Не помиляється той, хто нічого не робить. Тобто помилка сама по собі є продукт людської діяльності. І, між іншим, вона не завжди некорисна. Найвідомішою помилкою, що змінила життя всього людства, стало відкриття Америки. Континент (а пізніше з’ясувалося, що їх навіть два) Христофор Колумб, який неправильно оцінив розміри Землі, помітив випадково, намагаючись прокласти трансатлантичний шлях до Азії. Потім такі історії повторювалися регулярно.
У 1844 році американський винахідник Чарльз Гудийр випадково відкрив рецепт виготовлення гуми, що не розм’якшується у спеку і не стає ламкою на морозі. Нова технологія одержала назву вулканізації. Гудийр, котрому багато років не вдавалося поліпшити якість гуми, тоді вкрай примхливого і незручного матеріалу, одного разу випадково нагрів суміш каучуку і сірки на кухонній плиті. Відкриття процесу вулканізації гуми стало поштовхом для розвитку електропромисловості — завдяки чудовим ізоляційним властивостям матеріалу. Крім того, такий винахід сприяв появі автомобіля, а сьогодні всі галузі його застосування навіть важко перелічити.
У 1886 році лікар і фармацевт Джон Пембертон намагався приготувати мікстуру на основі витяжки з листя південноамериканської рослини — коки й африканських горіхів — коли, що мають тонізуючі властивості. Засіб мав допомогти людям, які страждають від утоми, стресу і зубного болю. Скуштувавши готову мікстуру, він пересвідчився, що вона приємна на смак. Фармацевт відніс сироп до найбільшої аптеки Атланти. Того дня продали перші порції сиропу — по п’ять центів за склянку. А сам напій кока-кола з’явився в результаті недбалості. Продавець, який розбавляв сироп, випадково переплутав крани і налив газовану воду замість звичайної. Так і вийшла кока-кола. Спочатку напій не мав успіху. За перший рік виробництва «культової» газировки Пембертон витратив на рекламу 79,96 долара, а продав кока-коли тільки на 50 дол. Сьогодні кока-колу виробляють і п’ють у 200 країнах світу.
У 1928 році англійський мікробіолог Александер Флемінг помітив, що плісеневий грибок пеніцилін заразив один з його зразків із хвороботворними бактеріями стафілокока, залишений біля відчиненого вікна. Флемінг роздивився зразок під мікроскопом і помітив, що цвіль знищувала бактерії. Важливість відкриття зрозуміли лише в 1940 році, коли у світі почали масово досліджувати нові ліки — антибіотики. Сьогодні їх широко застосовують у медицині, вони становлять до 15 відсотків усіх ліків, що продають у світі.
Не менш цікава й історія створення кардіостимулятора. Цей прилад, що зберіг життя мільйонам людей, які страждають на захворювання серця, теж було винайдено випадково. У 1941 році інженер Джон Хоппс на замовлення ВМС проводив дослідження з максимально швидкого обігрівання людини, яка зазнала переохолодження. Хоппс намагався використовувати для цього високочастотне радіовипромінювання і випадково помітив, що серце, яке перестало битися в результаті переохолодження, можна знову «запустити», якщо стимулювати його електричними імпульсами.
У 1950 році на основі відкриття Хоппса було створено перший кардіостимулятор. Він був великий і незручний, його застосування іноді призводило до появи опіків на тілі хворого. Медик Вілсон Грейтбатч зробив друге випадкове відкриття. Він працював над створенням пристрою для записування серцевого ритму. Одного разу він випадково вмонтував у схему не той резистор, який треба, і помітив, що в електроланцюгу виникли коливання, які нагадують ритм роботи людського серця. Через два роки Грейтбатч створив перший кардіостимулятор, що вживляють, який подає штучні імпульси для стимуляції роботи серця.
Відомий дослідник Персі Спенсер, який одержав більш як 120 патентів на винаходи, співробітник однієї з найбільших компаній ВПК Raytheon, випадково став творцем мікрохвильової печі. У 1945 році, незадовго до кінця другої світової війни, він проводив дослідження з поліпшення роботи радарів. Під час досліду Спенсер пройшов перед випромінювачем, який працював, і помітив, що шоколадний батончик у його кишені розплавився. Після серії експериментів було створено першу мікрохвильову піч, що важила майже 400 кг. Її мали використовувати в ресторанах, літаках і кораблях — там, де треба було швидко розігрівати їжу.
Деякі винаходи за своєї простоти призвели до глобальних змін у житті сучасної людини. Торговець Сільван Голдман у 1936 році винайшов перший візок для покупок. Він був власником великого продовольчого магазину в Оклахомі-Сіті і звернув увагу, що покупці відмовляються купувати деякі товари в громіздкій упаковці. Голдман звернув увагу, як одна жінка поставила важку сумку на іграшкову машину, що її син котив на вірьовочці. Торговець спочатку прилаштував до звичайного кошика невеликі коліщата, а потім залучив до роботи механіків і створив прототип сучасного візка. Його масовий випуск було почато в 1947 році. Винахід дав можливість створити новий вид магазину — супермаркет.
Українець американського походження Гаррі Василюк у 1950 році винайшов перший мішок для сміття. До винахідника звернувся муніципалітет міста з проханням вирішити завдання, як навантажити відходи у сміттєзбиральні машини. Василюк довгий час сушив голову над створенням чогось на кшталт пилососа, але рішення прийшло раптово. Хтось із його домашніх кинув фразу: «Мені потрібна сумка для сміття!». Василюк збагнув, що для операцій зі сміттям варто використовувати одноразові мішки, і запропонував робити їх з поліетилену. Вперше пластикові мішки для сміття використали в шпиталі Вінніпега. Перші мішки для сміття, призначені для приватних осіб, з’явилися в 1960-х. Сьогодні однією з найважливіших проблем, що мусить вирішувати людство, є утилізація сміття.