Перший заступник Голови Верховної Ради України Адам Мартинюк 7—9 травня перебував у Любешівському районі Волинської області. На своїй малій батьківщині він узяв участь у вшануванні земляків—ветеранів Великої Вітчизняної війни.
7 травня багатолюдний мітинг відбувся в селі Мала Глуша. Тут біля пам’ятника полеглим, на якому викарбовано 118 прізвищ односельчан — воїнів Радянської Армії і партизан, які загинули в боях за свободу і незалежність нашої Батьківщини, зібралися мешканці не лише цього села, а й сусідніх.
Адам Мартинюк щиросердно поздоровив людей із радісним святом Перемоги, побажав їм щастя і благополуччя, міцного здоров’я і довгих років життя. Він вручив учасникам війни державні нагороди, а кавалеру багатьох бойових орденів і медалей Адаму Солонинчику — автомобіль «Славута». Як другий секретар ЦК Компартії України Адам Мартинюк від імені своїх колег по партії — членів парламентської фракції комуністів вручив ветеранам цінні подарунки і матеріальну допомогу.
8 травня Адам Мартинюк виступив перед ветеранами війни та праці, жителями Любешіва і району в місцевому будинку культури. Потім з нагоди 60-річчя визволення України від німецько-фашистських загарбників із творчим звітом «Тобі, мій синьоокий краю, звитяга наша, пісня і любов» виступили колективи художньої самодіяльності — учасники обласного огляду аматорської творчості.
Особливо бурхливими оплесками присутні зустрічали й проводжали фольклорний колектив матерів-героїнь із села Бірки. Зараз цим жінкам по 60-70 років. А скільки самих лише колискових переспівали вони протягом свого нелегкого життя, адже кожна народила і виховала по десятеро і більше дітей, а ще онуки, правнуки. І я згадую, як нещодавно їх вітала стоячи, гучними оплесками вимоглива і вибаглива столична публіка за успішний виступ на творчому звіті майстрів мистецтв Волинської області у національному палаці «Україна».
9 травня перший заступник глави парламенту взяв участь у мітингу-реквіємі біля обеліска Скорботній матері і могили Невідомого солдата у селищі міського типу Любешіві. Люди пам’ятають, що за Перемогу віддали своє життя п’ять тисяч їхніх земляків, пам’ятають, що фашисти у 1943 році спалили дощенту село Окуріку.
Адам Мартинюк також узяв участь і в інших заходах, які в ці травневі дні проводили в районі. Він тепло поздоровив земляків зі святом Перемоги, із Днем Матері, поінформував їх про прийняті Верховною Радою України постанову «Про відзначення 60-річчя Перемоги та визволення України від фашистських загарбників», Закон «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», інші законодавчі акти соціального спрямування. Перший заступник Голови Верховної Ради підкреслив, що моральність влади і суспільства вимірюються передусім рівнем турботи про ветеранів — колишніх фронтовиків, партизанів, підпільників, трудівників тилу, солдатських удів.
На одному із зібрань схвильовано виступив батько Адама Мартинюка — заслужений фронтовик Іван Йосипович Мартинюк. Він, зокрема, сказав: «День Перемоги — це не тільки 9 травня 1945 року. Для нас, воїнів тих далеких, але таких пам’ятних вогненних років, кожен день війни був Днем Перемоги. Адже і відступаючи, і наступаючи, наші солдати щодня, щогодини як могли кували, наближали Перемогу. І вистояли, витримали, а врешті-решт, і здолали ненависного ворога. На старості літ я пишаюся тим, що мій старший син названий на честь мого старшого брата Адама, який загинув на фронті, три інші мої сини, мої онуки, як і все післявоєнне покоління, гідні нашої славної Перемоги».
У рідному селі Ветли Адам Мартинюк ознайомився з тим, як просувається будівництво середньої школи, у фінансуванні якого він бере безпосередню участь. Відвідав також центральну районну лікарню. І всюди — щирі зустрічі з людьми, квіти і пісні, відверті розмови про наболіле.
У поїздці районом Першого заступника Голови Верховної Ради України супроводжували народний депутат України Станіслав Пхиденко, голова Волинської обласної ради Василь Дмитрук, голова районної держадміністрації Петро Бишевич, голова районної ради Василь Гриневич, депутати обласної ради від Любешівщини Валерій Панасюк та Іван Кобак.
Говорить голова районної ради Василь Гриневич:
— Ми від усієї душі вдячні нашому землякові, шановному Адамові Івановичу, що він знайшов час і розділив з нами це величне свято — Свято Перемоги. Кожен його приїзд на рідні креси — то для нас конкретна і продуктивна допомога. Можна сказати, що він живе нашим життям, глибоко вникає в ті чи інші місцеві проблеми, допомагає чим тільки може в їх розв’язанні.
Адам Іванович сприяв наданню нам субвенцій на капітальний ремонт очисних споруд і каналізаційної мережі, підвісного моста через річку Стохід у райцентрі. З його легкої руки виходить наша районна газета «Нове життя». Ми сподіваємося з його допомогою здійснити газифікацію сільських населених пунктів, відкрити реанімаційне відділення в центральній районній лікарні, впорядкувати дороги. Та особливу цінність мають для нас його слушні, мудрі поради з тих чи інших питань життя громади, місцевого самоврядування.
Зрозуміло, ми горді з того, що наша поліська земля дала Україні таку визначну людину — Адама Мартинюка, що саме тут він народився, тут формувався його характер, починався його трудовий шлях, саме звідси, від отчої домівки із материнським благословенням він пішов у велике життя.
На жаль, через свою природну скромність Адам Мартинюк не балотувався до Верховної Ради України по нашому виборчому округу. Я впевнений, що за нього наші люди віддали б свої голоси стовідсотково. Та коли і куди не приїхав би Адам Іванович, земляки завжди і всюди зустрічають його як найдорожчого гостя — хлібом-сіллю та його улюбленою піснею «А льон цвіте синьо-синьо, а мати жде додому сина...».