Пацієнт виграв суд, а здоров’я таки втратив

«ГУ» уже повідомляв про те, що Ленінський суд Вінниці зобов’язав міську лікарню №1 сплатити 120 тисяч гривень одному із своїх пацієнтів. Обласний апеляційний суд залишив рішення без змін, зменшивши розмір моральної шкоди — 80 тисяч гривень. Відповідач вважає ухвалу упередженою, а тому оскаржуватиме її у Верховному Суді. Тим часом рахунки медичного закладу заблоковано. Лікарня, де працює 1200 осіб і лікується близько 500 хворих стаціонару, живе у борг.

Позивач — кандидат юридичних наук, заступник голови військового суду гарнізону. У позовній заяві поскаржився на неналежне виконання лікарем маніпуляції з біопсії тканин печінки, що призвело до видалення жовчного міхура.

Перед тим, як дати згоду на біопсію, пацієнт звернувся через Інтернет до 28 зарубіжних клінік. Консультувався, чи можна обійтися без даної процедури. У 60 відсотків отриманих відповідей було сказано те саме, про що говорили хворому лікарі міськлікарні №1: без біопсії не можна встановити точний діагноз.

Підозру на гепатит у пацієнта виявили лікарі Військово-медичного центру ВПС у Вінниці, де він перебував на стаціонарному лікуванні. Один із спеціалістів на той час був у відпустці, тому хворий вирішив проконсультуватися в міськлікарні №1.

Довідка. В Україні біопсію печінки проводять у десяти обласних центрах. У столиці така процедура коштує 108 гривень. Через живіт лікар вводить спеціальну голку, бере для аналізу тканини печінки. При цьому одні спеціалісти стверджують, що обов’язково треба користуватися апаратом УЗД, щоб чітко бачити, куди проникає голка. Інші, навпаки, продовжують робити це, як кажуть медики, пульпаторним методом: руками на дотик визначають край печінки і штрикають голкою «всліпу».

За словами нашого героя, лікар тричі(!) штрикав йому голкою у живіт. Кожного разу казав, що нічого не вдається дістати. Уже після першого разу, каже пацієнт, він відчув гострий біль. Хворий попросив вколоти знеболювальний препарат. Але перед процедурою лікар відпустив медсестру. Саме у неї був ключ від сейфа, де знаходилися необхідні ліки. Щоб вийти із ситуації, когось послали в аптеку. Та він повернувся зі словами: «Без рецепту препарат не відпускають». Почали виписувати рецепт, а хворий тим часом корчився від болю.

Він стверджував пізніше, що відчув, як усередині полилася якась рідина. Про це не переставав повторювати лікарям. Його направили в рентгенкабінет, який знаходився в іншому корпусі. Повезли на каталці. Перед виїздом з відділення дорогу заступила, очевидно, сестра-господарка, яка вимагала повернути ковдру. На вулиці зима, лютий. Хворий навпівроздягнений. Ледве умовили сестру відсторонитися.

Результатів рентгенобстеження хворий чекав у коридорі. «Білий халат», що вийшов з кабінету, сказав: «Платіть вісім двадцять». — «Але ж я голий, одяг залишився у відділенні і гроші теж...» Плівку віддали лише тоді, коли медсестра збігала за грішми. Лікар, який проводив біопсію, зауважив, що знімок зроблено не так, як потрібно. Опромінення довелося повторити.

Після цього, пояснює хворий, його «втішили»: проколу товстої кишки нема. Він запитав: що це значить? Йому відповіли: «До ранку все минеться». Але біль не вщухав. Хірурги час від часу заходили до палати, оглядали живіт (він був твердий, як дошка) і йшли радитися. О 17-й годині взяли аналіз крові. Поставили крапельницю. О третій ночі прийшла медсестра знову брати кров на аналіз. Запитала, чи є «перо» для проколу пальця. Дружина хворого пішла до чергової аптеки.

На ранок хворому краще не стало. Лікарі натомість твердили, що все буде гаразд. Дружина прийняла рішення перевезти чоловіка до Військово-медичного центру ВПС. Лікар не заперечував, але попросив зачекати, поки опише історію хвороби. За словами дружини, робив він це півтори години(!).

З історії хвороби, що знаходиться в міськлікарні №1: «... гострий перитоніт після пункції печінки з попаданням жовчі у черевну порожнину. Після уявного благополуччя почала наростати клініка перитоніту. На вимогу хворого його перевели до Військово-медичного центру для хірургічного лікування. Стан здоров’я під час перевезення бригадою «швидкої допомоги» —середньої тяжкості».

Головний хірург медичної служби ВПС, кандидат медичних наук, полковник Микола Драчевський:

— Хворий поступив до нас з надзвичайно блідим обличчям, у нього був твердий живіт. Не припинявся біль. Після обстеження підтвердився діагноз жовчного перитоніту. Операція, вона віднесена до вищої категорії складності, тривала більше чотирьох годин. За цей час ми видалили 700 мілілітрів жовчі. Під час очищення черевної порожнини застосували метод «дренування». Пошкоджений жовчний міхур довелося видалити.

Довідка. Якщо до лікування перитоніту не приступають протягом доби, за законами хірургії, це вважається запущеним випадком (пацієнт, про якого розповідь, провів у лікарні 22 години). Після зазначеного часу врятувати хворого значно важче. Обійтися без хірургічного втручання у таких випадках не можна.

Припущення військових лікарів. У хворого відмічено аномальний розвиток правої долі печінки. Йдеться про її зміщення щодо топографії. Саме цей факт міг стати на заваді під час проведення біопсії «всліпу».

Начальник медслужби ВПС України генерал-майор Петро Мельник:

— Після перенесеної складної операції, а також проходження реабілітаційного періоду нашим пацієнтом військово-лікарська комісія прийняла рішення про переведення його до групи обмежено придатних до військової служби. Заодно уточню: на лікування затрачено значні кошти.

Олександр Турський, головлікар Вінницької міськлікарні №1:

— Ми вважаємо розгляд справи необ’єктивним. Насамперед тому, що суд не взяв до уваги показань усіх свідків, зокрема, науковців Вінницького національного медуніверситету, бо вважає їх зацікавленою стороною.

Валентин Фіщук, начальник управління охорони здоров’я міськвиконкому:

— Не заперечуватиму: суд має право на таке рішення, але у даному разі не доведено, чи пов’язано погіршення стану здоров’я позивача саме із проведенням біопсії. Тобто, чи насправді допустив лікар порушення під час виконання пункції? На мою думку, саме цей момент судом не досліджено.

Вінниця.