Чим багаті, тим і раді?

Асоціація заповідників і музеїв Криму активізувала зусилля, спрямовані на збереження унікального музейного комплексу півострова. Взято під контроль понад 40 тисяч заповідників, краєзнавчих, літературно-меморіальних, художніх музеїв і картинних галерей. Гасло цієї діяльності — «Музеї Криму повинні отримати статус об`єктів пріоритетного розвитку». Адже курортно-туристичні перспективи півострова прямо пов`язані з розвитком музейної справи.

Отож асоціація змушує місцеву владу допомагати музеям оформити права на приміщення, юридично закріпити за музеями землю. Завдяки підтримці Верховної Ради і уряду автономії виправлено ситуацію в Алупкинському палацово-парковому заповіднику, де місцева влада почала приватизацію кількох «службових» об`єктів, бо вони, мовляв, комунальна власність!.. Багато робиться для надання музейного статусу палацовим комплексам. Передусім, унікальному палацові еміра бухарського (нині палац на території санаторію російського ЧФ, хоч раніше тут був Східний музей).

Взялися зробити відкритим для відвідування уславлений Юсуповський палац в Кореїзі. Поки що Юсуповський музейний комплекс — в руках приватних господарів, які майже не влаштовують екскурсій. Та й ціни за вхід недоступні для більшості туристів.

Доводиться протистояти зазіханням і на найбільший заказник —Кримський природний заповідник. Його площа — близько 44 тис. гектарів, тут понад 1,1 тис. видів рослин, зокрема понад двісті дерев-гігантів. Водиться форель, кримський підвид благородного оленя, що зберігся відтоді, як ця казкова територія призначалась для царських і «генсеківських» полювань.

— Не можна обмежувати доступ у музеї, використовувати їх тільки для офіційних зустрічей! — доводять активісти асоціації і згуртована ними громадськість. Спільними зусиллями вдалося відстояти відкритий статус найпопулярніших у туристів музейних палаців-заповідників Лівадії, Масандри й Алупки, на перепрофілюванні яких наполягала адміністрація Президента України. Через своє держуправління справами АП прагнула знову надати їм «царського» статусу. Сам Л. Кучма дав доручення тодішнім прем`єр-міністрам України й Криму: «Вивчити питання приналежності (форми власності) Лівадійського палацу-музею і Алупкинського державного палацо-паркового музею-заповідника і <...> провести заходи для їх передачі в управління Державному управлінню справами». Відстояти палаци вдалося завдяки масовому громадському рухові під гаслом «Палаци — міжнародна гордість Криму».

Доводиться відбиватися і від Управління справами російського президента. Там дуже хотіли «совместно использовать или передать российской стороне 19 санаториев, которые ранее принадлежали ЦК КПСС и Совмину СССР». Здається, поки що відстояли, хоча тодішній російський генконсул Свиридов зверхньо заявляв: щодо всіх цих оздоровниць вже є домовленість з адміністрацією Президента України.

Тим часом приватна любов наших і сусідніх зверхників до пам`яток культури росте! Таке враження, що є таємний план захоплення найкращих і найцінніших споруд та заповідних місць Криму. Апетити сановників з Києва співмірні лише з апетитами їхніх московських колег. Кримські депутати вже внесли до порядку денного чергової сесії намір передати у вічну власність Москви відразу чотири престижні ялтинські та євпаторійські оздоровниці. Вже й звернення ВР Криму до українського парламенту і прем`єр-міністра В. Януковича підготовлено «о признании прав собственности Российской Федерации на санатории, подчиненные мэрии Москвы и расположенные на территории АРК»!

Але ж за законами нашої держави все, що є на її території, належить народові України. Є й протокол між Росією та Україною, де сказано: вся власність на території України є українською. Росія ж може претендувати на спірну власність, якщо доведе своє право на неї. От для полегшення цієї справи і множаться російсько-українські товариства з цілими полками спеціально підібраних юристів, для яких передача власності з держави в державу не така й складна річ. Адже ще 11 років тому між Україною і Росією підписано спеціальну угоду, за якою кожна сторона може підтвердити право своєї власності на якийсь з об`єктів на території іншої сторони. Варто лиш підготувати документи, що якось доводять це право.

Тож без створення при кримському і українському урядах та громадських організаціях експертних рад фахівців, зокрема й музейної справи, не обійтися. Лише вони зможуть розглянути весь грандіозний перелік пам`яток і палацових комплексів і визначити нарешті їх статус. А поряд із шедеврами вітчизняної та світової культури в Криму є ще близько 300 народних музеїв. Вони теж у біді, бо стали нічиїми — у зв`язку з реорганізацією господарств, у віданні яких колись перебували. Занепадають, розграбовуються — і потребують негайної допомоги. Зволікати не можна.