Недавно в «ГУ» побував Генеральний консул Республіки Польща в Україні Сільвестер ШОСТАК. Наші читачі мали можливість поставити свої запитання консулові по телефону і за допомогою Інтернету.

«Приходьте навіть без запрошення»

— Здрастуйте, мене звуть Анна. Я з Києва. Скажіть, чому польську візу не можна продовжити в Польщі?

— Тому що на території Польщі немає польських консульств. А відповідно до закону про іноземців, візи видає тільки консульство.

— А якщо людина їде в Польщу на кілька років на навчання?

— У такому разі вона може там одержати «карту побиту» (посвідка на проживання) на час навчання.

— Доброго дня, я громадянин Польщі. Хотів би запросити до себе в гості родичів брата, громадян України. Які документи я маю передати братові, щоб він одержав візу і як довго на неї чекати?

— Нічого спеціального. Нехай приходить до нас і через дві години одержує візу. Для цього потрібні лише закордонний паспорт і ксерокопія його першої сторінки, одна фотографія. А анкету заповнюють на місці.

— А ви знаєте, скільки коштує «безкоштовна віза» до Польщі?

— Про шахраїв місяць тому ми мали розмову в консульському відділі МЗС України. Що робити з тими, хто працюючи під консульством на тротуарі, бере гроші за безкоштовні візи чи анкети? Ми ніяк не можемо на них вплинути. Уже говорили і з міліцією, і з охороною посольства. Я вважаю, що такі дії суперечать заявам президентів про бесплатні візи. Знаю, що в Києві на тротуарі за візу беруть 2 євро. Але в інших містах ще гірше. В окремих турбюро віза «коштує» — від 50 доларів до 200. Приміром, у Вінниці.

— Здрастуйте, це Катерина Дощар з Кам’янця-Подільського. У мене піврічна віза, що закінчується у вересні, із правом перебувати в Польщі 40 днів. Я зараз влаштовую виставку в Любліні. І крім того, є запрошення на інші виставки. Я не вкладаюся в ці 40 днів. Чи можу я продовжити термін перебування чи треба відкривати нову візу?

— Нову візу одержите тільки, коли буде вичерпано ці 40 днів або закінчиться термін дії цієї візи.

— Здрастуйте, вас турбує Андрій Гуреєв. Чи увійде Польща до Шенгенської зони відразу після вступу в ЄС? Якщо так, то чи стане процес одержання польської візи таким самим тривалим і часто безуспішним, як у консульствах нинішніх країн Шенгенської зони?

— З 1 травня ми вступаємо до Євросоюзу, але не в Шенген. У Шенгені ми будемо на кілька років пізніше.

— Доброго дня. Вас турбує Петро Мостовий із Полтави. У моєї дружини в Польщі далека рідня: двоюрідні брати її покійного батька. Вона збирається цього літа до них поїхати. Але ми чули, що з 1 травня будуть якісь обмеження чи складнощі з одержанням візи.

— Усе буде, як дотепер. Після 1 травня візи теж будуть безкоштовні. Усього лише — нового зразка. Вона буде схожа на шенгенську. Але це поки що не шенгенськая віза, а тільки національна польська.

— А дружина повинна мати відтіля якесь запрошення чи не обов’язково?

— Добре, якщо буде запрошення. Але можна приходити і так. Лише варто пам’ятати, що з 1 травня найпевніше на кордоні вимагатимуть страховку і гроші на проживання в Польщі — 100 злотих на добу. А якщо грошей нема, то запрошення від родини з Польщі.

— А де брати страховку?

— На кордоні чи тут, у страхових компаніях. Але поки що не знайдено страхову компанію в Україні, яка взяла б на себе і страховку, і компенсацію. В усьому світі страхові компанії — це багаті фірми. Ні у вас, ні в нас цього поки що немає. Не знаю чому. Я гадаю, що вже незабаром питання буде розв’язано.

— Здрастуйте, до мене в гості приїздять родичі з Польщі. Їм треба ставати тут на консульський облік?

— В цьому немає потреби.

— Турбує Феодосія. Доброго дня, я адміністратор готелю «Моряк». Чи існують візи для поляків? На підставі яких документів вони приїздять до нас в Україну?

— На кордоні кожен поляк має заповнити імміграційну картку, яку віддає прикордонникам, коли від’їздить. Це все.

Стосовно прикордонних областей може бути ухвалено особливе рішення

— Здрастуйте, вам телефонують зі Львова на прохання підприємців, що їздять через Корчову-Краковець митницю до Польщі. Вони скаржаться, що дуже ускладнилася процедура повернення ПДВ за придбану в Польщі продукцію. На таку просту процедуру витрачають по дві—три години. Чи можна її якось прискорити?

— Хотілося б, щоб уся процедура з митниками на кордоні проходила дуже швидко, та поки що доводиться чекати. З отриманням ПДВ не все просто: його може одержати тільки громадянин України. А буває, що шофер, котрий перевозить товар, поляк. Він не може оформити такий документ. У машині має обов’язково перебувати власник товару громадянин України.

— Але в даному випадку йдеться про проблеми саме громадян України, які кажуть, що тільки-но заходить мова про одержання ПДВ, відразу ламається вся техніка і зникають потрібні люди. Робиться все, щоб людині набридло і вона залишила кордон.

— Ми вже чули про такі випадки. Це залежить від людей. Хтось працює добре, а хтось не дуже.

— З 1 квітня вдвічі зменшилася кількість сигарет, спиртного, котрі можна вивозити з України у Польщу. З чим це пов’язано?

— Це боротьба з контрабандою. З тими людьми, що раніше тричі на день переходили кордон. Тепер треба заповнювати митну декларацію. Перевіряють вибірково. Затриманого з контрабандою, позбавляють дозволу на в’їзд до Польщі протягом п’яти років. Це стандарти ЄС.

— Здрастуйте, я телефоную з Чернівецької області. Пане консуле, що заважає Польщі видавати візи безпосередньо на кордоні тим, хто живе в прикордонних районах?

— Візи видаються тільки в польських консульствах. Можливо буде прийнято якесь особливе рішення стосовно тих людей, котрі мешкають у прикордонних областях. Але його поки що немає.

— Доброго дня, я громадянка Польщі, маю родичів у селі Лаврик, що неподалік кордону. Чи є для них якийсь спрощений спосіб перетинання кордону?

— Дискусія на цю тему триває, але питання ще не розв’язано. Проблему поки що обговорюють у Брюсселі. Ми хотіли б, щоб тим, хто живе за 5—10 кілометрів від кордону, не тільки в Україні, а й у Білорусі, було б легше потрапити до Польщі.

— Пане Сільвестеру, як ви можете прокоментувати таку ситуацію, що знову, як і в часи соціалізму, з Польщі в Україну приїздить багато людей, причому без усіляких там віз, і звідси вивозять наші продукти харчування?

— По-перше, за статистикою українців до Польщі їздить у 100 разів більше, ніж поляків до України. А по-друге, завжди, коли в двох сусідніх країнах є навіть невелика різниця в ціні на товар, то будуть приїздити люди і купувати там, де дешевше.

— Чи зацікавлені поляки, щоб українці теж у них більше купували? Може вони хочуть цьому перешкоджати?

— Немає ніяких перешкод. Так, дехто гадав, що коли буде запроваджено візи, то припиниться прикордонна торгівля. Але цього не сталося.

— Але у нас в Чернівцях є багато магазинів польського одягу. І ціни в них ростуть, тому що запроваджено візовий режим.

— Режим тут ні до чого. Адже одержати візу легко. До того ж вона безкоштовна. Хто хоче може їхати в Польщу за покупками — будь ласка.

«Шкода жінок...»

— Доброго дня. У мене вже є польська «річна віза». Насправді вона дійсна тільки на три місяці перебування в Польщі. Кого ви обдурюєте?

— Нікого. Можна одержати піврічну візу на 30 днів. Наприклад, приходить людина, і каже, що їй по роботі раз на два—три місяці треба їздити на кілька днів до Польщі. Їй і видається така віза. Хтось одержує на 60, 90, 180 днів на рік. Закон не зобов’язує видавати візу з правом перебування в Польщі 365 днів на рік.

— А якщо людина їде на підробітки, то через 30 днів вона знову стане нелегалом?

— Вона вже порушує наші закони, працюючи без дозволу. Якщо візу прострочено, то поліцейський просто скаже: «Їдь!». Проблеми будуть на кордоні: до нас дедалі більше надходить інформації про тих, кому заборонено в’їзд до Польщі протягом п’яти років через порушення візового режиму. А ще не давати візу просять нас українські жінки: «Не давайте візу моєму чоловікові. Він увесь час у Польщі. Нехай сидить вдома!» Шкода жінок. Але що я можу вдіяти?

— Доброго дня. Пане Сільвестеру, телефонує підприємець із Києва. Мене цікавить, чи видає консульство візи терміном на п’ять років? Якщо так, то кому і на яких підставах?

— У принципі такі візи ми робимо. Але їх можуть одержати тільки ті, хто довгостроково легально працює у нас чи в силу своєї професійної діяльності багаторазово постійно приїздить до Польщі. Приміром, провідники і машиністи потягів. Звичайний громадянин не може одержати таку візу.

— А найбільший термін тоді який?

— Найбільше — це річна віза на 180 днів перебування у Польщі.

— Я киянин Сергій Ковальський. Хочу поїхати в Польщу на роботу. Чи можна у вас одержати інформацію про легальне працевлаштування.

— Спершу можна просто одержати візу і поїхати пошукати роботу. Коли знайдете, то одержите дозвіл на офіційну роботу в Польщі.

— А важко одержати в Польщі дозвіл на роботу?

— Усе залежить від роботодавця і від професії. Приміром, недавно в Гданську чи Щецині, де будують кораблі, був великий попит на зварювальників. Там працює багато фахівців із України. Буває, що якомусь підприємству терміново потрібні працівники, тоді ті, хто уже працює, телефонують знайомим, мовляв, приїздіть, є легальна робота.

— Тобто поки що в ролі біржі праці виступає народна дипломатія?

— Так.

— Живу в Рівненській області. Зараз працюю у Варшаві нянькою в одній польській родині. Як мені легалізуватися в Польщі?

— Для цього потрібний дозвіл воєводства. Ваш хазяїн має забезпечити страховку, сплатити податки. Усе це дуже дорого обійдеться родині, у якій ви працюєте. Наскільки я знаю, саме це причина того, що українські няньки в Польщі працюють нелегально. Якщо їх легалізувати, те польським мамам вигідніше буде самим виховувати своїх малят чи наймати польську няньку.

— Що ж робити?

— Це серйозна проблема. До запровадження віз я навіть не підозрював, як багато жінок з України працють у польських родинах няньками, вчителями, доглядальницями. Думаю, що це питання буде розв’язано одним із перших, настільки гостро воно стоїть.

«Щоб більше ніколи ми не знали війни»

— Доброго дня, я чув, що 2005 року розпочнуть зводити новий будинок для консульства у Львові. Коли ж будівництво закінчиться?

— Вже є ділянка землі. Тепер працюють архітектори. Думаю, будуватимуть років зодва.

— Здрастуйте, я з Київської області. Зі скаргою до вас. Під час Другої світової війни я служив у польській армії, у першій дивізії імені Тадеуша Костюшка. Воював, двічі був поранений. Я не можу ногами ходити. Одержав машину, але їй уже 14 років. А іншу не дають. Купив би, та віддав гроші на книжку. А назад їх не повертають. Що мені робити? Може допоможете?

— То що ви хочете, щоб я купив вам машину?

— Ні, щоб ви допомогли. Мені мають її видати. Адже минулого разу видали. Я стою в черзі.

— На жаль, я нічого не можу зробити, це не мої повноваження...

— Здрастуйте, вас турбує Вопорханюк Галина Мефодіївна. Я вас вітаю зі святом Великодня. У мене таке запитання. Мій чоловік служив у першому війську польському імені Тадеуша Костюшка в званні поручика. Він має польські ордени: орден Хрест валечний, орден Срібний хрест заслуги, медалі за Варшаву, за Одер, за Нейсу, за Балтік, за Перемогу і вольність та Грюнвальдську нагороду. Чоловік помер. У нас в Україні вдовам платять за нагороди чоловіків. Пенсія в мене 150 гривень, і зуби треба вставити, і ліки купувати, сама безнога.

— Я розумію, але на жаль, у нас немає такого закону, щоб вдова одержувала гроші за чоловіка, який був на війні. Погано, але що робити, — такий закон. У нас у 1952-му припинили всі виплати, пов’язані з військовими нагородами та орденами. Шкодую, що не можемо вам допомогти. Але добре, що ви зателефонували.

— Вибачите, що вас потурбувала. Здоров’я вам гарного, і щоб більше ніколи війни ми не знали. Щоб жили наші діти, онуки і ми доживали з ними.

— Це найголовніше. Будьте здорові.

Інтерв’ю підготували Тетяна ПАСОВА,Наталя ФІЛІПЧУК,Яна СТАДІЛЬНА.