Німецький купець Гербенштейн, котрий приїздив до нас ще за часів Київської Русі, писав: «Вони (тобто ми) ведуть торгівлю з великим лукавством і обманом. Купуючи іноземні товари, вони завжди знижують їх ціну наполовину, і цим ставлять іноземних купців в скрутне становище і дивують... Якщо у разі угоди необережно пообіцяти що-небудь, вони точно пригадають це і наполегливо вимагатимуть виконання обіцяного».
Ну що ж, німець виявився не таким вже і не правим. Торгуватися ми завжди вміли, а от працювати так, як обіцяли, давно вже перестали. Тепер ми, як і заморські купці, дедалі більше покладаємося на контракт. Але ось що дивно. Через стільки століть ще знаходяться заморські підприємці, які не розуміють, що закони України — це вже дійсність. І знову, як і 800 років тому, з’являються на світ різні історії від іноземців, в яких не вийшов бізнес у стольному граді. Але лунають ці «жахи» уже не зі сторінок мемуарів, а із залів судів.
Прецедент виник за участі французького підприємця Жана Паньє, деяких українських компаній, вітчизняних правоохоронних органів.
Нині французький підприємець перебуває в київському слідчому ізоляторі. Незважаючи на те, що справа тягнеться вже не перший рік — провини в крадіжці не визнає. Ставка робиться на завзятість і професіоналізм українських адвокатів, які відстоюють права французького підданого.
Наявність вироку Печерського районного суду м. Києва і ухвала Апеляційного суду м. Києва стосовно пана Паньє дає можливість оприлюднити історію, кожен кадр якої має або документальне підтвердження, або підкріплюється показаннями свідків.
Жовтень 2001 року. Українське підприємство Фінансова Консалтингова Група уклало з «Джуба Інвестменс Лімітед» договір на оренду приміщення. З боку орендодавця договір підписав громадянин Франції Жан Паньє. Через рік «Джуба Інвестменс Лімітед» підписує договір про оренду того самого приміщення, але вже з іншим орендарем. Внаслідок цього те саме приміщення водночас було здано в оренду і українському підприємству, і приватній особі, а саме Жанові Паньє.
Жан Паньє після укладання «вторинного» договору про оренду подає в суд на Фінансову Консалтингову Групу, яка, мовляв, перешкоджає «законному орендарю» вступити в володіння нерухомістю. Суд, на мій погляд, навмисно введений в оману, задовольнив позов пана Паньє.
Як зазначено у вироку, задоволення відбулося за дуже дивних обставин. Жан Паньє, спираючись на постанову суду, але без судового виконавця, у супроводі слюсаря проник до офісу Фінансової Консалтингової Групи. Збиток незаконного проникнення не обмежився зламаними дверима. Після візиту Жана Паньє з офісу зникли гроші, оргтехніка, а головне сейф із найціннішою документацією.
Оригінали контрактів, що були в сейфі, після крадіжки втратили чинність. Збиток, завданий українській компанії внаслідок незаконного проникнення на територію орендованого нею офісу, оцінюють в десятки мільйонів гривень. З огляду на те, що злом і винос речей з офісу відбулися за присутності багатьох свідків, розслідування надовго не затяглося.
Печерський районний суд Києва засудив Жана Паньє до восьми з половиною років позбавлення волі з конфіскацією усього майна і відшкодування матеріального збитку, зокрема, компанії «Трансенерго» на суму 22 453 млн. грн. і морального — на 600 тис. грн.
А що ж сьогодні? Протягом минулого і на початку цього року в касаційному порядку пом’якшення покарання отримали 156 засуджених. Іншими словами, кожне десяте рішення переглядається у бік пом’якшення покарання. Причина пом’якшення покарання, як з’ясувалося, може полягати навіть не у відкритті нових обставин. Суд нерідко бере до уваги обставини злочину, мотиви, саму особу, яка вчинила злочин. Беруть до уваги і факт тяжкої адаптації після в’язниці, потребу відновлення цінності для суспільства особи, яка вчинила злочин.
Про необґрунтованість у багатьох випадках пом’якшення покарання засуджених наголосив у своєму листі до ВСУ і Генпрокурор України Г. Васильєв, який зазначив, що інколи судді ВСУ свідомо приймають незаконні рішення про пом’якшення покарання з розрахунком на неможливість їх подальшого перегляду.
Ну що ж, Жан Паньє вже сповна скористався механізмом апеляційних скарг. Термін йому практично зменшили удвічі (замість восьми з половиною — чотири з половиною роки), зменшено і суму виплат. Але на цьому засуджений і його адвокати зупинятися не мають наміру. Мета — довести, що злом приміщень — це не що інше, як самоправство. Але відрізнити злодійство від самоправства можна навіть без глибинних юридичних знань, вистачило б знання мови (до речі, пан Паньє, незважаючи на багаторічну активну діяльність в Україні, не володіє ні російською, ні українською). З другого боку, не може не вражати універсальне формулювання ст.356 КК України, що дає визначення самоправства. Отож це виявляється не що інше, як «самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, які завдали шкоди правам та інтересам громадянина, і правомірність яких оспорюється».
«...Вчинення будь-яких дій» дає змогу практично будь-яке діяння, вчинене всупереч законній процедурі, розглядати як самоправство. Як відомо, саме об’єктивний бік є «видимою» складовою злочину, у зв’язку з чим суди нерідко змішують самоправство з вимаганням, викраденням, розбоєм тощо. З другого боку, з огляду на більш м’які санкції ст.356 КК, злочинці мають можливість виправдати свої суспільно небезпечні дії бажанням захистити свої інтереси, хоча їхній намір було спрямовано на вчинення іншого злочину.
Отже, тільки високий професіоналізм суддів може бути гарантією того, що зусилля слідчих органів у справі Жана Паньє не буде девальвовано.
