Володимир МОЙСИК, голова Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України
Події, які мали місце під час виборів міського голови міста Мукачевого, свідчать не лише про брутальну фальсифікацію результатів виборів, а й про більш глобальні тенденції — узурпацію влади на державному рівні, використання її у приватних цілях, цинічне ігнорування права і закону, визначення силових методів як основних засобів збереження чинної владної верхівки.
Вже на другий день після виборів у складі робочої групи Верховної Ради України я прибув до Мукачевого і став свідком того, що правоохоронні органи Закарпаття під час згаданих подій перестали бути власне правоохоронними, а були використані як силовий інструмент для задоволення корпоративних інтересів однієї політичної сили, яка у свою чергу є інструментом для задоволення приватних інтересів невеликої групи осіб.
Вражає не тільки те, що ці органи стали головною складовою адміністративного ресурсу, а й те, що вони діяли заодно з кримінальними структурами і навіть підкоряючись їм. Діяльність силових структур у Мукачевому дає підстави заявляти про новий зміст поняття «злочинці в законі», який традиційно використовують у злочинному світі. Після подій у Мукачевому під поняття «злочинці в законі» підпадають ті, хто використовує свій формально законний статус і повноваження — міліціонера, прокурора, судді — для досягнення злочинного результату.
Це одне із перших мукачівський відкриттів.
Наступне. Події, що відбулися в місті Мукачевому — це своєрідний «путівник беззаконня», в якому можна знайти майже всі можливі порушення Конституції і законів України — від виборчого законодавства до Кримінального кодексу України. Найбільше вражає те, що цих порушень припустилися на всіх рівнях: від Президента України до рядового міліціонера. Чудовий посібник юристам-студентам і юристам-практикам — як не треба діяти у правовій державі.
Змушений наголосити: події, які відбулися в місті Мукачевому, а саме перетворення правоохоронних органів Закарпаття на структури обслуговування однієї політичної сили, використання ними кримінальних елементів і фактичне перетворення їх самих у небезпечні для суспільства структури, погроми виборчих дільниць, що відбувалися за посиленої присутності правоохоронців, побиття народних депутатів України, терор на вулицях міста, залякування виборців, викрадення та знищення виборчих бюлетенів і протоколів дільничних виборчих комісій, а в подальшому намагання правоохоронних органів сховати кінці у воду, є добре продуманими, організованими на найвищому державному рівні сиcтемними заходами.
Після Мукачевого ні в кого не повинно бути сумнівів щодо відповіді на запитання — кому в нашій державі належить реальна влада, який вона має характер, чи існує в Україні мафія і корупція? Італійське Палермо у порівнянні з подіями в Мукачевому, як кажуть «пацани» — «відпочиває».
Інформація і матеріали, якими володію, дають мені підстави стверджувати, що «центральний штаб» з виборів міського голови Мукачевого знаходився у місті Києві на вул. Банковій, в адміністрації Президента України.
Поза всяким сумнівом є те, що у такий спосіб готується плацдарм для майбутніх виборів Президента України. Відпрацьовуються «кризові» сценарії виборчої кампанії, у яких правоохоронні органи мають відіграти одну з ключових ролей.
Ще одне мукачівське відкриття — там відпрацьовано новий спосіб фальсифікації виборів, який в Україні до цього часу не використовували.
Якщо на попередніх виборах (чи то президентських, парламентських чи в місцеві органи) влада вдавалася до підкупу виборців, підкидання зайвих бюлетенів на користь потрібного кандидата, підміни бюлетенів, то в місті Мукачевому цього не робилося — влада просто оголосила потрібні їй результати виборів. У цьому випадку не мало жодного значення, як виборці голосують, як організована робота спостерігачів і скільки їх на виборчих дільницях, повторюю — оголошується потрібний владі результат.
Роль правоохоронних органів і суду в цьому визначено чи не головною.
Підготовка до відпрацювання нового способу фальсифікації виборів розпочалася ще торік.
Першим кроком було втягування правоохоронних органів Закарпаття у політичну боротьбу. Основним принципом їх діяльності стало те, що при застосуванні закону стосовно «своїх» (в даному випадку щодо однієї відомої в регіоні політичної сили) знаходилася вигідна його інтерпретація, а стосовно «чужих» — сила закону застосовується повною мірою.
Якщо з «приватизацією органів внутрішніх справ та органів прокуратури регіону» особливих проблем не було, то з судовою владою довелося «добряче попрацювати». Проблема була в тому, що незалежна судова влада могла стати потужною перешкодою на шляху незаконного використання силових структур.
Завдання ставилось не тільки усунути цю перешкоду, а й перетворити судову владу на слухняний інструмент для розправи з «чужими». Змушений, на жаль, констатувати, що архітектори мукачівських подій з цим завданням упоралися.
Як і якими методами це завдання виконувалось, ґрунтовно і в деталях описано у доповідній записці на ім’я Голови Верховного Суду України Маляренка В. Т. та голови ради суддів України Кривенка В. В., яку підготував суддя Верховного Суду України, член ради суддів України Волков О. Ф. за результатами відрядження до Мукачевого в липні 2003 року.
Наведу лише окремі факти із згаданого документа:
— дії співробітників Хустської ДАІ, які зупинили автомобіль під управлінням судді Заборовського В. С., незаконне вилучення службового посвідчення майором міліції Петечелою І. І., несанкціонований обшук останнім автомобіля Мукачівського міського суду, його затримання, свідчать про умисне порушення вимог статті 13 Закону України «Про статус суддів» і мають ознаки злочину, передбаченого ст. 365 КК України, а також мають ознаки спланованих проти судді дій;
— з 19 по 21 липня 2003 року у Мукачівському міському суді перебувала з перевіркою член Вищої ради юстиції Ізовітова Лідія Павлівна, яка на підставі ксерокопії Доручення від 18.07.2003 року, підписаного заступником Голови Вищої ради юстиції Шелестом М. А., проводила перевірку про наявність підстав для звільнення судді Мукачівського міського суду Заборовського В. С. та голови цього ж суду Щербана П. П. з посад за порушення присяги. Висновки: за характером звернень, обставинами, що там викладено, за оперативністю і методом проведення перевірки у вихідні дні (вихід у дорученні за межі вимог заявників, перевірки категорій справ, а не матеріалів звернень, невідповідність дій Вищої ради юстиції вимогам регламенту) можна дійти висновку про наявність втручання у здійснення правосуддя і впливу на суддів.
Як суддя Верховного Суду України, як народний депутат України не маю жодних сумнівів у тому, що затіяна напередодні виборів у місті Мукачевому реорганізація мукачівського міського та районних судів (їх об’єднання) є продовженням вищезазначених подій.
Про правосуддя в Закарпатській області хочу сказати окремо. Вже наступного дня після виборів у Мукачевому 19 квітня 2004 року Мукачівський міжрайонний суд ухвалив рішення за скаргою одного з кандидатів на посаду міського голови Свириди В. Д., яким підтвердив правильність встановлених результатів виборів Мукачівського міського голови.
Не коментуватиму рішення суду, бо не маю на це права. Але пропоную замислитися над тим, як воно ухвалювалося. Протягом двох днів — 19 і 20 квітня, коли в місті Мукачевому працювала робоча група Верховної Ради України на чолі з заступником Голови Верховної Ради України О. Зінченком, ніхто не зміг надати членам групи рішення територіальної виборчої комісії. Більше того, станом на кінець дня 20 квітня такого рішення ніхто взагалі не бачив — про це нам відверто зізналися голова Закарпатської ОДА, прокурор області, начальник УМВС України в Закарпатській області та інші посадові особи, з якими ми спілкувалися. Рішення територіальної виборчої комісії не було опубліковане в місцевій газеті, як цього вимагає закон, і його не було вивішено на дошці оголошень Мукачівської міської ради. Отже, рішення ТВК в розпорядженні суду не було, інших документів суд не витребовував, і ви здогадались, що судове рішення ухвалене на підставі єдиного документу — скарги претендента на посаду міського голови.
Це правосуддя «по-мукачівськи», бо такого Україна ще не знала.
Ще дивнішою є поведінка Ужгородського міського суду, який, отримавши скаргу кандидата на посаду міського голови Балоги В. І. на рішення ТВК 26 квітня 2004 року після закінчення робочого дня, о 21 годині ухвалив рішення про відмову в задоволенні скарги В. Балоги і підтвердив правильність оголошених ТВК результатів виборів Мукачівського міського голови.
Висновок напрошується невтішний — у Закарпатті приватизували і суди — це ще одна велика загроза демократії в Україні.
Утім, скарга Балоги В. І. перебуває зараз на розгляді в Апеляційному суді Закарпатської області, і він може довести, що в Закарпатті ще існує незалежний і неупереджений суд.
Наступним кроком на шляху підготовки до відпрацювання нового способу фальсифікації виборів є цілеспрямоване формування у правоохоронців Закарпаття відвертої неповаги до статусу народних депутатів України та до Верховної Ради, — як до єдиного законодавчого органу.
Незважаючи на систематичні запрошення взяти участь в роботі Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, Міністр внутрішніх справ України жодного разу не прибув на засідання комітету.
Мушу визнати, що такого не було за попереднього міністра. Звичайно ми взаємодіємо з першим заступником Міністра Михайлом Васильовичем Корнієнком, який буває на всіх засіданнях комітету. Але ж члени комітету хочуть почути думку міністра з тих чи інших питань щодо законодавчого забезпечення діяльності правоохоронних органів.
На звернення та рішення комітету, зокрема за фактами ігнорування працівниками міліції вимог чинного законодавства, у тому числі Закону України «Про статус народного депутата України» МВС України нерідко надсилає формальні відписки.
Так, лише після багатьох депутатських звернень, неодноразових рішень нашого комітету, спільного засідання трьох комітетів Верховної Ради України та показу відеофільму про події, які мали місце в Мукачевому в грудні 2003 року та січні 2004 року, керівництвом МВС та Генеральної прокуратури України було визнано факти протиправних дій працівників міліції, в тому числі застосування фізичної сили та спецзасобів до народних депутатів України під час здійснення ними своїх конституційних повноважень.
Міністерством внутрішніх справ було вжито заходів щодо притягнення окремих працівників міліції до дисциплінарної відповідальності, переважно тих, хто не причетний до згаданих подій. А посадові особи, які безпосередньо причетні до того, що органи міліції Закарпаття стали головною складовою адміністративного ресурсу, діяли заодно з кримінальними структурами та застосували фізичну силу до народних депутатів, жодного покарання не понесли. Насамперед — це начальник УМВСУ області Варцаба та його заступник Русин.
Генеральна прокуратура своїм листом від 16.02.2004 року (№ 05/1-3493-04) поінформувала комітет про те, що рішення про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно працівників міліції прокуратурою міста Мукачевого було прийнято передчасно, тому ця постанова скасована, проводиться додаткова перевірка, про результати якої комітет буде повідомлено додатково.
Станом на 13 травня 2004 року додаткової інформації до комітету Генеральною прокуратурою не надіслано. Ми отримали по факсу листа № 3493-04 від 14.05.04 р., в якому повідомляється, що Генпрокуратура 15. 04. 2004 року повторно скасувала постанову прокуратури області від 9.03.04 р.
Керівництвом правоохоронних органів України, керівниками УМВСУ та прокуратури Закарпатської області знехтувано конкретні заходи, які були запропоновані рішенням комітету і мали на меті припинити використання міліції в політичних цілях.
Маю всі підстави стверджувати, що нереагування МВС та Генеральної прокуратури України на протиправні дії працівників міліції, які мали місце в грудні минулого року та січні 2004 року, призвело до повторення в квітні 2004 року аналогічних дій з боку міліціонерів Закарпатської міліції, але вже з нанесенням народним депутатам тілесних ушкоджень, та до викрадення виборчих бюлетенів і протоколів.
Що стосується органів прокуратури, однозначно заявляю: у ситуації з мукачівськими подіями прокуратури у Закарпатській області немає. Прокурор області п. Лемак є безпосереднім свідком фальсифікації результатів виборів територіальною виборчою комісією. Більше того, надходить інформація, що він підтримував незаконні дії членів ТВК і гарантував їм безкарність за вчинення цих дій. Даючи пояснення робочій групі Верховної Ради України п. Лемак поводився не як прокурор області —страж закону, а як улюблений артист дітвори у цирку.
Вважаю, що прокурор Закарпатської області Лемак В. Я. підлягає звільненню з органів прокуратури.
На сьогоднішній день за згаданими подіями розслідується п’ять кримінальних справ. Одна справа перебуває у провадженні Генеральної прокуратури, а чотири — розслідують місцеві правоохоронні органи, а прокурорський нагляд за їх розслідуванням здійснює прокурор області. До чого призведе цей нагляд — не важко здогадатися.
12 травня 2004 року Верховною Радою України прийнято відповідну постанову по Мукачевому. Хочу підкреслити, що цей акт є виваженим і обґрунтованим. Дехто з керівників правоохоронних органів, зокрема Генеральний прокурор України, вже встиг звинуватити парламент у політиканстві і заявити, що ця постанова є втручанням у діяльність цих органів і виконувати він її не буде. Цікава позиція — постанови Верховної Ради України про призначення на посади, про дачу згоди на такі призначення виконуються негайно і беззастережно, а постанови про оцінку дій цих посадових осіб, бачите, не виконуватимуться.
Безумовно, парламент дав політичну оцінку мукачівським подіям.
Для тих, хто не розуміє суті і критикує таке рішення парламенту, хочу зазначити: парламент за своєю природою є найполітичнішим органом будь-якої держави. Він, власне, й складається з представників різних політичних сил. А тому звинувачувати парламент у тому, що він дав політичну оцінку певним подіям і певним посадовим особам — це все одно, що звинувачувати священнослужителя у тому, що він займається релігійною діяльністю.
Щодо втручання у діяльність правоохоронних органів, то як юрист стверджую, що воно відсутнє у постанові Верховної Ради України в принципі. По-перше, кожне положення згаданої постанови базується на відповідному юридичному матеріалі — тобто вона є обґрунтованою з правової точки зору. Більше того, на мій погляд, окремі положення цієї постанови є зам’якими — їх можна було в правовому плані істотно посилити, сформулювати категоричніше. По-друге, жодне, підкреслюю, жодне положення постанови не є щонайменшим втручанням у діяльність тих державних органів, які в ній згадуються. Фактично постанова констатує те, що має зробити Генеральна прокуратура, МВС, Президент за Конституцією та законами України. По суті ця постанова є передбаченою законом реакцією парламенту на бездіяльність вказаних органів, на невиконання їх керівниками своїх службових обов’язків, на невжиття ними заходів, які вони зобов’язані вжити за законом. Скажіть, будь ласка, чи можна розцінити як втручання звернення до Генпрокуратури і МВС стосовно забезпечення завершення об’єктивного і повного розслідування обставин мукачівських виборів? Так це ж їх обов’язок за Кримінально-процесуальним кодексом. Чи є втручанням пропозиція Міністру внутрішніх справ звільнити з посад начальника УМВС у Закарпатській області та його першого заступника? По-перше, це лише пропозиція. По-друге, для її висловлення є більш ніж достатньо документально підтверджених підстав. По-третє, те, що вимагається в постанові — звільнення з посад, є навіть неадекватною правовою реакцією на те, що зробили ці посадові особи. Їх дії мають оцінюватися через призму положень Кримінального кодексу України.
Завершуючи, хочу наголосити на такому: якщо за наслідками розгляду подій у Мукачевому парламенту не вдасться кардинально змінити політичну ситуацію, притягнути до відповідальності тих, хто організував і здійснив бандитизм у Мукачевому, можна майже стовідсотково передбачити те, що восени на президентських виборах влада не зупиниться ні перед чим — Україна буде перетворена в об’єднане донецьке Мукачеве.
Переконаний, що сьогодні ми зобов’язані зробити все для того, щоб в Україні були створені умови вільного і справедливого волевиявлення громадян на президентських виборах, щоб правоохоронні органи займалися охороною громадського порядку під час виборів, а не брали в них участь на тому чи тому боці..
Передовсім у повному обсязі і в найкоротші терміни повинна бути виконана Постанова Верховної Ради України від 12 травня 2004 року № 1706 — ІV. 1 червня 2004 року на засіданні Верховної Ради України має бути дана принципова оцінка виконанню цієї постанови. У цьому не повинно бути жодних сумнівів ні у кого, в тому числі і в Генерального прокурора України.
