Менше вкусиш, швидше ковтнеш

З 1 травня Євросоюз (ЄС) поповнився десятьма новими державами. Кордони Європейського союзу підійшли впритул до України.

На наших західних кордонах виросла хоча й не Берлінська стіна, але добрячий частокіл.

Напередодні цієї події у Брюсселі відбулася конференція «Україна—ЄС», де вітчизняний бізнес намагався самотужки прокласти дорогу до Союзу. Як розповів президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах, представники нашої делегації пробували отримати бодай якісь гарантії з боку ЄС стосовно конструктивного вирішення найпроблемніших питань євророзширення — лібералізації візового режиму, збільшення обсягів прикордонного співробітництва і торговельних квот на металургійну та агропромислову продукцію, введення мораторію на проведення антидемпінгових розслідувань щодо України в нових країнах—членах, надання соціальних преференцій, цільову підтримку інвестиційних проектів в стратегічних галузях (машинобудування, енергетика) тощо.

Утім, на компенсацію втрат унаслідок розширення ЄС нам, певно, поки що розраховувати зарано. Це непокоїть вітчизняний бізнес. З одного боку, членство в ЄС — це відкритий внутрішній ринок Євросоюзу в рамках «чотирьох воль»: вільного пересування людей, товарів, послуг і капіталу. З іншого — денонсація угод про вільну торгівлю з балтійськими країнами, зміни митних зборів, структури експорту-імпорту з найближчими сусідами. Відтак втрати України сягатимуть за півмільярда євро щороку. Денонсація угод про вільну торгівлю з балтійцями, приміром, коштуватиме близько 70 млн. євро, «сталеве» питання — 250 млн. євро, АПК — 70 млн. євро. Ринок нових членів ЄС Україна практично втрачає.

Всеохоплюючого характеру набирає зростання цін на внутрішньому ринку. Мабуть, рідко хто з автолюбителів, котрі в ці травневі свята-вихідні користувалися власним авто, не чортихався, коли зарулював на АЗС. Ціни на бензин — здирницькі. В першому кварталі цього року, як, до речі, й торік, підвищення цін зафіксовано у металургійній, обробній та хімічній промисловостях, вугільній галузі, електроенергетиці, нафтогазовому комплексі, машинобудуванні.

Вітчизняні підприємства, особливо переробні та машинобудівні, змушені віддавати перевагу дешевому імпорту, інвестуючи економіку чужих країн. Це, звичайно, не стосується монополістів — адже стратегічними сировинними підприємствами володіють саме вони, диктуючи пересічному підприємцю свою ціну. Деруть, як з рідного батька. Ситуація неприпустима. Федерація роботодавців України разом з УСПП б’ють на сполох: ще трохи і на нас чекає ціновий стрибок за торішнім «зерновим» сценарієм. Там переконані: менше вкусиш, швидше ковтнеш — зупинити зростання цін можливо за рахунок поступового припинення практики перехресного субсидування різних груп споживачів або одних видів послуг за рахунок інших, формування нормативних та оргзасад регулювання цін і тарифів, відповідності держрегулювання вимогам ринку тощо.

Розв’язання цінової проблеми насамперед потрібно розпочати із внесення змін до Закону України «Про ціни і ціноутворення», бо після його прийняття у 1990 році ситуація кардинально змінилася, значних коригувань зазнало податкове законодавство. Відстають від часу деякі постанови Кабміну.

Спеціальний аналітичний документ Єврокомісії свідчить, що за п’ять років після розширення ЄС до старої Європи із нової у пошуках роботи прибуде 1,1 мільйона осіб. Неминучий також відплив робочих місць із старої Європи до нової. Приклад уже показав «Фольцваген», який купив у 1991 році «Шкоду», а ще через кілька років відкрив в Угорщині «Ауді Угорщина Моторс» і нарешті у 1998 році заснував словацький «Фольцваген».

Головна причина перебазування відомих фірм — дешева, але достатньо кваліфікована робоча сила, мінімальні соціальні втрати.

Відтак неминуча нова хвиля міграції спеціалістів з України. Чи архіважливо буде нашому, приміром, кваліфікованому мулярові правдами і неправдами отримати дозвіл на роботу у Польщі, Чехії, Словаччині, Угорщині. Німецькі будівельники, приміром, зі страхом чекають на конкуренцію з боку споріднених фірм із Східної Європи, бо їм треба платити менше. А ким вони можуть бути укомплектовані? Правильно — українцями, менше яких у Європі отримують лише молдовани і білоруси.

Дискримінаційне становище українських трудових мігрантів підтверджує і Міжнародна організація праці, яка залучила нашу Федерацію роботодавців до реалізації Програми глобальної зайнятості. Вона передбачає зміну законодавства країн, які приймають мігрантів, підписання двосторонніх міжурядових угод з трудової міграції, врегулювання діяльності бюро з найму працівників та заходи із запобігання торгівлею людьми тощо.