Марія Скляренко і пам’ятає, і ні свого брата Павла. Їй було вісім років, коли восени 1943-го він пішов на фронт. Зберігся від нього лише один-єдиний лист.
«Здрастуйте, рідні мої, дорогі мамо і Марусенько, — знову і знову перечитує пожовклого аркуша Марія. — На світанку буде бій. Визволяємо від фашистської нечисті криворізьку землю. Отже, скоро побачимось і я обійму вас, рідненькі мої...»
З осені минулого року Дніпропетровщина почала відзначати визволення своїх міст і сіл у другій світовій війні. Відзначала і в лютому 60-ту річницю визволення криворізької землі. Чи пам’ятаємо ми тих, хто захистив колись Вітчизну від коричневої чуми?
«Зоря» — найстаріша в регіоні газета, котра у повному обсязі і послідовно відтворює для нащадків події минулої війни. Її передплатники щотижня отримують ще одну «додаткову» газету — «Ветеран Придніпров’я», випуски якої помітили навіть у Києві. Торік у жовтні на одній із своїх нарад Рада ветеранів Вітчизняної війни України «єдиний за форматом, кольором, якістю оформлення і різноманітністю актуальної тематики» зорянський «Ветеран» назвала найкращим в Україні. Саме на його сторінках під рубрикою «Листи з війни» і було опубліковано фронтову вісточку від полеглого Павла Скляренка...
«Зоря» виходить у світ з 1917 року, пережила всю складну і драматичну історію попереднього сторіччя.
За багато років склалося так, що головний передплатник цієї газети — селянський люд, якому сьогодні й дісталося чи не найбільше. І «Зоря» не розгубила своїх прихильників, не втратила довіри серед селян у тяжкі й переломні роки земельно-власницьких перетворень, вона зуміла залишитися з тими, хто тепер живе на селі.
«Зоря» однозначно на боці головної ідеї аграрної реформи: передусім селянин має стати господарем і власної землі, і власної долі. Ось від цього газета і не відступає. А віднедавна її читачі раз на тиждень одержують ще й газету-вкладку — «Господар».
Гарно і влучно написав головний редактор «Зорі» Вадим Климентьєв, що «господар» — це «Господа дар». Не знаємо, чи комусь було досі відоме таке тлумачення одвічного українського слова, та своїм «Господарем» «Зоря» допомагає самотужки давати собі раду.
Дніпропетровськ.
