Про тих, хто відправляє великі кораблі у велике плавання

Великому кораблю — велике плавання. Цей вислів рефреном проходить через біографію флагмана вітчизняного суднобудування — миколаївського заводу «Океан». Рік народження підприємства — 1951-й. Наприкінці 50-х (уже минулого століття) підприємство освоїло будівництво самохідних морських суховантажих суден, налагодило серійний випуск блоковим методом рефрижераторних суден. На початку 70-х було введено в експлуатацію один з найбільших у галузі й Європі сухий док. А в 90-ті завод виготовляє судна на експорт. Продукція миколаївського «Океану» виходить на міжнародний ринок. У 1994-му зареєстровано відкрите акціонерне товариство «Суднобудівний завод «Океан». 1998—2000 рр. —криза. За цей час жодне судно не вийшло із заводської верфі. У 2000 році 78 відсотків акцій заводу придбала голландська компанія «Дамен Шипярдс Груп». Збори акціонерів перейменовують підприємство в «Дамен Шипярдс Океан»... І знову «Океан» відправився у велике плавання в акваторію вже ринкової економіки.

Найбільші випробування, всупереч державним деклараціям про пріоритетний розвиток, на загальному тлі економічного спаду 90-х років припали на суднобудівну галузь. Це були: втрата замовлень і фінансування, відсутність довгострокового кредитування.

Криза, як цунамі, захлеснула «Океан». Він, утім, як і більшість підприємств, наштовхнувся на риф практично фінансового краху, причини якого полягали і в лібералізації цін, і у валютній політиці держави, і в його власній структурі, на балансі якої перебувала велика соціальна сфера тощо. Все це не могло не позначитися на собівартості суден. Спад виробництва за 1998 рік становив 73 відсотки, заборгованість у зарплаті — більш як 12 млн., весь персонал, а це 6 тисяч осіб, перебував у вимушених відпустках. Було порушено справу про визнання підприємства банкрутом.

Врятували від цілковитого краху миколаївське суднобудівне підприємство, на думку Миколи Павловича Романчука, два закони, спрямовані на стабілізацію галузі: Закон «Про державну підтримку суднобудівної промисловості України» і Закон «Про спеціальну економічну зону «Миколаїв». Саме ці документи забезпечили пільгове оподатковування, дали можливість знизити собівартість суден, підвищили інвестиційну привабливість миколаївського «Океану». Адже без фінансової допомоги самостійно завод навряд чи переборов би кризу. У ролі інвестора виступила велика голландська корпорація зі світовим ім’ям «Дамен Шипярдс Груп».

— Ми пішли новим, ще не випробуваним в українському суднобудуванні, курсом — шляхом приватизації і залучення зарубіжного інвестора, — згадує генеральний директор «Океану» Микола Романчук. — І вже протягом двох років інвестор погасив усю заборгованість у зарплаті, мільйони бюджетних боргів. А головне — завод запрацював.

— Мені хотілося б подякувати зарубіжному інвесторові, — каже народний депутат України Олександр Кузьмук. (Кузьмук обирався у Верховну Раду по Миколаївському округу і добре знає проблеми своїх виборців). — Напевно, було нелегко ризикувати, вкладаючи тоді гроші в українське підприємство. Треба бути ідеалістом і романтиком, бачити в даному проекті перспективу. Прагматизму в голландців не було жодного. Незважаючи на негативні моменти (бюрократію, розвал підприємства тощо), вони повірили у прибутковість «Океану». Нині пакет замовлень заводу перевищує пакет кращих радянських часів. Для мене це показник.

... 16 грудня 2003 року в історії заводу ОАО «Дамен Шипярдс Океан» відбулася важлива подія. Було закладено головне суховантажне судно. З цього моменту завод знову почав будівництво суден для морського флоту України.

— Розвивається підприємство за західною моделлю, відповідати якій нелегко, — зазначає Романчук. — Це стало очевидно уже на початку роботи із зарубіжною компанією. Певні труднощі «відповідності» відчули у всіх галузях діяльності: плануванні виробництва, ефективній організації процесу праці, неухильному дотриманні дисципліни. До того ж психологічно ускладнювало завдання усвідомлення того, що «працює» приватний капітал. Сьогодні у виробничому асортименті «Океану» суховантажні судна різних призначень: контейнеровози, танкери-хімовози, танкери-заправники, комбіфрейтори, океанські буксири, судна «річка-море» і плавзасоби інших призначень. Також підприємство має досвід будівництва промислових рефрижераторів, супертраулерів, рибообробних баз, унікальних крилеловів, найскладніших науково-дослідних, суховантажних і нафтонавалювальних суден великих габаритів.

— Я гадаю, що навіть у розвиненій країні, у такій важкій галузі, як суднобудування, не може бути абсолютної стабільності, — коментує ситуацію, що склалася останнім часом у вітчизняному кораблебудуванні, народний депутат України Олександр Кузьмук. — У радянські часи першого секретаря обкому партії більше лаяли за огріхи в будівництві кораблів, ніж за неврожай. Україна у спадщину від Союзу одержала величезне багатство в цій галузі. І водночас — міну сповільненої дії. У 1991 році весь ринок збуту рухнув. Україна залишилася зі своїми заводами і тисячами робітників. Але цей потенціал (більш як півтора десятка суднобудівних і судноремонтних заводів) перестав бути затребуваним.

Для зміни ситуації потрібна національна програма розвитку суднобудівної галузі. У країні кораблебудування має бути серед пріоритетних виробництв. З досвіду країн з розвиненою економікою ми знаємо, що кожне робоче місце в суднобудуванні забезпечує ще 4—5 робочих місць у суміжних галузях промисловості. До того ж суднобудування — експортно орієнтована галузь, що може дати великі доходи. Але для того, щоб одержати прибуток, треба підтримати вітчизняне суднобудування. І на законодавчому рівні ми вже це робимо. Депутати фракції партій Промисловців і підприємців і «Трудова Україна» ініціювала закон, за яким базові галузі економіки України, насамперед суднобудування, одержали право на податкові канікули. І це робить нашу економіку привабливою для інвестицій.