Гіркої пам’яті слід

18   травня — у скорботний День пам’яті жертв депортації (1944) кримськотатарського народу, у всіх містах і селах півострова традиційно приспускають прапори з траурними стрічками, люди збираються на траурні мітинги. Цього дня, який сприймається всіма кримчанами як спільна трагедія, 60 років тому з Криму насильно виселили кримських татар, а потім (у червні) вірменів, болгар і греків. Кримських німців вивезли на Схід ще влітку 1941 року. Нині відзначають усі: конкретні кроки влади України і її автономії, скеровані на розв’язання нагальних проблем депортованих, дають підстави сподіватися на торжество справедливості, розв’язання національного питання, допомагають згуртуватися численним етносам півострова. Дух взаємоповаги, взаємоспівчуття, який панує цього дня, потрібно перенести на все кримське співтовариство. Тоді стане ближчою наша спільна мета — загальне примирення і гармонія в міжнаціональних стосунках. Незважаючи на серйозні політичні й соціально-економічні проблеми становлення національної державності, Україна на основі суворого дотримання норм міжнародного права крок за кроком здійснює комплекс заходів, спрямованих на політико-правову, соціально-економічну і етнокультурну інтеграцію репатріантів в українське суспільство.

Голова Верховної Ради автономії Борис Дейч:

 — Процес облаштування і соціальної адаптації ще далекий від завершення. Потребують додаткового фінансування розв’язання проблем водопостачання, газифікації, будівництва доріг у селищах компактного проживання кримських татар, забезпечення їх житлом, робочими місцями, розвитку культури і освіти рідною мовою. Маємо активніше працювати з виділення земельних ділянок, зокрема на Південнобережжі. Це тривала і нелегка праця, що вимагає послідовності і взаєморозуміння. Та кримчани і вся Україна знають: головним скарбом півострова є його національне різноманіття. І кожний етнос, представлений на нашому невеличкому півострові, може зберегти свою мову, культуру і звичаї лише за умови єдності цього розмаїття. Зараз чимало мудрих людей працює над створенням Міжнаціональної асамблеї при ВР АРК, яка безсумнівно посприяє єднанню всіх, кому дорогий наш спільний дім — Крим. Вона стане органом єднання всіх національно-культурних спільнот і громадських організацій для погодження і вироблення загальних принципів і положень у міжнаціональних стосунках, що відповідають інтересам усіх кримчан.

Голова Ради Міністрів автономії Сергій Куніцин:

 — Соціально-культурна адаптація й інтеграція репатріантів в українське суспільство буде тривалою, оскільки повернення на історичну батьківщину цілого народу в умовах гострої економічної кризи початку та середини 90-х років ще більше загострило соціальну напругу і створило грунт для конфліктів на етнічній основі. Чимало питань політико-правового, соціально-економічного і гуманітарного характеру, пов’язані з облаштуванням, адаптацією й інтеграцією депортованих, вимагають більшої уваги. Особливою гостротою характеризується ситуація, пов’язана з наділенням кримських татар землею під забудову і господарську діяльність на Південному березі півострова, де тільки ціною значних зусиль вдалося запобігти назріваючому конфліктові. Проте й нині його складові повністю не врегульовано. Водночас є чинники, що позитивно впливають на міжетнічну ситуацію на півострові, і вони мають тенденцію до розширення. Це й розвиток міжетнічного діалогу в різних формах, і ріст представництва кримських татар в органах виконавчої влади й депутатського корпусу, і підтримка цих процесів з боку міжнародних організацій та фондів, і, нарешті, спільне проведення чи співучасть у різних соціально-культурних заходах, спільне навчання тощо. З метою забезпечення стабільності і міжнаціональної злагоди в регіоні потрібно подальше вдосконалення нормативно-правової бази, що визначає розвиток етнонаціональних і етноконфесійних відносин та регламентує процес облаштування, адаптації й інтеграції депортованих, і передусім прийняття закону України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою».

Заступник Міністра уряду АРК Юрій Городничий: 

— Прохання про необхідність створення поряд з меджлісами — системою органів національного самоврядування, законно обраних сільських і селищних рад, територіальних громад і виконкомів дедалі настійніше звучать під час зустрічей з кримськими татарами у районах їх компактного проживання. Люди переконані: механізм діалогу між різними органами влади і органами місцевого самоврядування, зміцнення влади на місцях прискорить газифікацію, телефонізацію, прокладання доріг з твердим покриттям, водопостачання, медичне обслуговування, появу шкіл і магазинів, розв’язання земельних та інших важливих питань. Інтеграція новобудов у загальноприйняту в Україні систему адміністративного влаштування створить правовий механізм для найефективнішого вирішення всіх соціально-побутових проблем репатріантів, зміцнить систему взаємостосунків населення і органів влади. А Меджліс на державному рівні має пройти шлях правової легалізації. Єдність і злагода — запорука благополуччя нашого спільного кримського дому.

Заступник голови Ради представників кримськотатарського народу при Президентові України Ремзі Ільясов: 

— На півострові найяскравішою протестною силою, що виступає проти корупції і безправ’я, є кримські татари, один з найнеблагополучніших сегментів кримського співтовариства. Недосконалість законодавчої бази, покликаної забезпечувати реалізацію прав репатріантів і зловживання, призвели до того, що лідери національного руху кримських татар виступають з активнішими вимогами надання їм статусу корінного народу Криму, створення національної автономії, визнання Меджлісу кримськотатарського народу як представницького органу кримських татар, встановлення квот на представництво в органах влади, в тому числі й у Верховній Раді автономії. Гадаю, нині є соціально-політичний конфлікт між суспільством і владою, який охопив усю Україну. І ще один — суто кримський конфлікт вузьких інтересів. У ньому задіяні окремі радикально налаштовані політичні сили, які намагаються взяти політичний реванш. Їм і потрібне штучне роздмухування міжнаціонального конфлікту, дестабілізація обстановки. Наша рада не займається політичними іграми. Всі її сили спрямовано на розв’язання найактуальніших проблем повернення до Криму співвітчизників. Ми налаштовані на те, щоб в автономії збереглася стабільність і не було втрачено умов для діалогу з регіональною владою.

Експерт ООН з прав людини, керівник правового управління Меджлісу, секретар Ради представників кримськотатарського народу при Президентові України Надир Бекіров:

 — Рівень розробленого Держкомнацем України Закону України «Про статус корінних (автохтонних) народів України» викликає співчуття до його авторів. На мій погляд, це достатньо слабка компіляція Декларації прав національностей і чинного закону про нацменшини України. За цим проектом корінні автохтонні народи мають менше прав ніж національні меншини. Сприймаю документ, як спробу відійти від розв’язання проблем кримськотатарського, караїмського, кримчакського народів, які реально мають і статус (у рамках міжнародного права), й історичне обгрунтування для того, щоб розглядатися як корінні народи. Та сподіваюся, важелі влади вже невдовзі будуть доступні і корінним народам, які не дозволять маніпулювати природними багатствами, соціально-політичною ситуацією, статусом Криму за забаганкою більшості і тих, хто виступає від їх імені. Наша доля — консенсус між різними національними групами і народами, які становлять державну націю України.

Голова Кримського вірменського товариства, професор, доктор філософських наук, завідувач кафедри політології Олег Габрієлян:

— Віддаю належне далекоглядності лідерів національного руху кримських татар. Розроблена ними стратегія переселення свого народу з місць депортації увінчалася успіхом. Масовий характер повернення на землю предків, висока згуртованість і організованість, наполегливість у подоланні неймовірних труднощів, призвели до демографічного результату — понад 12 відсотків населення Криму. Це та «критична маса», навколо якої стала реальною консолідація всього розкиданого у світах кримськотатарського народу-вигнанця. Для реалізації національної мети керівництво Меджлісу блискуче використало й інтернаціоналізацію кримськотатарської проблеми, заручилося підтримкою цілої низки країн і міжнародних організацій. Прикрість у тому, що в так званій тіні кримських татар, зовсім в іншому становищі опинилися інші етнічні групи депортованих: вірмени, болгари, греки і німці. Їх концепція передбачала не стихійний потік людей, що повертаються, а організовану репатріацію в міру будівництва житла, необхідної інфраструктури і створення робочих місць. Насправді такий зважений шлях став лише високим політико-адміністративним бар’єром, подолати який ці етнічні групи виявилися не в змозі. Те, що для основної маси згаданих чотирьох етнічних груп вигнанців із Криму і їхніх нащадків повернення на Батьківщину так і не відбулося, констатує й експертна оцінка Міжнародного фонду «Відродження». Тож постійне вживання нашими чиновниками і представниками міжнародних організацій терміну «репатріація» в широкому сенсі, що включає всі перелічені етноси, у той час, коли цей процес практично охоплює лише кримських татар, є некоректним. Треба відмовитися від уніфікованого підходу до процесу репатріації, коли питання потенціального повернення вірменів, болгар, греків і німців розглядається як меншовартісне і другорядне відлуння у проблемі репатріації кримських татар. Давно назріла потреба нової автономної концепції повернення до Криму представників цих чотирьох народів, незалежної від процесу репатріації кримських татар і в організаційному, і в фінансовому сенсі. Бо досі з п’ятнадцяти тисяч депортованих моїх земляків — вірменів до Криму повернулося... менше двох десятків.

Крим.