Цукровий буряк в Україні нинішнього року росте на 780 тисячах гектарів — це менше, ніж торік. Незважаючи на це, в асоціації «Укрцукор» прогнозують: білого піску зварять 1,6 мільйона тонн. 2003 року вітчизняні підприємства видали «на-гора» трохи більш ніж 1,4 мільйона бурякового цукру. Запланований рубіж, якщо навіть удасться його досягти, далекий від рекордів. До того ж щорічно країна «з’їдає» 1,8—2 мільйони тонн солодких кристалів.
Ноу-хау нинішнього сезону — на пострадянському просторі, у рамках СНД, намагаються створити спільний ринок цукру. Міжурядова рада з питань агропромислового комплексу держав Співдружності скликала експертів, яким доручено розробити відповідну програму. Розглянути її планують у жовтні цього року. Цукор збираються знову повернути в режим спільної торгівлі, де наша держава зможе за попередніми домовленостями реалізувати його без митних обмежень. Свого часу закриття цукрових кордонів часто критикували: Україна, мовляв, постраждала від цього непродуманого кроку більше, ніж інші. У радянській економіці їй приділяли роль стратегічного виробника — всі заводи варили понад 5 мільйонів тонни цукру. Навіть народися такий ринок два-три роки тому — для галузі, що страждає від надлишків солодкого піску, це було б порятунком. Усі країни СНД виробляють близько 6 мільйонів тонн кристалів, тоді як споживають десять мільйонів. Але нинішня ситуація — інша справа. Надлишків в Україні немає і, ймовірно, й не буде. Зате є мінімальна ціна, що вища за ринкову. І оскільки відкриття кордонів буде обопільним, не виключено, що в Україну рікою попливе дешевий цукор із тростини з Росії, Молдови та Білорусі.
