Львівська залізниця зазнає збитків через істотне підвищення цін на сировину, продукцію та товари, необхідні для забезпечення перевізного процесу. Економічний аналіз та прогнозування дають підстави вважати, що підвищення цін протягом першого кварталу 2004 року без зростання тарифів на залізничні перевезення призведе до збитків залізниці на цей рік у обсязі 146 мільйонів гривень. Така ситуація обернеться збитками і для користувачів, пасажирів.
На прохання редакції проблему коментує начальник Львівської залізниці Богдан ПІХ.
— У всіх підрозділах нашої залізниці, в трудових колективах докладно проаналізували й обговорили проблему нинішніх виробничих відносин «Укрзалізниці» як державної структури із приватними підприємствами, акціонерними товариствами, які вдалися до невмотивованого підвищення цін. Я назвав би цю ситуацію колективним самообманом. Бо, зрештою, залізниця не існує сама по собі і для себе. Її послугами користуються ті само структури, які влаштували безпрецедентні гонки із позицій — «після нас хоч трава не рости». Годі знайти інші пояснення.
То чи варто дивуватися, що за таких обставин Україну не визнано державою із ринковою економікою? Натомість маємо велетенський «базар», де ніхто не відчуває впевненості в завтрашньому дні. Ну, гаразд, сьогодні ти «відірвав» ласий шмат, а завтра?
Назву лише деякі цифри. Зростання цін на будівельні матеріали у порівнянні з минулим роком становить від 17 до 55 відсотків. Зокрема, труба сталева подорожчала на 35 відсотків, арматура — на 23. Ціни на запчастини зросли в діапазоні від 5 до 41 відсотка. Особливо дорогим стало обладнання. На лампи загального призначення ціни зросли на 51 відсоток, залізничні лампи — на 78 відсотків. Я вже не кажу про відоме зростання цін на електроенергію та енергоносії.
У лютому цього року ми змушені були звернутися з листом до голови Львівської облдержадміністрації Олександра Сендеги. Повідомили, що через зростання цін залізниця не може укласти угоди на придбання електролампової продукції від ВАТ «Іскра» та ВАТ «Львівський мехсклозавод» для виконання «Програми перспективного розвитку транспортного та дорожнього комплексу Львівської області на 2003—2007 рр.». У відповідь отримали лист-пояснення від в. о. генерального директора ВАТ «Іскра» Я. Козіброди:
«Повідомляємо Вас, що протягом 4 кварталу 2003 року та січня—лютого 2004 р. відбувалося зростання цін на сировину, матеріали, енергію, перевезення. На соду ціни зросли більш як на 40 %, на молібден — 30%, зростають ціни на алюміній, мідь, пісок, поташ, кислоти і т. д. У зв’язку з цим було переглянуто ціни на нашу продукцію».
У списку тих структур, що «переглянули ціни», залізниці поки що немає. Мораторій виявився одностороннім. Не важко підрахувати, якими наслідками це обернеться не лише для галузі, а й для широкого загалу користувачів і врешті — держави в цілому.
Усім відомо, що останніми роками саме транспортна галузь «підтягнула» промисловість, економіку держави. Зокрема, збудовані чи відреставровані підрозділами Львівської залізниці промислові та соціальні об’єкти стали загальновизнаними візитками «європейськості». А що далі? Повернемося у вчорашній день?