Вода з «чистої» батьківської криниці чи «кришталевого» джерельця нерідко стає причиною захворювань. Чому? Про це розмова із завідувачем кафедри гігієни та профілактичної токсикології Львівського національного медуніверситету імені Данила Галицького, кандидатом медичних наук, доцентом Борисом ПЛАСТУНОВИМ.
— Борисе Анатолійовичу, Україна досі — країна криниць. Донедавна не сумнівалася, що вода в них якісна, але спеціалісти стверджують протилежне. Як нам розпізнати збудник недуги, спровокованої водою?
— Уся патологія, пов’язана із забрудненням питної води, проходить під різними діагнозами. І безпосереднього причинно-наслідкового зв’язку, за окремими винятками, ні один лікар ще не встановив. Ми, гігієністи, також не володіємо сповна цією інформацією. Знаємо лише випадки класичних отруєнь і захворювань, що спричинені тими чинниками, які може вміщувати вода. Найбільш поширеним є отруєння нітратами. Від нього передусім потерпають діти віком до одного року через недосконалість ферментних систем організму малюка.
— Як в організм малюка потрапляє нітратна вода?
— Переважно — через молочні суміші, розбавлені водою. Українським мамам, що проживають у сільській місцевості, по суті, ніде взяти якісну воду. А звідки беруться нітрати? Дається взнаки не дуже високий рівень культури сільського господаря. Туалет, гноївка і криниця — поряд, на обійсті, щоб було зручно. А безпечна відстань — 30 і більше метрів, залежно від геологічних умов, від розташування шарів грунтових вод. Вигрібні ями мають бути бетоновані. Однак люди спрощено ставляться до цих питань і здебільшого не розуміють проблеми.
Більше половини захворювань, до речі, пов’язані з неправильним харчуванням.
— Які ще токсичні і небезпечні для здоров’я речовини, окрім нітратів, фахівці знаходять у воді й продуктах харчування?
— Глобальними забруднювачами у світі вважають так звану велику четвірку: свинець, кадмій, ртуть, миш’як. Їх знаходять у всіх середовищах, які нас оточують. Американці виявили залежність між коефіцієнтом інтелектуальності і вмістом свинцю у крові дітей. Якщо вміст свинцю перевищує 10 мікрограмів на сто мілілітрів крові, дітей беруть на спеціальний облік, бо вони можуть відставати в інтелектуальному розвитку.
— Чи проводять аналогічні дослідження в Україні?
— У Дніпропетровську виконана дисертаційна робота про вплив свинцю й інших металів, а також пестицидів на репродуктивну функцію жінок. Проблема шкідливого впливу свинцю привернула увагу науковців приблизно 15—20 років тому. Все, що пов’язане з акумуляторним виробництвом, транспортом, є джерелом забруднення. Автомобіль викидає відпрацьовані гази, які вміщують солі свинцю. Вони важчі за повітря, а тому падають на грунт. Потім приходить корівка, яку нерідко випасають обабіч дороги, і...
— Села зазвичай розбудовують уздовж доріг. А криниці —поряд із дорогами. Чи свинець просочується в питну воду?
— Безперечно. Щодо транспорту. Весь світ відмовився від етилювання бензину. А в нас продовжують його виробляти. Бо немає альтернативи.
— Як свинець впливає на наше здоров’я, які захворювання може спричинити?
— У малих дозах він впливає на психіку, на інтелектуальний розвиток. Свинець накопичується в кістках, а коли організм зазнає якогось стресу, відбувається його викид у кров. Симптоми такі само, як під час отруєнь. Уражаються нервова, кровотворна і травна системи. Розвиваються анемія, енцефалопатія, нефропатія. На жаль, вітчизняні лабораторії неспроможні робити аналізи на вміст свинцю. Це потребує дорогої апаратури.
— Чи можете ви поділитися міркуваннями з приводу походження гіпоплазії зубної емалі в дітей Соснівки, що на Львівщині? Фахівці поки що нічого конкретного не сказали.
— Найімовірніше, все це результат нерозумного втручання людини в природу. Що глибше в надра, то більше там хімічних речовин, зокрема фтору. Що ми робимо під час видобування вугілля? Піднімаємо породу на поверхню і ділимо. Порожню залишаємо в Соснівці у вигляді «говерли»,» а вугілля продаємо чи використовуємо. Потім на «говерлу» падають дощі, сніги і токсичні речовини потрапляють в підземні горизонти, тобто в питну воду.
Ми, по суті, й не знаємо достеменно, яку воду п’ємо. Аналізи її коштують дорого, пересічний споживач не може дозволити собі таку розкіш. Деякі львів’яни для приготування їжі купують воду (по 20—30 копійок за літр), котру привозять у спеціальних машинах із Моршина та Трускавця.
Американці або озонують, або піддають воду ультрафіолетовому опромінюванню. Це — чудовий спосіб дезінфікування води, але надто дорого коштує.
— А яка дія хлору на організм?
— Дія мутагенна і канцерогенна. Сьогодні ми цих проявів не побачимо. Вони нагадають про себе через десятиліття. У чому проблема вивчення впливу довкілля, і води зокрема, на стан здоров’я? Немає чітких методів, які дали б змогу визначити взаємозв’язки. Американці запропонували методику вивчення впливу різних чинників довкілля на стан здоров’я, але вона надто складна для практичного використання державною санітарною службою. На сьогодні інфекціоністи, епідеміологи пов’язують з питною водою такі захворювання, як вірусні гепатити, дизентерія. Взаємозв’язок можна простежити також тоді, коли вода вміщує великі концентрації хімічних речовин, як ми це бачимо на прикладі нітратів. У всіх інших випадках йдеться про малі кількості чинників.
— А що скажете про якість води у пляшках?
— Наші нащадки через п’ятсот—тисячу років розгадуватимуть ребус: що їхні пращури зберігали в пластиковій пляшці? У малих кількостях полімери не токсичні, але й вони мають віддалену дію. Поживемо 20—30 років — побачимо.
— А на якій воді, Борисе Анатолійовичу, готує обіди ваша дружина?
— Вживаємо акву з водогону після кип’ятіння і відстоювання. Наша вода не така вже й страшна. Але через те, що водогін старий, вона містить багато заліза. Було б добре, якби за прикладом Києва львів’яни також використовували артезіанську воду. Та, вочевидь, знову все впирається в економічний чинник.
Львів.