«Різні прояви суті», «Птахи наших надій», «Внутрішній світ» — усі картини київської художниці Алли Ткаченко зазирають у душу. У них немає фатуму, переднакреслення. Є лише зосередженість, причетність до потойбічного і світло.
Світ Алли Ткаченко — психолога за фахом, художника і поета за покликанням — насичений не тільки візуальними образами, а й складними словесними символами. Стиль, в якому вона працює, — асоціативний психофілософський наїв. Трапляються й «багатошарові» назви картин: «Бірюзовими ночами остигаючих лілій жовтизна» або «Лише розум може простягнути до обрію нитку надії і спробувати змінити бодай щось за обрієм».
А ще в кожної роботи є словесне відображення — дивовижний поетичний портрет:
Когда я вижу твой уставший взгляд,
Пустое сердце и измученную душу,
Мне жаль, мне очень жаль тебя
И жизнь твою — «шагреневую кожу».
И суету, в которой нет конца,
И бесконечный бег по кругу.
Ну кто же вспомнит через 40 лет тебя?
Ответь мне на вопрос, как другу.
— Символіка картин, на перший погляд, зрозуміла: олюднені птахи, риби й коти, тут-таки — світлі, але закриті, занурені в себе обличчя. Звідки вони родом?
— Із дитинства. Кожне літо я проводила в селі під Кіровоградом, у мудрої і побожної бабусі Марії: море доброти, вседозволеність, чарівна природа. Найяскравіший образ дитинства: озеро вийшло з берегів, і риба плаває вулицями, а ми, малеча, ловимо її просто руками... У юності активно пізнавала світ, людей, книжки. Потім робила власні відкриття.
— Що ви відкрили для себе?
— Що удача приходить тільки тоді, коли немає ліні, немає заздрості, а в серці — любов... Ще відкрила для себе, що людина постійно змінюється і внутрішньо, і зовні. І те, що думка справді матеріальна! Адже все, що відбувається нині в моєму житті, — матеріалізація задуманого. Хотіла мати майстерню — маю. Хотіла, щоб про мене створили телефільм, — нещодавно його було показано на УТ-1. Маю багато виставок. У червні буде виставка в Монетному дворі при Нацбанку України. Далі — ще грандіозніші плани: їду з роботами за кордон. Вивчаю англійську. Створюю сайт дев’ятьма мовами. І пишу книгу.
— Звідки стільки енергії?
— Моє кредо — «насичуй кожний свій день хлібом духовним; інакше енергія діяльності покине тебе, залишивши самі лише думки про старість і турботу про тіло, найчастіше хворе».
