Уже шість цукроварень знищено на Вінниччині. Їх ліквідовували за однаковою схемою: банкрутство, продаж і... Прибирали до рук за ціною 1—2 млн. грн. А за демонтоване обладнання виручали 5—6 млн. грн.
Під «ніж» потрапили не гірші заводи. Тільки згадка залишилася про потужне виробництво в райцентрі Чечельник: робітники захищали підприємство доти, доки проти них не застосували фізичну силу. Не стало також відомого в колишньому Союзі своїм почином Гонорівського цукрового, що в Ямпільському районі. Порізано на металобрухт обладнання Гніванської цукроварні, до речі, частина його була виготовлена з німецької сталі найвищої якості. Тепер дамоклів меч навис над цукрозаводом у селі Моївка Чернівецького району.
Понад місяць моївські цукровари тримають оборону свого підприємства. Не дають власникам заводу — ТОВ «Інтерпродукт» повторити те, що вони уже зробили із цукроварнею у місті Гнівань. Їм на допомогу приходять мешканці сусідніх сіл: більш як 150 років завод давав роботу і годував трудівників Бабчинець, Борівки, Сокола.
Порівняно з іншими заводами Моївський продано за найнижчою ціною: менше одного мільйона гривень заплатили за нього нові власники. Тоді як балансова вартість заводу становить майже 10 млн. грн. Адже потужності весь час оновлювалися: заміну обладнання проводили, зокрема, у 1993, 1997, 2001 роках. Рядові акціонери намагаються врятувати свого годувальника, але перевага не на їхньому боці: контрольний пакет у руках інвесторів. А вони не приховують своїх намірів: непрацююче підприємство все одно потребує чималих затрат — доводиться платити податок на землю, утримувати охорону тощо.
