Днями Генеральний прокурор України Геннадій Васильєв зустрічався з головою НСЖУ Ігорем Лубченком. За словами прес-секретаря Генпрокурора Оксани Соколової, пан Васильєв докладно поінформував співрозмовника про хід розслідування кожної з резонансних «журналістських» справ і запевнив, що органи прокуратури все робитимуть для того, щоб їхня діяльність дала результат. Генпрокурор «високо цінує журналістську солідарність і намагання журналістів встановити істину». Тому «розслідування справ провадитиметься максимально прозоро, але в межах, передбачених законодавством».
Добре, що кожний новий Генпрокурор обіцяє «всебічні, об’єктивні і прозорі» зусилля для встановлення цієї самої істини, що, між іншим, передбачено «межами законодавства». Погано, що ці благородні наміри все ще залишаються деклараціями, а не звітами про результат. І таку «прокурорську солідарність» оцінити високим балом не піднімається ручка, хоч за це нас «максимально прозоро» не «вітають» у ГПУ. Принаймні ще донедавна. Як запевнив автора цих рядків один з її співробітників у приватній розмові, «ми не любимо журналістів за злі язики». В принципі, за це саме нас «не люблять» і ті, хто «злі язики» відчикрижує з головами...
Однак справа, звичайно, не в цих «солідарних симпатіях». Факти свідчать, що «справу Гонгадзе» в ГПУ почали «об’єктивно розслідувати» знову з чистого аркуша. Таке враження виникло в голови НСЖУ після зустрічі з паном Васильєвим.
— Основна тема нашої бесіди була така: з’ясування обставин загибелі журналістів, — розповів Ігор Лубченко оглядачеві «ГУ». — Якщо у «справі Александрова» є рух: заарештовано підозрюваних — бандитів, на рахунку яких не одна жертва, а також двох правоохоронців, котрі фальшували попередню роботу (смерть нещасного бомжа Юрія Вередюка — на совісті тих працівників ГПУ, які за «високий результат» одержали навіть премії), то в «справі Гонгадзе» — жодних зрушень. Пояснення, що «відпрацьовуються всі версії», не може втішити: підозрюваних у причетності до вбивства Георгія ще й досі Генпрокуратура нам не назвала.
Крім відомих резонансних справ, на вулиці Різницькій тепер вивчатимуть «білу книгу» — видання, в якому НСЖУ узагальнює факти переслідувань журналістів. Геннадій Васильєв пообіцяв доручити групі працівників ГПУ «пройтися по її сторінках, починаючи від загибелі Вадима Бойка». За результатами такого «читання» Спілка журналістів скликатиме «круглі столи» з участю працівників ЗМІ — колег загиблих та постраждалих — і Генпрокуратури, щоб звична офіційна версія — «побутова причина» — «відпрацьовувалася» зусебіч.
Домовилися співрозмовники і про ще одну важливу співпрацю. На період президентської кампанії буде організовано «гарячу лінію»: сигнали про перешкоди у виконанні професійних обов’язків, про випуск фальшивих номерів, «купання» віддрукованих тиражів у річках, одне слово, про весь вітчизняний набуток у «забезпеченні свободи слова» прийматимуть у НСЖУ і передаватимуть до ГПУ, де спеціально призначений працівник оперативно реагуватиме на ці журналістські SOS. Сподіваємося, в «межах чинного законодавства».
Людмила КОХАНЕЦЬ.
Запашна пожежа?
У Бродах, на Львівщині, спалено друкарню місцевого видавництва «Просвіта». Саме тут з’явилася у світ книжка Дмитра Чобота «Нарцис. Штрихи до політичного портрета Віктора Медведчука».
Автор скандально відомої «біографії» глави АП переконаний, що це був умисний підпал: поблизу знайшли корки від пластмасових каністр з бензином. Можливо, каністри кидали у вікно закритими, бо в сусідніх будинках прокинулися від вибуху і величезного стовпу вогню. Друкарні, до речі, тут недавно закінчився капремонт, завдано величезних збитків.
Місцеві правоохоронці ведуть розслідування «дивної» пожежі. За цим фактом порушено кримінальну справу. Тим паче що це вже другий такий таємничий підпал: недавно хтось хотів спопелити гараж Дмитра Чобота. Сам потерпілий «нікого не підозрює, крім глави адміністрації Президента...» Може, забави з вогнем і спричинені ароматом якоїсь квітки. Хоча навряд чи пан Медведчук особисто чиркав сірниками...