«Газові» пристрасті районного масштабу, або Одна з багатьох історій про те, як Уповноважений з прав людини захищає людей від свавілля чиновників

За газ на кухні й теплі батареї взимку вдові ветерана міліції Ользі Петрівні треба було платити чималі гроші. Як це важко, жінка особливо гостро відчула після смерті чоловіка, коли залишилася самотньою.

За його життя вона не знала клопоту, адже як ветеран органів внутрішніх справ, її чоловік мав законні пільги, що давали змогу, зокрема, сплачувати 50 відсотків за користування природним газом. До того ж дія Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» поширювалася і на близьких родичів військових і міліцейських пенсіонерів. Особливо важливо те, що закон не позбавляв пільг членів родини після смерті годувальника.

Справжні координати та імена учасників конфлікту, про який йтиметься, ми вирішили не наводити. Не в конкретних прізвищах річ. Для нас набагато важливіше на цьому прикладі узагальнити і проаналізувати проблему свавілля чиновників, котра, гадаємо, добре знайома сотням читачів з інших регіонів нашої держави і котру давно слід навчитися розв’язувати на користь беззахисної перед цим свавіллям людини.

Отже, залишившися без допомоги та захисту, пенсіонерка Ольга Петрівна М. зазнала найприкріших утисків від місцевої «газової» служби, чию владу в масштабах району можна без перебільшення вважати необмеженою. Адже без газу в наш час, як і без води, «ні туди ні сюди». Тому, певно, у цьому районі (і, на жаль, гадаємо, не тільки там), «газові» начальники почувалися всевладними королями і навіть не соромилися казати про свою всевладність. Принаймні саме так поводилися вони з пенсіонеркою Ольгою Петрівною.

...Коли надійшло перше попередження про її заборгованість за газ, жінка була впевнена, що в управлінні просто помилилися. Адже за спожитий газ вона сплачує законні 50 відсотків його вартості й заборгованості не має. Втім, на всяк випадок, знову ретельно зібрала і подала до управління всі довідки, що документально засвідчують її права на таку знижку.

У своєму листі до Уповноваженого з прав людини пенсіонерка, докладно описуючи ситуацію, в якій опинилася, так і не змогла пояснити, чому від неї вперто і невблаганно вимагають, щоб платила за газ не 50 відсотків, як дозволяє закон, а всі 100? Можливо, хтось там далекоглядно розміркував, що коли б раптом вдалося на її прикладі «нейтралізувати» тисячі інших «пільговиків» — спочатку в райцентрі, а згодом і в усьому районі, прибуток до місцевого бюджету був би зовсім не дріб’язковий.

Отож приміряти на себе проблему Ольги Петрівни могли б тисячі інших «заручників» вітчизняного газопостачання — споживачів палива, без якого в багатьох домівках не буде ні тепла, ні вогню...

Ситуація була не з веселих. Між Ольгою Петрівною та керівництвом газового районного управління потроху розгорілася тиха, але запекла боротьба. Спочатку словесна, «паперова», а затим — з ретельною загрозою залишитися сам на сам з холодними батареями та плитою. Пам’ятаєте «Діамантову руку» та крилату фразу тієї колоритної «кіноуправдомші» з пачкою лотерейних квитків. «Розповсюдимо серед мешканців нашого ЖЕКу. А не купуватимуть — відключимо газ»...

Життя завжди драматичніше за будь-яке кіно. І вдові-пенсіонерці було не по-кіношному важко боротися за власні права. Тим паче що «газовики» зі своїми намаганнями все-таки одержали від удови оплату в повному обсязі, займають буквально «кругову оборону», посилаючись на якусь постанову районного начальства, яка начебто скасувала в місцевих масштабах цю пільгу.

Постанова така справді була. Невдовзі її скасували, але цей документ встиг сколихнути багато негативних емоцій і породити безліч непорозумінь і суперечностей. Так, Ольга Петрівна на всіх законних підставах сумлінно і вчасно сплачувала свою половину за використований газ, а з розрахункового відділу газового управління їй надходили телефонні та письмові повідомлення про заборгованість. Вона надсилала туди всі необхідні довідки, а їй відповідали, що нічого не одержували, оскільки до комп’ютера дані не занесено, виходить, перерахунки, мовляв, неможливі.

Тоді споживачка прорвалася до кабінету найбільшого у районі «газового» начальника, наївно гадаючи, що він просто не знає про її пільги. Але не так сталося, як гадалося. З недоброю посмішкою (саме так написала у листі до Уповноваженого Ольга Петрівна) начальник відверто заявив їй, що у них «свої закони». Що ж до пільг, то їх тут комусь надають, а комусь — скасовують... З тією самою посмішкою зустрів він і обіцянку споживачки звернутися до суду. Невже і справді вважав свою службу такою недоторканною?

Суд за позовом пенсіонерки незабаром відбувся, хоч на перші засідання відповідачі не з’являлися, а коли змушені були прийти й відповідати, поводилися з таким викликом і брутальністю, що були навіть оштрафовані «за неповагу до суду». До того ж вони категорично не погодилися і оскаржували в обласному та апеляційному суді рішення районного суду, яким зобов’язано було їхнє підприємство провести повний перерахунок оплати із врахуванням 50-відсоткової знижки та ще й сплатити 450 гривень компенсації за «моральну шкоду». Розгнівана представниця розрахункового відділу навіть прийшла додому до Ольги Петрівни з вимогою негайно відкликати всі свої скарги на їхнє управління, бо «буде гірше».

Взагалі, ситуація складається парадоксальна: що більше підтримують позивачку інстанції, до яких вона звертається, то жорстокіше опираються відповідачі. Навіть на запит адміністрації Президента відповідь від газовиків не надійшла.

Тому й можна було передбачити: за жодних обставин не вдається у цій «війні» самотній вдові перемогти володарів блакитного палива, розлючених її спротивом та розголосом конфлікту. Адже газ для району — одна з головних умов життя та діяльності, відтак місцевому начальству може дорого обійтися сварка з його «держателями» задля захисту інтересів якоїсь там засмученої бабусі.

Дійти у цій безнадійній історії жаданого хепі-енду виявилося можливим лише завдяки втручанню Ніни Карпачової, Уповноваженого з прав людини.

1 липня 2003 року скарга скривдженої пенсіонерки надійшла до секретаріату Омбудсмана. 28 серпня звернення Уповноваженого на захист прав удови вирушило до прокуратури області, де розташований тихий райцентр з отими голосними «газовими» пристрастями.

1 жовтня з обласної прокуратури на адресу Уповноваженого надходить відповідь. У ній повідомляють, що 18 вересня, згідно із розпорядженням голови райдержадміністрації, вдові ветерана міліції Ользі Петрівні на підставі чинних законів проведено перерахунок сплати за спожитий газ — нарешті, з урахуванням 50-відсоткової знижки...

Вгамувалася «буря у склянці води», що так довго здавалася справжнім штормом. Шкода лише, що на вирішення цього, по суті, дріб’язкового питання було мобілізовано і витрачено стільки сил. Утім, Ніні Карпачовій за те і дякують так щиро прості люди, що вона не шкодує ні сил, ні часу на цю копітку, конкретну турботу про скривджених пенсіонерів, бездомних дітей, безробітних, скалічених, засуджених, які пишуть і кажуть їй: «Ви — наша остання надія»...