Пішла велика риба

Не те що три роки тому. Щоб звернути увагу споживача хоча б, як то кажуть, на зміну декорацій, тобто власника, нарекли вже тепер ТОВ «Південна мануфактура «Протока». Звертає на себе увагу і запам’ятовується таке незвичне в нас слово «мануфактура». За Далем — форма капіталістичного виробництва, що характеризується застосуванням ручних знарядь і поділом праці між найманими робітниками.

— З новою назвою через півроку штурму ринку нас перестало лихоманити, — розповідає директор підприємства Олександр Геращенко (на знімку внизу), — ми закріпилися, тому що не тільки вивіска, як то кажуть, змінилася, а і вміст бляшанок, етикетки на них, сама політика продажу. Покупець швидко звикає до високої якості і пам’ятає виробника. Тому необхідна постійна присутність, щоб консерви завжди були на прилавках. Тож кивати на нестачу сировини або чекати біля моря погоди не доводиться. І потім — неможливо бути конкурентоспроможними, якщо упертися тільки в кільку, хамсу і тюльку. Утім, ніхто не вірив, крім нас (хто узявся за діло), що завантаження цехів буде цілорічно. Зараз видаємо чотири з половиною—п’ять мільйонів банок консервів на місяць.

«Рибний Дім» у Дніпропетровську відвантажує консерви Південної мануфактури «Протока» не тільки вітчизняним споживачам, або, наприклад, до Молдови, Росії, Казахстану, Азербайджану, а й до Греції і навіть США. А знак «Вища проба» Всеукраїнського конкурсу якості, яким відзначене підприємство, підтверджує: споживачі не помилилися у виборі.

А працює на підприємстві 950 осіб, та ще й 100—150 рибообробниць не вистачає.

Постачальники Південної мануфактури, як каже Олександр Борисович, — усі, хто ловить рибу. Шукають і знаходять постачальників сардини, сарданели, товстолобика, бичків, кальмарів. З багатьма постачальниками відносини вже більш схожі на генеральне партнертво — закуповують до 80 відсотків вилову.

— Віддаємо перевагу виготовленню продукції за класичними технологіями, — розповідає заступник директора з виробництва Фарида Виннова, — без ароматизаторів, стабілізаторів і різних добавок. Особливі вимоги в нас до якості сировини. Відбираємо зразки на технологічний аналіз у нашій лабораторії. І ще одна головна умова — дотримання технології.

Її Фарида Рафатівна за 15 років роботи знає в тонкощах. Утім, як і практично кожна з обробниць, які все життя тут пропрацювали.

— От зараз на обробленні сарданели, — знайомить нас із майстринями Фарида, — наші аси — Галина Лось, Марія Разумович, Маргарет Хачатрян, через руки кожної з них проходить 300—400 кілограмів риби за зміну.

— Відтанення, сортування, укладання... Багато що з цих операцій — ручна праця, — показує нам свої володіння Олена Дроздовська. — Тетяна Федченко, Людмила Песцова, Ольга Романова працюють тут уже по 16 років, щоправда, з перервами в колишні часи, коли цех простоював через відсутність сировини. А тепер за вісім годин по 800, а то і по тисячі банок укладають. І щоб кожна рибинка мала гарний і апетитний вигляд. Трішки пошкодилася — і вже в паштет.

І все-таки на підприємстві намагаються зменшити частку ручної праці, модернізують виробництво — обновили устаткування консервного і шпротного цехів, відремонтували холодильники, удосконалили виготовлення бляшаних банок. На старому заводі, скажімо, був тільки один прес, який ще під час війни каски штампував, а про те, що холодильники можуть працювати, мало хто пам’ятав...

Коли ми були на Південній мануфактурі, саме монтували ще одну — нову — лінію з випуску дуже перспективної рибної продукції — до пива. Адже підраховано, що за «супровід до пива» споживач заплатив торік кілька сотень мільйонів доларів, причому на три чверті — це різні сухарики, лише п’ять відсотків — риба, решта — кальмари. Тож керченська «Південна мануфактура «Протока» не бариться: сушать кальмари, рибне філе і соломку, а торгова марка «Рибачка Соня» уже завойовує ринок.

Ми були на Південній мануфактурі в досить цікавий момент — пройшов тиждень, як в. о. директора було призначено однофамільницю директора — Галину Геращенко.

— То жодної проблеми нема, — сказав Олександр Геращенко, — просто Державний департамент рибного господарства України створив ще одне підприємство — «Південрибхолод», і я його тепер очолюю.

Тож Олександр Борисович, що має гарний досвід виведення підприємств із колапсу, залишається в рибній галузі. Судячи з назви — «Південрибхолод» і того, що Керч відновлює свій флот, котрий освоює Азово-Чорноморський регіон, Північне море й Атлантику, бути на Півдні рибі в холодильниках. А отже, бути робочим місцям, зарплаті, усілякій різній смакоті на столі споживачів.