На парламентських слуханнях «18-та річниця Чорнобильської катастрофи. Погляд у майбутнє», які відбулися 21 квітня, виступив член Ради Республіки Національних зборів Республіки Білорусь, посол з особливих доручень МЗС РБ Микола ВОЙТЕНКОВ:
— Аварія на Чорнобильській атомній станції завдала Білорусі, державі з 10-мільйонним населенням і невеликою територією, непоправної шкоди, підірвала здоров’я, поламала тисячі доль. У перші місяці після катастрофи практично все населення республіки зазнало впливу радіоактивного йоду, що призвело до безпрецедентного у світовій історії зростання захворюваності щитовидної залози, насамперед у дітей.
Забруднення цезієм-137 і сьогодні зазнає 21 відсоток усієї території республіки, або більш як 43 тисячі квадратних кілометрів, переважно в Гомельській, Могилевській і Брестській областях. Забруднення стронцієм-90 виявлено на площі 21 тисяча квадратних кілометрів у Гомельській і Могилевській областях, що становить близько 10 відсотків території республіки.
У нинішніх непростих економічних умовах Білорусь робила все можливе для захисту населення і насамперед для його оздоровлення, забезпечення виробництва чистих продуктів харчування. За минулі роки виконано великий обсяг робіт з подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. Здійснено дві державні чорнобильські програми. Нині реалізують третю, розраховану до 2010 року. Парламентом Білорусі створено відповідну законодавчу і нормативно-правову базу для виконання цих програм.
Із регіонів радіоактивного забруднення відселено 137,6 тисячі осіб. Для переселенців побудовано більш як 66 тисяч квартир і будинків, зведено 239 селищ в екологічно чистих районах республіки з необхідною інфраструктурою (школи, дитячі садки, лікарні і поліклініки) і підприємствами сервісу. Облаштовано селища і компактні місця проживання переселенців.
Протягом 18 років, що минули з часу катастрофи, виконано великий обсяг захисних заходів в агропромисловому комплексі, налагоджено систему радіаційного контролю і моніторингу. Це дає змогу аналізувати якість виробленої сільськогосподарської продукції на забруднених землях.
Особливу увагу довелося приділити програмі медичного обслуговування населення у постраждалих районах. За активної підтримки уряду, а також завдяки гуманітарній допомозі з боку міжнародної спільноти вживають заходів для ретельнішого аналізу стану здоров’я людей. У Гомелі почав працювати побудований під патронажем Президента Республіки Білорусь Олександра Лукашенка Республіканський науково-практичний центр радіаційної медицини й екології людини, якому доручено координацію роботи зі спецдиспансеризації постраждалого населення не лише Білорусі, а й найближчих регіонів України і Росії.
Рівень медичного обслуговування у районах, що постраждали, сьогодні такий, що за станом здоров’я населення ведеться постійне спостереження.
Щорічне проведення медичних оглядів, лікування і оздоровлення дали можливість стабілізувати деякі показники здоров’я постраждалого населення.
Чітко діє система соціального захисту постраждалих усіх категорій. Найбільше соціальними пільгами користуються особи, які стали інвалідами внаслідок катастрофи, а таких у республіці нині 10000 осіб, зокрема й діти. З 200 мільйонів доларів, наданих нинішнього року з республіканського бюджету на подолання наслідків катастрофи, стаття витрат на компенсації і пільги постраждалим від неї найзначніша — близько 50 відсотків.
Незважаючи на економічні труднощі, білоруська держава виділяє гроші на соціальну підтримку. Відповідно до Закону Республіки Білорусь «Про соціальний захист громадян, які постраждали від катастрофи на Чорнобильській АЕС» щорічно 250 тисяч осіб, із яких 212 тисяч дітей, мають безплатне санаторно-курортне лікування й оздоровлення. Пріоритет тут надають дітям, які проживають у зонах послідовного відселення і з правом на відселення. Створено і розвиваються психологічні служби, призначення яких — поліпшення настрою кожної дитини, зняття стресового стану, формування і зміцнення віри в успіх проведеного санаторно-курортного лікування й оздоровлення.
Соціальна підтримка — безплатне харчування дітей, які проживають на забруднених радіонуклідами територіях, а його одержують сьогодні близько 300 тисяч школярів, учнів професійно-технічних училищ і технікумів, — на думку більшості населення, найвідчутніша з боку держави.
Особливу увагу Президент і уряд Білорусі приділяють питанням будівництва житла в постраждалих від аварії регіонах. Близько 25 відсотків капітальних укладень, призначених для подолання наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС, щорічно спрямовують на будівництво житла для переселенців, інвалідів унаслідок Чорнобильської аварії. Пріоритетним завданням сьогодні є і закріплення кадрів у постраждалих районах: фахівців сільського і житлово-комунальних господарств, педагогічних і медичних працівників. Для них у 2001—2005 роках має бути побудовано 1150 квартир і будинків.
Сьогодні збільшуються обсяги робіт з газифікації населених пунктів, які перебувають у несприятливих екологічних умовах, і продовження будівництва газопроводів-відводів і газорозподільних мереж. У забруднених районах у найближчій перспективі плановано газифікувати близько 80 тисяч будинків.
Гострою проблемою залишається виробництво зерна на продовольчі цілі на півдні Гомельської області. В уражених районах багато сільськогосподарських і промислових підприємств, які опинилися у складних економічних умовах: позначаються дефіцит кадрів, слабка матеріальна база і, як наслідок, низькі фінансові показники. Життя змусило створювати економічні і господарські передумови для повернення їх до нормальних умов функціонування. Знання і накопичений досвід дали можливість дещо відступити від політики категоричного «заборонення». Розробляють принципово нові підходи до соціально-економічної реабілітації територій, що постраждали. Поставлено завдання розвивати їх, перепрофілювати виробництво. Нині Білорусь приступає до розробки проекту Концепції з подолання наслідків Чорнобильської катастрофи на 2006—2010 роки.
Головною метою Концепції на тривалу перспективу є соціально-економічна реабілітація територій радіоактивного забруднення, під якою розуміють комплекс соціально-економічних, екологічних, організаційно-технічних заходів, спрямованих на соціальний захист громадян, постраждалих від радіаційного опромінення, оздоровлення середовища проживання, розвиток виробничо-технічного та інтелектуального потенціалу.
Виробнича діяльність на цих територіях має здійснюватися без шкоди для нинішніх і майбутніх поколінь, з огляду на технології подолання радіаційного чинника, норм і правил життєдіяльності людей.
Це насамперед — створення у постраждалих регіонах особливих умов економічного сприяння, а саме пільгового оподатковування, відкриття вільних економічних зон, пільгового мікрокредитування.
Досягненню цієї мети слугуватимуть і рішення уряду Білорусі про концентрацію засобів Чорнобильської програми на виконанні найактуальніших завдань у постраждалих районах, а також прийняті на державному рівні рішення про будівництво житла для закріплення кадрів у цих регіонах. З метою посилення інвестиційної активності у 2001 році було прийнято Указ Президента Республіки Білорусь про встановлення пільгової ставки оподатковування для нових підприємств, створюваних на найзабрудненіших територіях.
У цьому ж контексті створюються і міжнародні проекти і програми нового покоління, серед яких, зокрема, Міжнародна програма КОР (СОRЕ) «Співробітництво для реабілітації». Акцент у ній зроблено саме на активному залученні місцевих жителів і фахівців до організації і реалізації соціально-економічних, медичних радіоекологічних, інформаційних та інших проектів.
Тож, Республіка Білорусь розпочала реалізацію нового покоління чорнобильських ініціатив, спрямованих на сталий розвиток забруднених територій. Колись міжнародне чорнобильське співробітництво обмежувалося одержанням закордонних гуманітарних вантажів, оздоровленням за кордоном білоруських дітей. Але настав час, коли ми мусимо виходити на якісно новий рівень міжнародного чорнобильського співробітництва.
Нині наявний інтерес міжнародного співтовариства до чорнобильського співробітництва і навіч практичні спроби що-небудь зробити в цьому напрямку. Цей інтерес відображений і в ініціюванні нових проектів ООН: Чорнобильський форум МАГАТЕ, прийняття чергової, 9-ї за ліком, чорнобильської резолюції ООН. Міжнародна спільнота визнає масштаб постчорнобильських проблем у Білорусі і їх національний характер, що знайшло відображення у звіті ООН «Гуманітарні наслідки Чорнобильської катастрофи. Стратегія реабілітації», доповіді Світового банку «Білорусь: огляд наслідків Чорнобильської катастрофи і програм з їх подолання», а також у висновках послів країн Євросоюзу, які відвідали постраждалі білоруські території у 2001 році. Міжнародна спільнота починає розуміти цінність досвіду, накопиченого в наших країнах, і його унікальність.
На жаль, є нині у стані міжнародного чорнобильського співробітництва і те, що засмучує. Це насамперед відсутність координації міжнародних дій Білорусі, України, Росії. Сьогодні на міжнародній арені три постраждалі країни видаються роз’єднаними. Кожний каже про щось своє, чим лише сприяє прийняттю невигідних для наших країн рішень на міжнародному рівні. Донині не розроблено і загального підходу до довготривалої стратегії реабілітації. А даремно! Спільними зусиллями ми впораємося з багатьма болючими проблемами, відновимо нормальну життєдіяльність у постраждалих від Чорнобильської аварії районах.
