ДУМКИ З ПРИВОДУ

— Синхронний розгляд і ратифікація парламентами двох держав угоди про ЄЕП та договорів про держкордон та Азовське море і Керченську протоку стали наслідком плідної взаємодії на міжпарламентському рівні. Для розвитку договору про держкордон важливе значення має підготовка договору між Україною та Росією про прикордонне співробітництво. Адже часто-густо кордони між нашими державами проходять по річках, шпалах. Створення ЄЕП у рамках чотирьох держав дасть можливість створити необхідний рівень споживчого ринку, що підштовхне розвиток економіки кожної з цих країн. Нам також необхідно узгоджувати позиції в міжнародних організаціях. Особливо значущою складовою є внесок наших потенціалів у розвиток науки і новітніх технологій, зокрема у створення єдиного авіаційно-промислового комплексу.

— Це перша зустріч такого високого рівня, коли ми відійшли від позицій «старшого і молодшого брата». Була зацікавлена розмова на рівних, і російська делегація навіть постійно сама підкреслювала, що вони визнають Україну самостійною незалежною державою. Найголовніша стратегічна точка, де ми могли б співпрацювати, — економічна. Сьогодні потрібно вести мову не про відновлення союзу в будь-якому вигляді, а про те, яке має бути співробітництво, щоб відчули позитивні зрушення наші економіки, підприємства і, зрештою, люди. У зовнішньополітичних питаннях наші позиції, безумовно, відрізняються. Наприклад, стосовно НАТО. Ми задекларували й робимо конкретні кроки для євроатлантичної інтеграції, росіяни не ставлять за мету входження до НАТО. Але, на мій погляд, сьогодні рівень взаємовідносин Росії з НАТО набагато вищий, ніж України. Ми підписали план дій із НАТО, йдемо передусім шляхом створення законодавчої бази, тоді як росіяни вже мають у НАТО право дорадчого голосу.

— Спочатку ми сприймали цю зустріч як черговий формальний обмін делегаціями між парламентами Росії та України і прибули до Алушти з відчуттям недовіри. Адже раніше вже була угода про економічний союз у рамках СНД, ще з 1997 року діє договір про дружбу та співробітництво. Здавалося б, є основа для зближення, але навпаки — останнім часом спостерігається певне похолодання між Україною та Росією. Особливо після прийняття документа про зближення з НАТО та рішення про мовне питання в електронних ЗМІ. Про чіткий вектор руху України на Захід ішлося і в щорічному посланні Президента України. Однак після відвертої розмови ми побачили, що в нас не настільки різні позиції в питаннях зближення та інтеграції. Українські депутати вважають, що в Росії ще залишаються імперські «замашки». Але позиція її досить прагматична: якщо на пострадянському просторі найсильніші економічно держави — Росія, Україна, Білорусь та Казахстан — об’єднають свої потенціали, то з’явиться потужний економічний союз. Ми передусім потрібні одне одному, бо нас не чекають із розкритими обіймами в європейському співтоваристві. Оскільки наші економіки були дуже скооперовані ще з радянських часів, то маємо спільну перспективу розвитку.

— Україна та Росія послідовно заявляють про своє стратегічне партнерство. Але розпочати реалізацію намірів можна лише тоді, коли визначити головне. Сусіди завжди мусять поважати одне одного. І якщо хтось збирається в себе робити щось таке, що може якось загрожувати його сусіду чи створювати якісь ускладнення, то потрібно порадитися з ним. Тоді буде не черговий мур на кордоні, а насправді добросусідські відносини. Йдеться про декларації наміру керівництва України вступити до НАТО. Це військово-політичний альянс і захист інтересів держав «великої сімки», від чого можуть страждати інтереси нашого східного сусіда. Щодо вступу до СОТ: якщо Україна та Росія вступлять до неї кожен окремо, то ми можемо зіткнутися з тим, що Росія захищатиме свої економічні інтереси через митні чи прикордонні бар’єри, а це завдаватиме збитків українським товаровиробникам. Адже 30 відсотків торгово-економічного співробітництва України припадає саме на Росію, і з цим треба рахуватися.