Уже два з половиною роки сформовані в Ковелі пасажирські поїзди, які їдуть на Київ, Москву, Сімферополь, Одесу, обминають обласний центр Волині. Щодня сотні людей, щоб потрапити на них, мусять добиратися до райцентру Ківерці, втрачаючи час і зазнаючи незручностей.
1890 року, готуючись до приїзду російського царя Олександра ІІІ, від магістралі Київ—Ковель—Брест до Луцька проклали залізничну вітку. Збудований за три тижні транспортний апендикс завдовжки 12,6 кілометра проіснував аж до 1928 року. Тоді нарешті завершили будівництво колії з Луцька до Львова. Однак і нині ця дільниця для «Укрзалізниці» є другорядною. Луцьк від цього потерпає давно. Але коли раніше усі поїзди, щоб не створювати пасажирам незручностей, робили цей 25-кілометровий гак, то після переведення дільниці Ківерці—Ковель на електротягу, керівництво Львівської залізниці припинило їх рух до найбільшого міста Волині. Запевняли: електрофікуємо дільницю Ківерці—Луцьк, тоді й підуть пасажирські поїзди в обласний центр. Однак електрофікація затягнулася більш як на два роки. І коли нарешті 19 грудня 2003 року врочисто відкрили рух електропоїздів, мешканців Луцька знову чекало розчарування. Пасажирські поїзди як обминали місто, так і досі об’їжджають його стороною. Нічого, тішили себе лучани, приймуть у травні новий розклад руху, почнуть і до нас ходити поїзди. На це в грудні натякали й керівники Львівської залізниці. Мовляв, уявляєте, як це складно позапланово переробляти графік руху. Однак, мабуть, лукавили вони перед пасажирами. До 30 травня, часу введення нового розкладу руху поїздів, залишилося зовсім мало, а залізничні генерали мовчать, ніби води в рот понабирали. Заступник начальника Рівненської дирекції залізничних перевезень Василь Будько, до якого автор цих рядків зателефонував 27 квітня, однозначно сказав, що розклад руху поїздів на Волині мінятися не буде. Тобто знову луцьким пасажирам доведеться дизель-поїздами, автобусами, маршрутними таксі добиратися до Ківерців. Дехто з приводу цього навіть жартує: мовляв, не Луцьк тепер столиця Волині, а Ківерці.
Було б смішно, якби не було так сумно. Адже доводиться обов’язково робити пересадку. Коли в тебе декілька одиниць багажу, це, погодьтесь, незручно. Марнується багато часу. Для гаманця теж сутужно: слід додатково купувати квиток на дизель-поїзд до Ківерців. Сума ніби й невелика — 1,30 гривні, але все одно додаткові витрати. Оскільки Ківерці і Луцьк розташовані в одному тарифному поясі, раніше квиток до Києва з Ківерців і Луцька коштував однаково. Тож виходить: пасажирам зайві витрати, а залізниці — додаткові прибутки. Той, хто був у Ківерцях, бачив, які там вузькі перони. Коли робили посадку лише місцеві пасажири, це не створювало труднощів. Але коли це за 8—10 хвилин хочуть зробити сотні людей, утворюється небезпека для їхнього життя. Особливо влітку, коли на поїзди до Сімферополя і Одеси пасажирів особливо багато і кожен з них має кілька громіздких сумок.
Мені не раз доводилося сідати в Ківерцях на поїзд Ковель—Київ. У цей час на сусідню колію прибуває зустрічний потяг Київ—Варшава. На переповненому людьми вузькому пероні тоді відчуваєш, як просто в цій штовханині опинитися під колесами електровоза.
Про необхідність відновлення руху пасажирських поїздів до Луцька не раз говорили на сесіях депутати обласної ради. Вони навіть приймали звернення до керівництва «Укрзалізниці» з проханням позитивно розв’язати питання. Однак це не вписується у вузьковідомчі інтереси транспортників. Про ситуацію, яка склалася з пасажирськими перевезеннями в Луцьку, завдяки депутатським запитам народного депутата Станіслава Пхиденка, вже знає вся Україна. Тож невже в «Укрзалізниці» не розуміють, що доводити пристрасті в Луцьку до точки кипіння їх відомству невигідно.
Луцьк.