Жахлива зона цими днями була осяяна сонцем і усмішками гостей.
А що скажуть нащадки,коли знайдуть капсулу, закладену там, і прочитають написане на ній?
Справжнє народження «Вектора» розпочалося
Вранці минулої п’ятниці у Києві йшов дощ, було похмуро. І їхати кудись, а тим паче у чорнобильську зону відчуження, за такої погоди бажання було мало. А треба — там, запевнила прес-служба МНС, відбудеться важлива подія. Хоча й не всі заявлені представники ЗМІ прибули, час вимагав: пора. Їдемо...
Та що ближче під’їжджали до Чорнобиля, теперішньої столиці зон відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, то більше небо яснішало, зрідка пробивалося сонечко. Теплішає, легшає на душі.
У Чорнобилі обов’язкова зупинка біля пам’ятника «Тим, хто врятував світ». Не зупинитися біля нього не можна. Мовчимо, вклоняємося і поспішаємо до «Вектора» — майбутнього комплексу з переробки та захоронення радіоактивних відходів (РАВ).
Наша довідка. Розташується це величезне підприємство-сховище на площі 160 гектарів і надійно та безпечно зберігатиме у спеціальних контейнерах і без них, насипом, майже 534 тисячі кубічних метрів отих небезпечних відходів. Яких? Передусім тих, що нині зберігаються у тимчасових пунктах їх локалізації у зоні відчуження — «Рудий ліс», «Нафтобаза», розташованих у поймі ріки Прип’ять. Їх не можна там тримати, бо під час підтоплення радіонукліди проникають у грунтові й підземні води, потрапляють до Дніпра.
Невдовзі не зможе більше приймати РАВ і відома «Буряківка». Куди подіти ті відходи й паливовмісні матеріали внаслідок стабілізації об’єкта «Укриття», зняття з експлуатації енергоблоків ЧАЕС?
«Вектор» складатиметься із двох черг. Першу чергу пускового комплексу (така офіційна її назва) розпочато ще в четвертому кварталі 1997 року. А тим часом ідея спорудження такого підприємства-сховища народилася одразу після аварії на ЧАЕС. За Союзу начебто розпочалися роботи щодо його спорудження. Потім розпад Союзу. Весь тягар витрат лягає на Україну. Він не під силу їй. Затримка. Лише згодом, поступово, будівельні справи почали просуватися. Намічається ввести пусковий комплекс у четвертому кварталі 2002 року. Та через нестачу коштів і досі гуляють вітри приміщенням, де за спеціальною технологією вкладатимуть найбільш забруднені РАВ у спеціальні контейнери. А майданчик-фундамент майбутнього сховища підготували щойно. Особливість його в тому, що він завтовшки метр і складається з кількох захисних шарів, основний з яких глиняний. На цю основу ляжуть два бетонних, різної товщини і міцності. Лише потім на них складуватимуть ті контейнери, а потім їх накриють подібним до фундаменту захисним шаром.
Показуха закінчилася,час працювати
А яка ж подія чекала на нас? Фактично — початок бетонування основи-фундаменту. Цьому процесові надали значимості й урочистості. Вирішили залишити листа нащадкам. У спеціальну металеву капсулу вклали таке пояснення: «Із закладанням цієї капсули розпочнеться будівництво першого в Україні сховища твердих радіоактивних відходів пускового комплексу виробництв по дезактивації, транспортуванню, переробці та захороненню радіоактивних відходів з території, забрудненої внаслідок аварії на ЧАЕС».
Додаток до нашої довідки. Пусковий комплекс і перша черга вважаються основою для створення тут у майбутньому Національного центру переробки та захоронення РАВ. Його передбачено ввести в дію Комплексною державною програмою поводження з радіоактивними відходами.
...І ось уже яскраве сонце озолочує верхній піщаний шар основи-фундаменту. В усіх присутніх піднесений настрій. Після вступного слова начальника Державного департаменту — адміністрації зони відчуження —Володимира Холоші кілька поважних гостей ставлять свої підписи на листі-посланні. Наступає урочиста хвилина — перший заступник міністра МНС В’ячеслав Чучковський опускає капсулу в металевий ящик-конверт. По черзі кілька гостей засипають його бетонною сумішшю. Оплески, радісні усмішки. Оркестру немає. А неподалік лунає голос будівельника: «Ну що, хлопці, показуха закінчилася, час працювати».
Подається перший куб бетону, його акуратно розрівнюють, утрамбовують. За ним — наступний. Пішла довгоочікувана робота. Вже наступного року пусковий комплекс має бути введено в дію.
До речі, на замовлення ДСП «Техноцентр» споруджує комплекс ВАТ «Чернігівбуд». Їм би гроші та, як мовиться, харчі хороші, то не лише наступного року — давно б здали...
Нагороди — найкращим
А потім ми переїжджаємо знову до Чорнобиля. У будинку, де розміщено департамент В. Холоші, зачитується наказ Міністра МНС. У ньому вказується: нині у підрозділах міністерства працюють понад 3000 учасників ліквідації наслідків наймасштабнішої у ХХ столітті техногенної катастрофи. За сумлінне виконання своїх обов’язків, особистий внесок у вирішення завдань захисту населення і території від наслідків цієї катастрофи група працівників, що працюють тут, у зоні, нагороджується Почесними грамотами МНС. У зв’язку, зрозуміло, з річницею...
Ми повертаємося до Києва, а вони за вахтовим методом повертатимуться туди знову й знову. На передову подолання наслідків жахливої катастрофи.
Чорнобиль—Київ.
