Аква! Ти — саме життя!

Якщо вірити карті, то найбільша річка області —Тетерів — впадає в Дніпро.

— Насправді вона тече тільки до греблі, що утворює водосховище «Відсічне», з якого ми беремо воду, —іронізують працівники Житомирського міськводоканалу.

Колись, споруджуючи «Відсічне», начальники вирішили «заощадити», тож виконали не всі роботи, передбачені проектом. Окрім того, за час експлуатації відклався товстий шар мулу. Якість води значно погіршилася.

— Якщо найближчим часом не виділять грошей на реконструкцію водосховища, там скоро ложкою не можна буде повернути, — напівжартома зазначає начальник лабораторії водоканалу Лариса Варгалюк.

Тетерева обласному центру замало. Торік на тривалий час довелося запровадити жорсткий графік: воду подавали тільки вранці та ввечері, бо нізвідки було її брати —так обміліла річка. Обласна влада виділила кошти на потужні насоси і стали качати воду нижче греблі. Фахівці зізнаються, що йшли на це неохоче. Уже хоча б тому, що там життєдайна з притоки Тетерева —Гнилоп’яті.

Вона після Бердичева вже непридатна до використання, бо є фактично продовженням каналізації, як і Уж після Коростеня чи Тетерів після Житомира, стверджують в управлінні Держкомресурсів. Загалом, 74 відсотки брудних стоків у річки області потрапляє саме з каналізації. А ще Гнилоп’ять виправдовує свою назву через водорості, від гниття яких виділяються навіть отруйні сполуки.

Водоканал змушений застосовувати жорстку технологію очистки, а в пікові періоди збільшувати кількість коагулянту з 38 до 60 міліграмів на літр, хлору — з 9 до 17 міліграмів на літр. А це загрожує підвищенням концентрації хлорорганічних сполук, які мають канцерогенні властивості. І все ж завдяки постійному впровадженню новацій (саме до Житомира не раз возили фахівців вивчати передовий досвід) вода на виході відповідає стандарту.

Але попереду — 512 кілометрів міських водогінних мереж. Вони вкрай зношені, проте замінюють їх тільки після аварій. У водоканалі, схоже, й не мріють, що в перспективі хтось дасть кошти на нові труби. Борг тільки за електроенергію вже сягнув 20 мільйонів гривень, бо тариф на водопостачання становить лише 48 відсотків собівартості, а різницю ніхто не компенсує.

Фахівці стверджують: поки що єдиний шлях поліпшити ситуацію — раз і назавжди припинити відключення подачі води. Вона має бути в трубах цілодобово, бо саме нічні перерви призводять до її забруднення.

Хоч як крути, а проблема якості прямо пов’язана з грішми. Виходить, що вода рано чи пізно подорожчає.

— Ми маємо переконати всіх, що здоров’я людей важливіше, — зазначив начальник облуправління екоресурсів Сергій Сіренький.

Одного разу під час перевірки якості води заступник прокурора області Віктор Тітов виявив шокуючий факт. У одній із криниць вміст кишкової палички перевищував норму в 260 (!) разів. А дивуватися нема чому. Джерело смачної та чистої води було «окрасою»... стихійного сміттєзвалища.

— Ми спільно з активістами Партії зелених, студентами вищих навчальних закладів кілька разів прибирали той злощасний смітник, посадили дерева, поставили огорожу, — розповіла начальник міської екологічної інспекції Тетяна Степаницька. — Але ні від дерев, ні від огорожі нічого не залишилося. А криницю довелося просто засипати.

Той смітник люди згодом «відродили»...

Під контролем міської СЕС в обласному центрі 40 громадських колодязів (було більше — частину довелося закрити). За даними лабораторних досліджень води, відхилення від норми становлять до 68 відсотків за санітарно-хімічними показниками і від 58 до 67 — за бактеріологічними. Загалом по області ці показники приблизно вдвічі менші. Тож чому така погана вода в громадських криницях саме обласного центру? Водогін у Житомирі з’явився давно, а каналізація — значно пізніше. Вода розносить тільки їй відомими підземними шляхами і те, що було у вигрібних ямах, і те, що накопичується там тепер, і те, що просочилося в ґрунт із дірявої каналізації. Всілякі бацили теж.

Торік спалахнув гепатит на околиці міста — людям доводилося брати воду з криниць, куди проникали стоки із згаданих ям. Спішно проклали водогін. А каналізації ще нема. І знову до шахтних колодязів потрапляють відходи людської життєдіяльності...

Життя змусило свого часу працівників міськСЕС пройтися по приватних садибах: з 96 проб 29 не відповідали вимогам за вмістом нітратів. А загалом вода в приватній криниці, як правило, аква інкогніта — невідома вода. А як перевірити її якість?

— Коли люди до нас звертаються з таким проханням і чують ціни, затверджені Кабінетом Міністрів, вони жахаються, — сказала завідувачка відділення комунальної гігієни облСЕС Ганна Марцинкевич.

Мікробіологічне дослідження, скажімо, коштуватиме 141 гривню 78 копійок (плюс ПДВ). Санітарно-хімічний аналіз (аміак, нітрати, нітрити, сульфати, хлориди, залізо тощо) — 248 гривень (плюс ПДВ). Отже, хочеш знати, що п’єш, — викладай півтисячі гривень.

... Коли Георгія Буравкова тільки обрали міським головою Житомира, він пообіцяв: вода з водогону несмачна, тому пробуримо низку артсвердловин, поставимо бювети. Минув час, і він визнав, що це обійшлося б надто дорого, бо потрібно спеціальне обладнання.

Загалом у полі зору облСЕС 274 водогони, з них тільки шість з поверхневими водоймами. 57 водогонів не відповідають санітарним вимогам. Чимало таких об’єктів у зоні радіоактивного забруднення, де їх будували поспіхом після аварії на ЧАЕС. Наприклад, у Лугинському районі — десять, у Народицькому — 12 із 24. За хімічними показниками торік не відповідало санітарно-гігієнічним нормативам 12 відсотків проб із централізованих систем водопостачання.

Про те, що люди стривожені якістю питної води, свідчать листи народним депутатам України. Підтвердилися, наприклад, факти, наведені в скаргах, які Володимир Заєць одержав із Радомишля та Бердичева. Вникаючи в їхню суть, переконуєшся, що найефективнішим засобом впливу на тих, хто забруднює довкілля, залишаються штрафи.

Житомирська область.