Некоректна арифметика

Загальні збори акціонерів холдингової компанії «Київміськбуд» визнали роботу правління за 2003 рік задовільною і схвалили основні напрями діяльності на рік нинішній, спрямувавши 6799 тисяч гривень на виплату дивідендів.

Президент ВАТ «ХК «Київміськбуд» Володимир Поляченко на брифінгу після зборів мав вигляд іменинника. За п’ять років обсяги капітального будівництва зросли в 2,3 разу. Середня заробітна плата більш як 40-тисячної армії будівельників — у 2,4 разу (до 803 гривень). Якщо 1999 року звели 402 тисячі квадратних метрів житла, то 2003-го — 679, тобто в 1,7 разу більше. Питома вага «Київміськбуду» на столичному ринку нерухомості вже становить не 55, а більш як 67 відсотків. Показово, що 95 відсотків житла холдинг будує за кошти населення. Обсяги залучених коштів торік проти 1999 року зросли у 3,6 разу (у доларовому еквіваленті в 3,3 разу). Що не кажіть, а головна прикмета таких прес-конференцій — це враження, які залишають по собі переконливі цифри, спогади про події двадцятирічної давнини, перспективні плани ( цього разу Володимир Аврумович повідомив про задільну і пускову програму, розраховану на три роки) і, власне, сама постать міцного господарника-монополіста. Високі показники — приємні враження, що називається — без гострих кутів. Але здебільшого — для журналістів. Акціонерів, які розглянули на зборах десять питань про прибутковість, ефективну діяльність менеджменту, корпоративну єдність і цілісність підприємств та організацій компанії, звісно, більше цікавили гострі кути. Володимир Поляченко звертався до журналістів, а дискутував ніби з ними, акціонерами.

Поголос про дивовижні надприбутки компанії, стверджує Володимир Поляченко, не відповідає дійсності. Розглядати прибуток як різницю між коштами, виділеними на будівництво, і ціною, за якою продається житло, некоректно, адже ще є інфраструктура: тепло- і каналізаційні мережі, ліфтове обладнання тощо. Слід врахувати і багатомільйонні видатки за гідронамив території, переведення земель з розряду сільськогосподарського призначення, на відселення мешканців з непридатних для прожиття будинків (мікрорайон Позняки-2, Козачий мікрорайон та ін.). Зрештою, ще є 10 відсотків житлоплощі в центрі, 5 — в інших районах, яка віддається столичній громаді, до 30 — районним адміністраціям, відрахування на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури. За арифметикою будівельників, їм лишається 50 відсотків прибутку на кожному об’єкті. А з огляду на видатки («гідронамивання триває рік-два, а платити заробітну плату більш як 40-тисячному колективу компанії треба...») і забудову здебільшого на інвестиційно малопривабливих майданчиках рентабельність будівництва становить лише 6—7 відсотків.

Згадавши, як стрімко зросли ціни проти минулого року на сортовий прокат (арматуру, балку, квадрат, косинці), цемент, будівельну кераміку, я вже, було, подумав, що монополісти також плачуть. Однак з’ясувалося, що будівельні матеріали надходять за прямими угодами і фіксованими цінами. З металом, скажімо, не мали проблем, дякуючи давнім партнерським зв’язкам з «Криворіжсталлю». Сьогодні вартість металу для киян нижча, ніж торік! Напівобрізна дошка, щебінь, утеплювач надходять до київбудівців також за цінами, нижчими від ринкових. Проте, стверджує глава компанії, будинок вартістю менш як чотириста доларів за квадратний метр не побудуєш, на Троєщині його вартість — 500, на Хрещатику — вдвічі більше. За теперішнього споживчого попиту — за менше і не продадуть.

Можна взяти кредит. Проти 1999 року обсяги кредитування зросли більш як у п’ять разів. Торік проти 2002-го кредитами скористалися на 30 відсотків більше позичальників. І це природно, оскільки крім «Київміськбуду» та банку «Аркада», запевняють журналістів, поки що ніхто не пропонує кредити на термін до 30 років. Хіба не цікаво, ЧОМУ? Чи не тому, що кожен розсудливий банкір побачить у механізмі довгострокового кредитування «Київміськбуду» і «Аркади» ризики фінансової піраміди, яка спирається на доморощену теорію ймовірності: перекривати власні зобов’язання клієнтськими. Можна, звісно, і так, якщо економіка стрімко зростає, а заощадження населення зростають на 215 відсотків, як минулого місяця! Але за наявності індустріального перегріву і високої ймовірності зниження активності на зовнішніх ринках, як тепер, усе може скінчитися дуже плачевно. І для банку «Аркада», і для «Київміськбуду», і для їхніх кредиторів. Хотілося б сподіватися, що будівельники і банкіри це усвідомлюють.

Але мене особисто не заспокоює, а насторожує неприхована самовпевненість Володимира Поляченка. Коментуючи свої набутки в банку «Аркада», він радить не шукати сенсації. І згадує Білла Гейтса, який, втративши мільйон, виходить на люди з дружиною усміхаючись. Як на мене, некоректна арифметика починається саме з некоректних порівнянь.