Найдавніша історія людства, що охоплює багатовіковий період дописемної історії, досі залишається, по суті, terra іncognіta. У підручниках цей період коротко викладено у вигляді досить ясної і послідовної картини. Однак не всі з цією картиною згодні. На підтвердження своєї точки зору вони наводять численні версії, що завдяки пресі фактично одержали статус незаперечних істин. Як один із найяскравіших прикладів можна навести колекцію гравійованих каменів з невеликого перуанського міста Іка.
Є відомості, що перші згадки про знахідки в цьому районі Перу чорних каменів із зображеннями відносяться до XVІ сторіччя. Проте з упевненістю можна казати лише про те, що на початку 60-х років камені Іки стали активно продавати на чорному ринку антикваріату в Перу. А постачальниками каменів були уакерос (так у Перу називають мисливців за старожитностями).
Першими офіційними колекціонерами каменів Іки вважають братів Сольте та архітектора Сантьяго Калво. Але справжню славу колекція здобула завдяки діяльності Хав’єра Кабрери. Він був професором медицини і присвятив збиранню і вивченню диковинок останні 40 років свого життя.
Доктор витратив майже увесь свій статок на придбання каменів, які назвав гліптолітами. За життя він зібрав їх понад 11 тисяч, перетворивши свій особняк у центрі Іки на музей. Сеньйор Кабрера обстоював ідею про те, що камені Іки були «кам’яною бібліотекою», спеціально створеною допотопною цивілізацією.
Колекцію складають гравійовані камені, які значно варіюються за розміром і кольором. Найменші мають вагу 15—20 грамів, а найбільші — 500 кілограмів за півтораметрової висоти. А більшість за розмірами порівнянна з кавуном. Усі вони являють собою обточені рікою валуни переважно чорного кольору, які мінералогічно визначають як андезитові (андезит — вулканічний граніт).
Зображення виконані або в техніці гравірування (глибиною 1—2 мм), або низького рельєфу. Треба також зазначити, що малюнки на каменях дуже різняться за манерою та якістю зображень, старанністю проробки. Це свідчить про те, що над їх виготовленням працювала не одна людина. Приблизно третину колекції становлять камені із зображеннями еротичних сцен, що є дуже поширеним мотивом в андських культурах. А решта, в разі автентичності, здатні перевернути звичні уявлення про історію людства.
Майже третина каменів (мал. 1) у колекції Кабрери має малюнки, що зображують динозаврів і ссавців, котрі, за уявленнями сучасної науки, вимерли ще до появи людини в Америці. Найчастіше трапляються зображення трицератопсів, стегозаврів, різних видів зауроподових динозаврів (диплодок, брахіозавр), птерозаврів, ігуанодонів і різних видів хижих ящерів.
Цікаво, що в більшості випадків поруч з динозаврами зображена людина. Широко представлено сцени полювання людей із сокирами (?) на брахіозаврів, стегозаврів, тиранозаврів. Але найдивнішими є ті, де динозаври представлені як свійські тварини (мал. 2). Так, на одному з каменів зображено людину, що їде верхи на трицератопсі, причому на спині ящера попона, а наїзник тримає в руках курильну трубку. На іншому камені людина летить на птеродактилі!
Не менше шокують і серії зображень, що мають свідчити про найвищий рівень розвитку медицини в цій цивілізації. Найтиповіші сюжети — це операції з трансплантації органів і навіть (!) мозку (мал. 3). До того ж на одній із серій показано весь процес пересадки серця від молодого юнака старій людині, зокрема й сцену післяопераційної реабілітації пацієнта, коли останній підключений за допомогою системи трубок до кровоносної системи вагітної жінки! Цікаво, що хірургічні інструменти примітивні й одноманітні: пара ножів і ножиці цілком сучасної форми.
Крім сюжетів на медичну тематику, на каменях Іки представлено сюжети, пов’язані з вивченням і освоєнням(!) космічного простору. На деяких каменях зображено літальні апарати різних конструкцій. У колекції є також зображення материків, що мають малознайомі чи незнайомі форму і взаємне розташування (мал. 4). За інтерпретацією доктора Кабрери, на цих каменях зображено не лише допотопні континенти, включаючи Атлантиду, а й поверхню іншої планети.
Згідно з гіпотезою Кабрери, у прадавні часи на Землі панувала високорозвинена раса неандертальців. Їм було відомо про неземні цивілізації. Вони почали активно освоювати космос, а потім вимушені були евакуюватися з планети перед початком глобального катаклізму, спричиненого падінням астероїда (чи комети). А «кам’яну бібліотеку» Іки було створено як попередження людству, що виживе після катастрофи (незрозуміло, щоправда, чому інформацію треба було передавати в малюнках, а не в письмовому вигляді, або в комп’ютерному кодуванні, нехай і нанесеному для надійності на камені).
Красиву версію ще за життя дона Хав’єра зруйнували публічні визнання деяких уакерос, що вони самі виготовляли і продавали камені Іки. Крім того, було проведено кримінологічні експертизи. Експерти пробували діяти древніми знаряддями з бронзи, кремнію, обсидіану, узятими в музеї, і сучасним напилком із міцної інструментальної сталі. Бронзові знаряддя взагалі не залишали жодних слідів. Решта — лише слабкі поверхневі подряпини. А на досліджуваних каменях лінії були рівні і досить глибокі. Подібні заглиблення залишала тільки фреза бормашини, до того ж борозни практично не розрізнялися. Отже, інструмент неандертальського художника — різець із сучасного твердого сплаву, придатний для гравірування по каменю. Так криміналісти одержали переконливі докази, що загадкові розмальовані камені з Іки не наукова сенсація, а спритна містифікація, жертвою якої і став доктор Хав’єр Кабрера.
Щоправда, у прихильників «працивілізації» залишається вихід. Можна припустити, що в прадавні часи бормашини і гравірувальні верстати існували так само, як і лупи з телескопами.