішень.

Олександр ДЕРГАЧОВ, політолог:

— Вважаю, що слухання не були достатньо підготовлені, як і варіанти розв’язання проблеми. А розв’язувати її треба щонайменше у два етапи. Спочатку прийняти декларацію про умови перебування, мандата сил, роль ООН. Тоді в разі порушення цих умов була б можливість зберегти імідж держави — прогнозованого міжнародного гравця й водночас реагувати на настрої в країні. А все виглядало як спроба швидко реалізувати внутрішньополітичний проект. Не таємниця, що американці вельми зацікавлені у збереженні нашої присутності в Іраку. Це впливає і на їхню позицію стосовно внутрішньополітичної ситуації в Україні. Окремі політичні сили зацікавлені в тому, щоб позбавити владу такого зручного збігу обставин. Я також думаю, що незабаром ситуація в Іраку може кардинально змінитися. І саме зовнішньополітичні, а не внутрішні обставини змусять знову повернутися до цього питання.

Віктор НЕБОЖЕНКО, політолог:

— Іракська проблема для українського суспільства стала болючою. Наша еліта, яка погодилася під гарантії США ввести війська до Іраку, була впевнена, що Вашингтон легко впорається з проблемами, які постають. Однак нині ситуація ускладнилася. З одного боку, громадська думка не підтримує присутності наших військ в Іраку, з другого боку, щоб розв’язувати геополітичні проблеми, українській еліті доводиться зважати на думку Вашингтона. До речі, цікава ситуація. Вашингтон часто обвинувачує наших політиків, що вони не мають довіри суспільства. Разом з тим еліта змушена робити кроки, які підтримує Вашингтон, але не підтримує українське суспільство... Що ж стосується слухань, то, гадаю, Верховна Рада прийняла досить мудре рішення. Коли через кілька місяців ситуація стане більш визначеною, легше буде й визначитися, залишати українців в Іраку чи виводити.

Ігор БУРАКОВСЬКИЙ, співдиректор Інституту економічних досліджень і політичних консультацій:

— Такі принципові питання, як виведення військ з Іраку, завжди спричинятимуть палкі дискусії в нашому парламенті і супроводжуватимуться неприйняттям якихось рішень. Коли ми входили до Іраку, ситуація була інша. Гадаю, нині у США та їх партнерів по антиіракській коаліції немає стратегічного бачення подальшого розвитку подій. Незрозуміло, коли місцева адміністрація зможе взяти справу до своїх рук, забезпечити життя країни і, взагалі, чи здатна вона буде це зробити. Відбувається «афганізація» подій, коли вже є центральний уряд, але водночас незрозуміло, хто насправді контролює ситуацію в країні. За таких умов постає питання: що робити військам? Гадаю, їх треба виводити.

Леонід ПОЛЯКОВ, директор воєнних програм Центру Разумкова:

— Якби не було надмірної політизації цього питання, можливо, воно і зрушило б з мертвої точки. До речі, наступного дня керівник засідання ВР пропонував зібратися на погоджувальну раду і подумати, як бути з цією проблемою далі. «Захотів — вивів, захотів — увів», — так політика не робиться. В України є певні національні інтереси щодо участі у заходах міжнародної безпеки взагалі і в операції стабілізаційних сил в Іраку зокрема. Деякі параметри нашої участі, справді, треба уточнювати, тому що ситуація в Іраку змінилася. Не завадило б і чітко визначити критерії, за якими прийматимуться рішення про виведення — стосовно змін політичної, воєнної обстановки, може, якихось інших чинників. Водночас слід вживати заходи з огляду на те, що нашим інтересам більше відповідала б участь в операції під егідою ООН. Потрібно думати і про певні соціальні питання — як на мене, варто збільшити платню нашим військовослужбовцям, що перебувають там. Якщо хтось бажає достроково повернутися через зміну обстановки або сімейні обставини, треба не лише де-факто надавати таку можливість, а юридично визнати таке право. Де-факто приймаються рішення із забезпечення нашого контингенту додатковим озброєнням, військовою технікою та обладнанням, щоб убезпечити від дій ворожих елементів. Тобто є певний комплекс заходів, вживати які вимагає обстановка. А політизація питання лише заважає вжиттю адекватних заходів та визначенню бодай критеріїв виводу. Це швидше нагадує профанацію, аніж щире намагання вивести наші війська з Іраку.