Неурядовий погляд на пенсійну реформу

Сьогодні «Голос України» знайомить вас з одним із розробників Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» заступником керівника управління з питань соціального захисту апарату Федерації професійних спілок України Володимиром Максимчуком.

— Володимире Спиридоновичу, на ваш погляд, варіант закону, який ми маємо на сьогодні, найкращий?

— Ідеального варіанта не може бути. І даний закон швидше за все удосконалюватиметься та змінюватиметься. На стадії розробки багато пропозицій Федерації профспілок було враховано (власне, майже до кожної статті ми пропонували зміни). Звичайно, хотілося, щоб він був дещо кращий. Особливо, в частині обчислення пенсії — один відсоток за кожен відпрацьований рік. Установлена формула обчислення пенсії у майбутньому призведе до того, що переважна частина пенсіонерів отримуватиме пенсію на такому само низькому рівні, як і більшість громадян сьогодні. До речі, я про це говорив ще на стадії опрацювання закону.

— Це положення в законі залишили...

— Залишили, але з 1 січня всі побачили, що лише незначна частина пенсіонерів буде отримувати пенсію по 300, 600, 1000 гривень. Тобто цей закон призвів до значного розриву в розмірах пенсії —від 90 до 1000 грн. і більше. Така диференціація пенсії необґрунтована, оскільки вона можлива лише за умови, якби середня пенсія в нас становила 350—400 гривень. Ми бачимо, що розрив у розмірах пенсій дуже великий і нам потрібно щось зробити для підвищення пенсій основній масі пенсіонерів.

— Але ж уряд вживає заходів для підвищення пенсій — спочатку з 1 січня на 4,2 відсотка, а потім — на 12...

— Дане підвищення — це повернення до ручного управління державою розміром пенсій. Такі підвищення саме і свідчать про відсутність належного механізму, відповідно до якого втручання держави у процеси зростання пенсій мають бути мінімальні. Але головне — інше. Якби уряд не підвищив пенсії з 1 січня на 4,2 відсотка, ми все одно у січні—лютоіму індексували б пенсію на 4,5 відсотка. На сьогоднішній день, напевно, індексація була б на рівні 7—8 відсотків. Звичайно, я не можу сказати, що підвищення пенсій — це погано, але все-таки це не той рівень, який має бути.

— Які ще недоліки має закон?

— Спочатку я хотів би назвати позитивні моменти: відсутність максимального розміру пенсії, поліпшення порядку обчислення середньої заробітної плати для призначення пенсії (хоча він ще потребує удосконалення), збереження порядку обчислення стажу роботи до 1 січня та пільгового пенсійного забезпечення тощо. Норми закону виписані таким чином, що вони підштовхують підприємства і самих працівників до сплати внесків до Пенсійного фонду. Адже саме ці надходження становлять кошти Пенсійного фонду і дають можливість для підвищення розміру пенсій. До негативного я, крім порядку обчислення пенсій, відніс би той факт, що Пенсійний фонд ще п’ять років залишатиметься центральним органом виконавчої влади. В результаті профспілки, які є представниками застрахованих осіб, ще п’ять років не будуть володіти детальною інформацією про діяльність Пенсійного фонду, про те, які кошти є в його розпорядженні та як вони використовуються, чи достатньо їх і як збільшити надходження і, відповідно, розмір пенсій.

— На вашу думку, ми зможемо найближчим часом відчути результати пенсійної реформи?

— Проблема в тому, що ми знову повертаємося до порядку визначення пенсії. Щорічно новопризначені пенсії перевищуватимуть ті, які призначені раніше. І хоч вони будуть індексуватися та підвищуватися не менш як на 20 відсотків темпів зростання середньої заробітної плати, вони все одно не доганятимуть новопризначені пенсії. І, можливо, ми прийдемо до того, що більшість наших пенсіонерів отримуватимуть пенсії досить низького розміру. Тому нині важко щось сказати про результати. Звичайно, в найближчі 5—10 років різкого зростання пенсій не буде. Поліпшення буде, але тільки для невеликого відсотка пенсіонерів, а більшість відчує зміни лише через 25—35 років, коли почне діяти другий та третій рівень пенсійного забезпечення. Фактично, це реформа для молоді. В прискоренні позитивних результатів дуже багато залежить від реформування заробітної плати та від збільшення кількості осіб, які сплачують внески. Сьогодні в Україні осіб працездатного віку майже 27 мільйонів, із яких працює 20 мільйонів, а сплачують внески лише 16 мільйонів. Крім того, потрібно вирішити проблеми сплати страхових внесків сільськогосподарськими підприємствами, суб’єктами підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування, забезпечити в повному обсязі виділення коштів із державного бюджету на розмежування джерел фінансування різних пенсійних виплат. Якщо ми нічого не змінимо стосовно цього, то навряд чи можна говорити про істотне збільшення пенсій найближчим часом.

— До речі, накопичувальна система несе лише позитив?

— Так. Але я хочу звернути увагу на один момент — сплата внесків до накопичувального фонду відволікатиме наші внески від солідарної системи, до якої знизиться розмір відрахувань. Це може спричинити дефіцит коштів Пенсійного фонду. Звичайно, в законі написано, що державний бюджет має компенсувати ці кошти, але, зважаючи на стан нашого держбюджету, є сумніви в цьому. В будь-якому разі перед введенням другого рівня пенсійного забезпечення має бути прийнятий окремий закон, що ним регулюватимуться всі ці питання. Виходячи з цього, навряд чи це буде зроблено найближчим часом.

— Володимире Спиридоновичу, уряд планує, що в 2007 році не буде пенсіонерів, які отримуватимуть пенсію нижчу за прожитковий мінімум. Ви вважаєте, це реально?

— Безперечно, всі ми цього бажаємо. Однак, давайте рахувати. Сьогодні мінімальна пенсія становить 102 грн., а прожитковий мінімум — 268 грн. Отже, пенсію треба підвищити у 2,5 разу. Тому мені особисто не дуже віриться, що в 2007 році всі пенсіонери отримуватимуть пенсію не нижчу, ніж прожитковий мінімум. Зробити це можна хіба що шляхом штучного стримування прожиткового мінімуму і паралельного підвищення пенсій або вжиття інших, радикальних, заходів: різкого підвищення заробітної плати, повного забезпечення зайнятості населення, сплати всіх можливих внесків і відповідними бюджетами коштів до Пенсійного фонду тощо.

— Ваше враження від перших міцяців дії закону?

— Перше враження переважно позитивне, якщо не враховувати рішення уряду стосовно визначення показників середньої заробітної плати для призначення та перерахунку раніше призначених пенсій. Закон прийнятий, поступово підвищується розмір пенсій. Водночас за ці 5 місяців (у зв’язку з перерахунком пенсій) стало очевидним, що треба терміново сідати і, аналізуючи закон, вносити доповнення до цілої низки норм. По-друге, конче потрібним є роз’яснення та коментар закону. І не лише працівникам Пенсійного фонду на місцях, а громадянам, які не завжди знають, який період краще взяти для перерахунку, і не можуть навіть орієнтовно визначитися з того чи іншого питання. Гадаю, що в процесі дії закон вдосконалюватиметься, а Федерація профспілок і надалі вживатиме всіх можливих заходів для захисту працівників та надання допомоги їм у вирішенні питань. А для цього потрібна тісніша співпраця державних органів, зокрема, Пенсійного фонду і Міністерства праці та соціальної політики з Федерацією профспілок. Думку профспілок, які є представниками застрахованих осіб, мають враховувати під час розгляду та вирішення питань у сфері пенсійного забезпечення.

— Дякую.