Коли Оксані зателефонували на мобільний телефон і повідомили про виграш, жінка вже й забула, що кілька тижнів тому в одному зі столичних супермаркетів до них із чоловіком Володимиром підходив юнак, який проводив маркетингове дослідження. Звичайні запитання: ім’я, де працюєте, що купуєте, контактний телефон тощо? Заповнена анкетка — це участь у розиграші призів. І ось приємний голос стверджував: ви виграли! Урочиста акція розрахована на три години, зауважили організатори. Оксана та Володя трохи сумнівалися (все-таки треба було викроїти час з робочого графіка), але врешті поїхали.
У клубі «Фламінго» на Терещенківській, 13, куди запросили подружжя (до речі, на будинку — назва іншої організації), за столиками сиділи декілька пар респектабельного вигляду, усім років за тридцять. Далі, за словами Оксани та Володимира, почалася кількагодинна тяганина: показували дешеві кліпи про мальовничі місця в різних куточках світу, розповідали про переваги відпочинку за кордоном. Суть пропозиції полягала в тому, що купувати нерухомість за кордоном дорого і непрактично — відпочиваєш там щонайбільше два-три тижні за рік, а клуб пропонує стати співвласником будиночку в Іспанії — купити його на два тижні в рік на двадцять літ уперед. На резонне запитання, скільки це коштує, ділки уникали відповіді. Переконували спочатку підписати контракт, якщо подобаються умови. Чим не кіт у мішку? Десь прозвучала приблизна сума в 20 тисяч доларів. А коли Володимир сказав, що в них немає таких грошей, у відповідь почули: «Давайте, скільки є. Тільки підпишіть папери». Навіть у великого комбінатора Остапа Бендера торг був недоречний.
— Комунікабельні менеджери намагалися не випустити клієнта з рук, — розповідає Володимир, — психологічний тиск неймовірний! Людину просто збивають з пантелику — постійно змінюють одне одного: то жінка підійде, то чоловік, то кажуть, що їм потрібна консультація старшого. Із добором клієнтів теж усе продумано: люди середнього віку, які могли б і хотіли вкласти гроші в нерухомість. Час від часу менеджери намагалися зіграти на амбіціях, мовляв, коли у вас немає грошей, то так і скажіть... Потім, коли нічого не вийшло, ще й грубіянити почали.
А де ж обіцяні призи? Оксана та Володя, зрозумівши, що це банальне видурювання грошей, вже збиралися піти. Призи були останньою зачіпкою, як то кажуть, з паршивої вівці хоч вовни жмут. Приз — путівка на Канарські острови. Щоправда, 300 доларів треба було віддати відразу ж (напевно, якось треба було відшкодувати гроші за оренду приміщення). Звісно, й дорога за свій рахунок. А бланк тієї путівки роздрукований на принтері без будь-яких печаток і реквізитів...
Цього разу клубу не пощастило. Оксана та Володимир — юристи, тож їм не раз доводилося стикатися з одуреними в подібних аферах. Хоча зазвичай такі організації діють у межах законодавства і розраховують на необізнаність та довірливість людей.
