Тузла зникає, риба тікає

«Хвіст» потонув, незабаром не буде й острова,  — констатує директор Кримського ДП «Кримгеоінформатика»  Державної служби геодезії, картографії і кадастру України Галина Мінаєва

Причини активізації такої стрімкої динаміки руйнації коси Тузла загальновідомі: поява з російського боку Керченської протоки штучної дамби-загати. — Процеси, що відтоді почалися, від нас не залежать, — веде далі Галина Мінаєва. Ми тільки картографуємо конкретну ситуацію. Вона до появи російської дамби була стабільною. Ще нещодавно на Тузлу приїздило за літо до десяти тисяч курортників. Прогнози на нинішній сезон невтішні. Потрапити на острів після конфлікту стало складно. Потрібно отримати цілий стос дозволів. Та й працюючий пансіонат лишився один  — «Два моря». А є ж і грязьові джерела і мінеральні води відмінної якості. Тузла ще й природний біозаповідник. Однак її територія не лише чудове місце для цілющого відпочинку. Спеціалісти знайшли в районі Тузли сім перспективних для розробки родовищ нафти і газу. За останніми даними, поклади нафти там становлять щонайменше 50 млн. тонн, а газу — 200 млрд. кубометрів. Чи не саме це змінює долю острова?

— Техногенне втручання і дія сусідів змусило уряд дати нам команду забезпечити картографічний моніторинг, — каже Галина Олексіївна. Ось лише одна цитата з останньої доповідної записки фахівців, які періодично знімають і промірюють острів та його прибережну акваторію на 15 гектарах: «За 2,5 місяця наземна частина Південно-східного боку острова Тузла скоротилася на 254 квадратні метри. (Це крім значних переміщень грунтових мас потужністю шару до трьох метрів). За цей період винесено за межі коси і досліджуваної ділянки 380 тисяч кубічних метрів грунту. Розрахунки об’ємів маси грунтів на східному закінченні півострова показали наявність деформаційного процесу з середньодобовим змивом мас Тузли до 6,5 тисячі кубометрів. Внаслідок цього конфігурація острова постійно змінюється. Поверхня «Тузленяти»-острівця, що відокремився від тіла Тузли в лютому, про що писав «Голос України», — з відмітками наземної частини до 70 сантиметрів, опустилася нині нижче рівня моря на глибину до одного метра»...

Острів зникає на очах. Якщо у квітні Тузленя ще було, то нині воно вже пішло під воду. Травень покаже ще активніші процеси руйнування Тузли, переконані спеціалісти. За їхніми науковими передбаченнями, за цей місяць змиє ще не менш як 100 квадратних метрів острова. Швидкість розмиву Тузли зростає. Гідрографам доручено виконати четвертий цикл моніторингу, продовжити дослідження причинно-наслідкового зв’язку руйнівних процесів. А картографам — методично констатувати стан наземної і шельфової зони держави. Хто спричинив завихрення течій в Керченській протоці, вони не аналізують. Але зазначають: на кордоні знову проблеми, вже не політичні, а екологічні й геодезичні. — Чи таку мету переслідували — змити острів?  — дивуються фахівці.

— Ми фотографуємо земну, морську і підводну поверхню та зону шельфу, періодично їх відтворюємо на певну дату, — розповідає Галина Мінаєва. — Точніше ці процеси не зафіксує ніхто. За Конституцією України, і земля, і повітря, і надра належать народові України. Тож кожен громадянин має право на рідне довкілля. А кожна рада, як орган самоврядування народу, повинна мати власний кордон. Острів Тузла теж належить конкретній раді — Керченській. Вона й має визначити його нинішню площу, кордон, свій баланс міської території. А в Керчі немає кордонів у їх істинному розумінні — в координатах і на глобусі. Звідси й затяжні непорозуміння між владою районною і міською та центральною на Керченському півострові, на Південнобережжі і всьому Криму, який досі не має цифрового кадастру. Проведіть ці кордони і живіть мирно і за законом. А якщо немає кордонів, то який же ти пан-господар? Якщо зроблено кордони Євпаторії і Феодосії, є координата — межа, то у цих міських голів проблем ні з ким не буває. Там чітко прописані всі суміжники. Якраз в координатах вони є, і затверджені вищим законодавчим органом країни — Верховною Радою. Так і між регіонами України. Запитайте, чи область має свої кордони? Я займаюся цими питаннями кілька десятиліть, і відповім вам — ні. Це нескладно: зробити просторову прив’язку, виготовити державний акт. Будь-яка територія повинна існувати за своєю конституцією: Генеральним планом, який має оновлюватися кожні 20 років. Кожна рада повинна мати карти освоєння територій з кордонами, вільними ділянками. Кожен громадянин має право на інформацію про це. А ми її зобов’язані визначати на глобусі не грубіше як 15 сантиметрів — на «штик лопати». І ми вміємо, і знаємо як це робити.

«Укркартгеодезкартографія» століттями накопичувала картографічну продукцію і сьогодні це наше національне надбання, яке має працювати і бути доведене до кожного землевласника чи користувача.

Та нині штат картографів України зменшили вп’ятеро. За бюджет у 3,5 млн. грн. повинні окреслити кордон держави, зробити делімітацію, потім демаркацію, допомогти встановити прикордонні стовпи, щоб не було жодних конфліктів. І така само система мусить працювати для кожного найменшого землевласника чи землекористувача. Тож невідкладно треба накреслити всі кордони, щоб (цитуючи стародавні документи) «забезпечити спокій права і надійність благо придбаного».

Тож потрібно повернутися до 1990 року, Постанови ВР України «Про земельну реформу». І запитати з кожного по пунктах, що зроблено і як збираєтеся, панове, нарешті вирішувати земельну проблему? Чи будемо й далі весь час шостий пункт переносити: «... повинні до 15 березня 1994(!) року оформити право на володіння або користування землею...»? Адже у терміни визначення своїх кордонів наші громадяни рік у рік не вкладаються. А що всі кордони зроблено, залишилися тільки дрібні, приватні питання? Потрібно обгрунтовано проводити цю політику, зняти проблеми кожного землевласника і всієї держави. Всі ключі від системи координат України у світі — у комп’ютеризованих картографів. Далі відкладати належну оцінку землі України з її багатствами надр неможливо.

Стурбовані станом Тузли й фахівці Південного науково-дослідного інституту морського рибного господарства і океанографії (ПівденНДІРО). Як зазначає його директор Валерій Денщик, Керченська протока — це древній екологічний коридор для Азово-Чорноморських водних комплексів. Оскільки його центр збігається з лінією державного кордону між Україною і Росією, який можна вважати транскордонним, тож усіляка господарська діяльність будь-якої з суміжних держав обов’язково повинна узгоджуватися з врахуванням міжнародних і національних норм у сфері природоохоронного законодавства. Для багатьох видів риб, які через Керченську протоку мігрують із Азовського моря до Чорного, ці тимчасові переселення мають життєве значення. Насамперед для азовської хамси, керченського оселедця, барабулі, пеленгаса і азово-чорноморських кефалей, які тут нерестяться... Спорудження російської загати позначається дедалі більше, оскільки порушилися традиційні міграційні шляхи риб з Чорного моря до Азовського. Дамба значно ускладнила їх заходження до цієї мілководної зони, що призведе до масової загибелі риби, особливо пеленгаса і кефалів. Та й під час осінніх міграцій з Азовського моря до Чорного зміни у поведінці риб стануть що далі, то помітніші. Для них східна частина Керченської протоки перетворилася на своєрідний лантух-гузир, у якому вона буде вимушена накопичуватися. Отже, триваліший час затримуватися в районі промислу російського риболовного флоту. А в разі різкого похолодання частина риби може залишатися на всю зиму саме в цій частині протоки, що призводитиме до її масової загибелі. Вбивчо діє на рибу і викликане спорудженням дамби активне замулювання мілководної частини у східній частині Керченської протоки та прилеглої до неї Таманської затоки. Таке дно ні пеленгасу, ні кефалі для розмноження не підходить. Погіршується і гідрологічний вплив дамби на акваторію мілководної Керченської протоки. Тут рівень моря особливо чутливо реагує на вітер. Тривалість нагонів і згонів води хитається від кількох годин до багатьох діб. Нерідко коливання рівня моря досягає двох метрів. А штучна дамба ще значнішою зробить амплітуду згінно-нагінних коливань рівня моря в Таманській затоці, що однозначно посилить руйнування водою берегової зони не лише коси. Під час виходу з так званої північної вузькості Керченської протоки основна частина водного потоку тече до Павловської вузькості, а менша — в район Керченської бухти і Тузлинської промоїни. Остання, ширшаючи, дає початок циклонічному кільцю течій і завихрень в Таманській затоці. Тут швидкість течій зростає до 30—40 сантиметрів на секунду. Виходячи звідси, вода струменить в Чорне море, дедалі частіше відхиляючись в кримський бік, і несе з собою колосальну кількість різних осадових матеріалів, маса яких може досягати 300 тисяч тонн на рік. Учені переконані, що саме дамба створила пастку, в якій вся ця маса грунту й осідатиме, катастрофічно посилюючи замулювання Таманської затоки. А це не лише зменшить її роль як місця нересту риби, а й ще понизить рівень моря в Керч-Єнікальському каналі. Невтішні прогнози й на зими. Найбільше о цій порі Керченську протоку вкриває крига у своїй північній частині — це Тузла і Таманська затока. Змурована дамба ще значніше підвищить льодовитість саме тут, що неодмінно призведе до масового вимерзання риби, незвичної до таких умов.

...Згідно з останніми синхронно ратифікованими договорами Азовське море і Керченська протока вважаються тепер внутрішніми водами України і Росії. Особливо розмежовуються лінії державного кордону. Підписаний документ лише зазначає необхідність цієї лінії, але не визначає, де саме вона проходить. Тобто ситуація багаторічної невизначеності кордону триває.

Крим.