Нещодавно в Лондоні президент російської компанії «Транснефть» Семен Вайншток заявив, що реверс нафтопроводу «Одеса—Броди» для Росії вже не актуальний.
Без варіантів
Нагадаю, що нафтопровід «Одеса—Броди» було споруджено для транспортування каспійської нафти в Європу. Проте Росія не погоджувалася з думкою, що може втратити контроль над транспортними потоками нафти. Тому керівники російських нафтових компаній запропонували схему реверсу нафтопроводу «Одеса—Броди», яка якнайліпше задовольняла і бізнес-інтереси російських нафтових олігархів (збереження ринків збуту), і геополітичні претензії Російської Федерації (контроль над транспортуванням нафти). Однак «протиснути» російський варіант торік так і не вдалося. Цьому сприяла позиція, власне, Президента України Леоніда Кучми, українського уряду, частини депутатського корпусу. Зрештою, Кабінет Міністрів остаточно висловився на користь використання нафтопроводу в європейському напрямку. Розумно і вчасно. Адже з огляду на заяву пана Вайнштока, росіяни хотіли використати реверс лише для того, щоб мати час і можливість збільшити експортні потужності своєї Балтійської трубопровідної системи.
Як результат — ми не втратили можливості стати одним із ключових гравців на енергетичному ринку Європи. Це не утопія. Аверсний напрямок українського трубопроводу наповнює реальним змістом ідею так званого євроазійського нафтотранспортного коридору (ЄАНТК). Інакше кажучи, відкриває каспійським вуглеводням маршрут на європейські нафтопереробні заводи, минаючи протоку Босфор.
Про це європейці мріяли здавна, бо попит на нафту зростає, а наявні маршрути та поставки вже не задовольняють їх. Продуктивнішого шляху каспійській нафті годі обирати: сьогодні її поставляють спочатку трубопроводом на узбережжя Чорного моря, перевалюють у танкери, які прямують через Турецькі протоки Босфор і Дарданелли до Трієста, а звідти — знову трубопроводом до переробників. Мало того, Захід дедалі більше надає перевагу високоякісній каспійській нафті, яку що більше переробляєш, то менше маєш претензій від захисників довкілля. Через ажіотажний попит на нафту, який вже подвоїв обсяги транзиту нафти за останні п’ять років через протоку, Босфор нагадує консервну бляшанку з танкерними флотиліями. Внаслідок цього Туреччина не дає ради екологічному стану прибережної зони, а Європа зацікавлена в постачанні нафти з альтернативного джерела.
«Ліки» від головного болю
Кабінет Міністрів прийняв правильне рішення, оскільки Європейський нафтотранспортний коридор має зняти головний біль, через це він, власне, і має непересічне значення. Мало того, український маршрут, на відміну від інших, має дві незаперечні переваги. Його вже побудовано і він є найкоротшим шляхом в Європу. Потреба в дещиці — продовжити його до польського Плоцька, від якого вже споруджено нафтопровід до портового Гданська. Утім, і це не бар’єр, бо каспійська нафта може йти цим шляхом вже сьогодні — до Бродів нафтопроводом, а далі — нафтогоном «Дружба» на Словаччину, Чехію та Німеччину. Та й поляки вже можуть одержувати нафту залізницею.
Віце-прем’єр-міністр Андрій Клюєв зі свого боку ще два місяці тому повідомляв, що не має сумніву в тому, що Верховна Рада ось-ось розгляне законопроект про передачу в концесію нафтопроводу «Одеса—Броди», який має стати могутнім стимулом розвитку ЄАНТК. Українському урядові вдалося значно просунутися в напрямі реалізації свого проекту. Отож на часі — чекати експерименту з прокачування легкої нафти на чеський нафтопереробний завод «Кралупи». «Укртранснафта» з чеськими компаніями «МЕРО», «Уніпетрол» та словацькою «Транспетрол» узгодили всі умови цього технічного експерименту.
У реалізації проекту «Одеса—Броди» зацікавлені всі сторони — тим він і є унікальний. З одного боку — країни Каспійського регіону, які дедалі збільшують поставки нафти в Європу, з другого — Україна, яка одержує історичний шанс економічно інтегруватися на Захід, з третього — європейські споживачі нафти, які одержують альтернативне джерело енергоресурсів. Зацікавлені мають бути, зрештою, і росіяни: «розвантажений» завдяки трубопроводу Босфор адекватно сприятиме танкерному транспортуванню російської нафти «Юралс» до Європи. Прокачування каспійської нафти трубопроводом «Одеса—Броди» через «Дружбу» в Європу за маршрутом Одеса—Броди—Кралупи—Інгольштадт доволі перспективна справа для російських компаній.
Технічні характеристики
нафтопровідної системи
«Одеса—Броди»:
Довжина 674 км
Діаметр 1020 мм
Початкова потужність 9—14,5 млн. т /рік
Потужність після введення другої черги 45,0 млн. т/рік
Кількість головних насосних станцій 1
Дедвейт танкерів до 100 тис. т
Ємність резервуарного парку першої черги 200 тис. куб. м
Ємність резервуарного парку після введення другої черги 600 тис. куб. м
