Полювання на фітотерапевта

Його називають «поетом аптечної грядки». З іменем Володимира Біленка пов’язують становлення, розвиток і збереження вітчизняної, надзвичайно необхідної, прибуткової галузі — лікарського рослинництва. Відомий травознай своє життя присвятив вирощенню і заготівлі сировини для національної фармацевтичної промисловості. І не лише національної.

Біленко витримав удари долі, коли разом з іншими ентузіастами (Віктором Урчукіним, Дмитром Волохом, Андрієм Сердюком, Петром Шейком) добивався «громадянства» для фітотерапевтичної рослинності. Коли боронився від податківців, котрі безпідставно прагнули задушити галузь податками. Пережив і наступ чиновників-«реформаторів», що загорілися роздержавити очолюваний ним консорціум «Укрфітотерапія». І це в той період, коли організація на тлі розпайованих і задушених колгоспів ще глибоко дихала.

Інтереси консорціуму, одне слово, Володимир Гаврилович відстоював не один раз. А свої власні не зумів. Хочеться вірити, ще захистить...

Узимку 2003-го генеральний директор відвідав флагман галузі — кримський радгосп «Райдуга». Господарство на той момент, що називається, «гриміло» за всіма показниками. З директором Сергієм Кутьком у Біленка склалися не просто ділові стосунки, а, можна сказати, приязні, товариські.

— Я його призначив керівником господарства, своїм заступником, підтримував у всіх починаннях, планував рекомендувати на посаду генерального, — згадує Володимир Гаврилович. — Свого часу дозволив Кутькові приватизацію 50 гектарів землі, магазину, кафе в особисту власність.

А ще гендиректор нагадав тоді заступникові про рекомендацію Мінекономіки привести у відповідність до вимог чинного законодавства нормативно-правовий статус «Укрфітотерапії» та підприємств, котрі входять до її складу. Йшлося про зміни та доповнення до статуту консорціуму: визначення, зокрема, органу виконавчої влади, який, в подальшому, координував би його роботу. Біленко, зокрема, інформував Кутька про нелогічні дії першого заступника Віктора Полонського, який завчасно подав на реєстрацію ті зміни та доповнення.

А в Святошинській райдержадміністрації, на думку Біленка, не дуже дбають про дотримання законодавства. Згідно з ним реєстрацію здійснюють на підставі протоколу відповідних зборів і додатка, де зазначено учасників, їхні підписи, завірені печатками. Пан Полонський цих документів надати не міг, оскільки... не було зборів. На світ Божий з’явився витяг із протоколу.

У Криму гендиректор домовився на чергові збори директорів консорціуму приїхати разом з Кутьком.

Та останній до Житомира приїхав на добу раніше. Володимир Біленко цьому здивувався, але не більше того. Запитання постали, коли гендиректор побачив у залі кількох колишніх керівників держгоспів і дочірніх підприємств. Зокрема, працівника сумського дочірнього підприємства. Він свого часу активно скуповував лікарську сировину і реалізовував її за кордоном.

— Оскільки головним завданням консорціуму було забезпечення травами вітчизняного виробника ліків, я розпорядився не відвантажувати сировину на експорт без дозволу дирекції, — зазначає Володимир Гаврилович. — Чим і нажив недругів.

Це Біленко відчув з перших хвилин засідання. По-перше, головуючим, як це зазвичай було, обрали не гендиректора, а його бойового заступника Кутька. Під його головуванням, по-друге, до участі в зборах допустили кількох сторонніх із «колишніх» осіб. Вони, вважає Володимир Гаврилович, стали зборами не директорів, а учасників консорціуму. А це дві великі різниці.

Далі — більше. За пропозиціями «колишніх» та інших «доброзичливців» збори вирішили заслухати звіт Біленка і питання про правомірність змін та доповнень до статуту.

Заслухали, хоч він до звіту готовий не був (він не передбачався порядком денним). І визнали роботу Біленка незадовільною. А через кілька хвилин звільнили його з посади, обравши гендиректором Сергія Кутька.

Учасники зборів визнали ті злощасні зміни та доповнення до статуту протиправними і вирішили клопотати про відміну їх реєстрації. Щоправда, не вказали термінів і відповідального. Сергій Кутько, як новообраний гендиректор, з цим не квапився і не квапиться досі. Чому?

— Передбачається входження консорціуму до складу одного з міністерств, відтак розробляється новий статут, тому добиватися відміни реєстрації не було сенсу, — зазначає Сергій Прохорович.

Зате Володимир Біленко, дізнавшись про вчинок Полонського, одразу звернувся до начальника відділу Святошинської РДА Сергія Куликова з проханням відмінити реєстрацію, проведену з порушеннями. «Справа в архіві, — відповів чиновник, — нічим зарадити не можу».

Потім екс-гендиректорові було не до райадміністрації. Володимир Гаврилович через суд поновлювався на роботі. Слухання справи, стверджує Біленко, вочевидь гальмувалося. Нарешті Святошинський місцевий суд поновив Біленка на посаді.

Вийшовши на роботу, він у серпні надіслав листа до Святошинської РДА з тим самим проханням про скасування реєстрації. А тим часом райпрокуратура... усунула гендиректора від посади. На період проведення слідства.

— Полювання на мене почалося ще під час розгляду мого позову про поновлення на роботі, — розповідає Володимир Гаврилович. — Спочатку мене викликали до прокуратури як свідка, а з 23 липня 2003-го я враз став обвинуваченим. І, як я зрозумів, мене, наче небезпечного злочинця, комусь дуже кортіло сховати за гратами.

«Генеральний директор В. Г. Біленко... був одним з ініціаторів створення консорціуму... Зарекомендував себе здібним організатором і вмілим керівником... Завжди виявляє ініціативу, постійно дбає про розвиток лікарського рослинництва... За 10 останніх років перелік культивованих лікарських рослин збільшився вдвічі і нараховує понад 30 видів. З безпосередньою участю В. Г. Біленка збережена галузь лікарського рослинництва в Україні — єдиній з країн СНД».

(З нагородного листа, підписаного С. Кутьком 22. XІ.2000 р.) «Полювали» на нього, як стверджує заслужений працівник сільського господарства України (нагороду отримав з рук Президента у 2002-му), в судовому залі, де його хотіли затримати правоохоронці після засідання, в лікарні, де ті стражі порядку не один раз цікавилися здоров’ям 62-річного обвинувачуваного: чи бува не симулює хвороби (гострий серцевий напад, високий тиск)? І якби не принципова позиція головлікаря сьомої столичної лікарні — упекли б сердешного... За що?

За те, що, як зазначено у вироку (на нього подано апеляційну скаргу), «перевищуючи свої службові повноваження, завірив своїм підписом зміни та доповнення до статуту... затверджені нібито загальними зборами учасників консорціуму 17.01.2003 року». Одне слово, перевищив владу ще й службове підроблення вчинив під час реєстрації.

— Отак з ніг на голову все перевернули, — каже екс-гендиректор. — Я підписував зміни та доповнення як чорновик, проект. Але для реєстрації цього замало. Полонський використав цей документ, подавши його не з протоколом, а з витягом...

До прокурора Святошинського району столиці в мене було одне запитання: чи звертався до нього Біленко зі скаргами на дії слідчого Вадима Ткаченка і які результати розгляду тих скарг?

Розмовляти з Василем Смітюхом було вельми приємно. Він мене спочатку не помітив, бо після запрошення до кабінету представника парламентської газети прокурор довгенько розмовляв по телефону, відвернувшись від гостя. Потім люб’язно спитав, чого гість бажає. Коли я почав говорити, прокурор втупився у комп’ютер. Присісти не пропонував. До чаю, на щастя, не дійшло. Вислухавши запитання, чемно, як і належить правоохоронцю з команди колишнього генпрокурора, поцікавився, чому я влаштував йому допит. Хто я такий? Біленка, мовляв, засуджено, а ви про якісь незаконні дії слідчого...

— Надішліть офіційного листа, дамо відповіді на всі запитання, — кинув наостанок, не приховуючи задоволення від розмови.

Ми листа надіслали. Отримали, чого чекали: Біленка, мовляв, засуджено, його доводи щодо неправомірних дій слідчого Ткаченка «не підтвердилися». Хто ж сумнівався?

Проте останній абзац у листі чемного перспективного райпрокурора Смітюха просто інтригує. Читайте: «... прокуратурою району... до Святошинської райадміністрації внесено подання про прийняття мір щодо усунення порушень...».

Отже, порушення таки були? І якби райдержадміністрація вчасно, після звернення Біленка, виправила помилку, не було б підстав порушувати кримінальну справу. Чому ж чиновники органу виконавчої влади не зробили цього?

Заступник глави Святошинської РДА Олександр Пабат ще у вересні 2003-го відповів Біленку після поновлення його на посаді: «... реєстрація змін і доповнень проведена згідно з чинним законодавством». Тоді що мав на увазі шановний райпрокурор, надсилаючи в РДА «подання про прийняття мір, щодо усунення порушень?..»

Надіслала редакція запит і на ім’я глави райадміністрації Володимира Мазепи. Отримали класичну відписку від того ж пана Пабата.

«Прийом документів на державну реєстрацію... здійснював... Сергій Куликов, який за власним бажанням звільнився у вересні 2003-го.»

Далі ще цікавіше: «В реєстраційній справі, яка вилучена (ким? — Авт.) протокол загальних зборів консорціуму від 17.01.03., згідно якого зареєстровані зміни, відсутній».

А тому, повідомляє заступник, проаналізувати процес реєстрації і надати повну відповідь «не уявляється можливим».

Навіть, коли йдеться про долю людини, яка не вважає себе винною у скоєнні злочину?

Навіть у такому випадку в райадміністрації не знайшлося відповідальної особи, яка б витребувала вилучену справу і посприяла встановленню істини?

Але ж Вадим Кушнір, який нині працює замість Куликова, обіцяв автору допомогти, розібратись, посприяти... Він, до речі, готував відповідь Пабату. У ній є ще одна лукава фраза: «листів ...Біленка про відміну реєстрації в справі немає». А у Біленка є відповідь на свій лист. То куди зникають документи із Святошинської РДА, панове?