Ім’я Олександра Марковича Бандурки,відомого державного діяча, депутата Верховної Ради України чотирьох скликань, заслуженого юриста України, доктора юридичних наук, професора, академіка, генерал-полковника міліції, президента Асоціації вищих навчальних закладів МВС держав—учасниць СНД, віце-президента Кримінологічної асоціації України, визнаного Американським біографічним інститутом провідним інтелектуалом світу, відомо далеко за межами України. Нещодавно Олександр Маркович відзначив свій день народження.
Біографія Олександра Бандурки є взірцем поєднання таланту, енергії, професіоналізму, відданості своєму народові. Він народився в сім’ї робітника залізниці і колгоспниці в селі Калинівка Городищенського району Черкаської області, закінчив два вузи, захистив кандидатську і докторську дисертації, став професором, академіком, автором десятків підручників, народним депутатом України, якого люди чотири рази поспіль обирали до Верховної Ради в тому самому виборчому окрузі. До того ж щоразу він перемагав своїх опонентів з дедалі більшою перевагою.
У 17 років О. Бандурка вступив до Харківського інженерно-економічного інституту, після закінчення якого протягом року працював на металургійному заводі у Дніпродзержинську. Пізніше в Харкові він здобув юридичну освіту. В лютому 1959-го розпочалася служба Олександра Марковича в органах внутрішніх справ, яка стала його долею. Керівництво одразу помітило надзвичайні здібності молодого правоохоронця. У 24 роки він — наймолодший начальник райвідділу міліції в державі. Після участі в одній з операцій із затримання бандитської групи Олександру Марковичу, який був тоді лейтенантом, одразу присвоїли звання капітана.
— Мені дуже щастило на керівників, з якими доводилося працювати, — каже О. Бандурка. — Завжди із вдячністю згадую Вершиніна, Карташова, Буличова. У них не було теоретичних знань, проте мали величезний життєвий досвід. Справжні професіонали, які пройшли війну, загартовані в ББ (служба боротьби з бандитизмом на кшталт теперішньої служби боротьби з організованою злочинністю). Незважаючи на суворість служби, їм вдалося зберегти головне — людяність. Саме вони навчили мене азам правоохоронної роботи.
Олександр Бандурка пройшов усі щаблі службової кар’єри: шлях від лейтенанта до генерал-полковника міліції. За досягнення у боротьбі зі злочинністю має 40 державних та відомчих нагород. Однак успіх не змінив Олександра Марковича — йому вдалося зберегти простоту, чуйність, людяність, доброту. Про це свідчать численні листи подяки громадян, яким він допоміг. «Хоч би яким начальником був, у якому б статку не жив, але ніколи не відокремлюйся від людей, не будь гордовитим, не роби неприступного вигляду, а навпаки — будь не на словах, а на ділі доступним для людей», — цим батьківським принципам він ніколи не зраджував.
Олександр Бандурка є засновником, незмінним ректором, нині — головою Наглядової ради—президентом Національного університету внутрішніх справ. Сьогодні факультети цього вузу відкриті майже в усіх регіонах України, на них навчаються і працюють більш як 20 тисяч осіб. Ім’я О. Бандурки добре відоме в науковому світі. Він очолює наукову школу з теорії управління в органах внутрішніх справ, входить до складу редколегій кількох наукових та науково-популярних видань. З-під його пера вийшло понад 140 наукових праць, під його керівництвом захищено більш як 40 кандидатських та докторських дисертацій.
Під час перших демократичних виборів у 1990 році Олександр Бандурка був обраний до Верховної Ради. Він брав участь у розробці і прийнятті Декларації про державний суверенітет України, Акта про незалежність, Конституції України. Депутатська діяльність О. Бандурки тісно пов’язана з правоохоронною. Особлива гордість депутата — Закон про міліцію, прийнятий у 1990 році, який став правовою базою для перетворення ОВС з карально-репресивної системи на службу захисту прав і свобод громадян. О. Бандурка — перший заступник голови Комітету ВР з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. Він є одним із авторів Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів, Кодексу про адміністративні правопорушення тощо.
Робота О. Бандурки як народного депутата не обмежується коридорами Верховної Ради, він доступний кожному виборцеві свого округу, більшість з яких знають його особисто. Газифікація, телефонізація населених пунктів, комп’ютеризація шкіл, будівництво доріг, допомога соціально незахищеним громадянам — пріоритетні напрями його діяльності. Значну увагу Олександр Маркович приділяє благодійній діяльності. За його ініціативи було створено Харківський обласний благодійний фонд «Слобожанщина», який минулого року виділив гроші на ремонт Дергачівської центральної районної лікарні. Завдяки підтримці О. Бандурки 14 пенсіонерам було безкоштовно зроблено операції в Харківській обласній лікарні.
«Народ — то мІй головний уЧитель, — вважає Олександр Маркович. — Маленька частка цього народу — мої батьки навчили мене працювати, поважати людей та їх працю». Цей принцип Олександр Маркович несе через усе життя.
